Рондо

РОНДО (франп. коло») тверда строф, форма, шо складається з
двох пятивiршiв та тривiрша мiж ними на двi рими; при цьому початковi
слова першого вiрша повторюються пiсля тривiрша та другого пятивiрша,
через шо утворюються скороченi рядки, якi не римуються з iншими. Схема
клас. Р. така: аавва аавх ааввах, де х скороченi неримованi рядки. Цi
повтори вiдiграють не тiльки формальну, але й змiстовну роль: вони
позначають лейтмотив всього тв. Iнодi другим можливим варiантом Р.
називають строф, форму, яка складається з 13 на двi рими
повновiршов. рядкiв, шо згрупованi у двох п'ятивiршах та тривiршi мiж
ними; початковi слова першого вiрша входять до девятого та тринадцятого
рядкiв. Своє походження Р., як i iн. твердi строф, форми, веде вiд
заснованоï на приспiвi та наскрiзному римуваннi пiснi, що
супроводжувала лавн. нар. танцi (гiпотеза М.ґаспарова). В процесi
руйнування синкретичноï єдностi пiсня стає лiт. (в
творчостi Прованс, трубадурiв XII ст.), а потiм поступово
розподiбнюється на низку строф, форм (поч. XIV ст.). Однiєю
з них стає рондель (або рондет), шо збереглася донинi як
самостiйна строф, форма. З ронделя в XIV ст. утворюється Р., яке
канонiзується в кiн. XV ст. Вiршов. розмiром Р. був 10-складовик
(ронделя 8-складовик). Пiсля забуття в епоху Ренесансу настає в
ХУI-ХУШ ст. (в поезiï бароко та рококо) розквiт Р. (ронделя в
перiод романтизму), який повторився ше раз на поч. XX. ст. Зараз
особливого знач, обидвi форми не мають. Р. зустрiчається у франц.
поетiв К.Маро (XIV ст.), Карла Орлеанського (XV ст.), у т.зв. риторикiв
Ж.Шателена, Ж.Мешино, К.Молiне (ХУ-Х/1 ст.), у Ф.Вiйона (XV ст.),
В.Вуатюра (XVII ст.); у румун.
A.Мачедонського (XIX ст.). у рос.
B.Тредiаковського, О.Сумарокова та поетiв його школи (XVIII ст.),
П.Катенiна (XIX ст.), В.Брюсова, М.Кузмiна. Вяч.Iванова. I.Северянiна
(XX ст.); англ. А.Суïнберна (XIX ст.), укр. М.Рулницького,
А.Казки (XX ст.). Рондель зустрiчається у франц. поета Вiйона,
англ. Суïнберна, рос. Вяч.Iванова, Северянiна, А.Пахомова (XX
ст.), укр. П.Тичини, М.Рильського. Застосовується ця строф,
форма й при перекладах. Iснують рiзнi модифiкацiï Р. та ронделю,
а також строфоïди, шо наближаються до них. Прикладiв
самоусвiдомлення Р. є Рондо про рондо Вуатрюа, у якому
викладенi правила написання цiєï строф, форми. Борне
Iванюк