ВАГАНТИ або ґОЛIАРДИ

ВАГАНТИ (лат. vagantes мандрiвнi) або ґОЛIАРДИ (ст-франи. доiiагсi
блазень) мандрiвнi клiрики та студенти, шо складали й виконували
свiтськi пiснi на випадок, приватного, застольного, сатир, або
свавiльного змiсту. Поезiя В. була латиномов. У деяких випадках з гумор.
метою вживалися макоронiчна поезiя . ”поєднання лат. рядкiв з
рядками, якi були писанi живою нар. мовою. В основнiй своïй масi
поезiя В. анонiмна, хоча до нас дiйшло кiлька iмен видатних постатей:
Гюг Орлеанський (Прiмас) 1-а пол. XII ст., Архiпiïта 2-а пол. XII
ст., автор Александреïди Вальтер Шатiльонський 2-а пол. XII ст.
Найповнiшим зведенням пiсень В. вважається зб. Кармiна бурана, яка
складена бл. 1225 на пд. Нiмеччини (понад 200 пiсень). В. спирались як
на фольклор, первень, так i на кн. традицiю (ант. л-ра. Бiблiя) i
створили першi зразки нов. європ. п арод iï (вангелiє
вiд марки срiбла, Всепянiйша лiтургiя тошо). Вiдгомiн вiльнолюбних
мотивiв поезiï В. зустрiчаємо пiзнiше у Ф.Вiйона, в зб.
студентських пiсень (гiмн Gaudeamus igitur), в анакреонтичнiй
поезiï. Типол. спорiднене з В. явише в Украïнi мандрiвнi дяки.
Анатолiй Волков, Петро Рихло