СЕЛЯНСЬКИЙ СИНДРОМ

СЕЛЯНСЬКИЙ СИНДРОМ (або рустикальний синдром вiд лат. rustievs простий,
селянський). Специфiчний феномен у краïнах
постсовєтськоï ойкумени, зокрема в Украïнi) та деяких
краïнах третього свiту, коли переважна бiльшiсть лiтераторiв
(письменникiв, редакторiв часописiв, критикiв), завдяки ïхньому
селянському походженню зумовлена у своïй творчостi рустикальним
свiтоглядом. Наслiдками С.с. в укр. л-рi є: 1) вел. кiлькiсть тв.
квазiiст. тематики, 2) домiнування псевдокласицизму, формально
зорiєнтованого на взiрцi XIX ст., антиурбанiстичний
контекстуалiзм, 4) дидактична обтяженiсть худож. текстiв, 5) cou.-полiт,
заангажованiсть л-ри (соцарт», нацарт), 6) вузькiсть най.
складовоï, 7) присутнiсть держави в органiзацiйнiй сферi лiт.-
видавничого процесу, 8) нерозвиненiсть лiт. критики, ïï
спрямованiсть на взаємозахвалювання. Особливiстю феномену С.с.
є ворожiсть рустикальноï лiтератури до побудови будь-
якоï iєрархiï якостi лiт. текстiв, настанова на
сприйняття худож. тексту за його iнформацiйним наповненням, етич.
змiстом, але не за формою. Текст сприймається не як рiч-у-собi, шо
iснує за власними законами (мов., тропними, герменевтичними,
демiургiйними), а як рiч-для- чогось, шо має виконувати дидактично-
освiтню, соц., напр., визвольну функцiï. Володимир шкiлєв