ПОВIРЯ або ЗАБОБОН

ПОВIРЯ або ЗАБОБОН свiтоглядна система уявлень, повязаних з вiрою в
магiчний чи мiстичний звязок мiж конкретними явищами дiйсностi i долею
людини. Ця вiра базується на тому, шо зв'язок, про який йдеться,
сприймався людьми в контекстi цiлiсноï системи мiфiчного
(язичницького) свiтогляду як результат певного пiзнання оточуючого
середовиша, а отже був пiдкорений заг. логiцi мiфiчноï свiтобудови.
Тому П. охоплювали все коло людських iнтересiв, регламентували життя у
всiх його проявах: народження, життя, побут, трудову дiяльнiсть, смерть,
уявлення про Всесвiт. П. пов'язанi не тiльки з життям земним, але й
потойбiчним. Вони лежать в основi провiщення майбутнього та ворожiння.
Багато П. базується на логiцi магiï (контагiозноï
абосимпатiйноï). Загалом неправильним є твердження про те, що
П. жодним чином не повязанi з логiкою i в них вiдсутнiй рацiоналiзм причиново-
наслiдкових зв'язкiв. Пiдставою для такого твердження є забута
семантика звязку причини та наслiдку, подразника та реакцiï на
нього. А такий звязок обовязково iснував, якшо прийняти за аксiому, що
мiфiчна модель свiту це абсолютна реальнiсть (а отже й така ж логiка)
для тих. хто в нiй живе. Сьогоднiшнiй погляд оцiнює ïï
зт. з. суч. рiвня пiзнання дiйсностi. Тому сьогоднi готова формула П. iз
забутою семантикою детермiнантних зв'язкiв здається позбавленою
рацiоналiзму. Це є причиною того, що П. в суч. сприйманнi мають
тiльки образно- символiчний смисл, як i ворожба, знахарство, ритуальнi
дiï, чародiйство, тлумачення снiв тощо. П. треба вiдрiзняти вiд
прикмет, в яких логiка звязку мiж причиною та наслiдком цiлком виразна i
чiтка. Ця логiка для нас є зрозумiлою тому, шо зрозумiлим є
зв'язок мiж двома явищами, на вiдмiну вiд зв'язку в П., значення якого
забуте. Логiка П. дуже нагадує логiку гри, коли люди загадують на
долю, на шастя, на врожай i т. п. Як правило, цi загадування пов'язанi з
певними ситуацiями, датами напр., ступання бiлого коня лiвою чи правою
ногою на островi Рюген у давн. словян, ворожба та загадування на
Василя). П. просякнутi буквально всi сiмейнi свята та календарнi обряди:
у гуцулiв при померлому на пiдвiконня ставлять воду та ïжу для душi
покiйника, у сербiв та хорватiв звязують ланцюгом нiжки стола, за яким
сидить сiмя, шоб родина не розмерлася i була дружною. Iнколи, окрiм вже
названих образно-символiчних звязкiв, у П. чiтко простежується
логiчна аналогiя мiж реальною подiєю та можливим наслiдком. Так, у
гуцулiв жiнцi заборонялось плести або снувати нитки, якшо Тi чоловiк
пiшов на полювання, бо звiр буде плутати слiди i сам мисливець може
заблукати. За структурою П. в основному нагадують прислiвя, часом за
змiстом подiбнi до легенд та казок (П. про мiфiчних iстот та рiзнi
чудеса). Загалом цей жанр усноï нар. творчостi ше чекає на
своє вивчення та дослiдження як один з тих, шо зберiгає
незаторканою хоча й забуту в своïй первiснiй змiстовнiй основi,але
побутуючу й сьогоднi давнину. /г о р Зварич