Лексикологiя

ЛЕКСИКОЛОГIЯ — це роздiл мовознавства, який вивчає
словниковий склад мови, або лексику (вiд гр. lexis — слово).
Предметом розгляду лексикологiï є слово. Вона вивчає
лексичнi значення слiв i ïх типи (однозначнiсть i багатозначнiсть,
пряме i переносне, конкретне i абстрактне значення), рiзнi звязки,
вiдношення, у якi вступають слова в словi (синонiмiчнi, омонiмiчнi,
паронiмiчнi, антонiмiчнi). Лексикологiя розглядає вживанiсть слова
в рiзних стилях мови (мiжстильовi, розмовнi, книжнi слова),
визначає активнi i пасивнi шари лексики на сучасному етапi
функцiонування мози (активнi i застарiлi слова, неологiзми). Слова
розрiзняються сферою свого вживання. Однi слова вживаються всiма носiями
мови (загальнонароднi слова), iншi -носiями певного дiалекту (дiалектнi
слова), ще iншi — людьми, що обєднанi спiльною дiяльнiстю
або спiльними iнтересами (термiни, професiоналiзми, жаргонiзми,
арготизми). Цi особливостi слiв також вивчає лексикологiя.
Ïï цiкавить i походження слiв (корiннi чи запозиченi),
давнiсть ïх виникнення тощо. 10
Лексикологiя як наука про словниковий склад мови тiсно пов'язана з
багатьма iншими роздiлами мовознавства, що також вивчають слово:
семасiологiєк>, що вивчає внутрiшнiй змiст слова;
етимологiєю, що встановлює первинне значення слова, його
походження; ономастикою, яка дослiджує власнi назви;
фразеологiєю, яка розглядає стiйкi сполучення слiв;
лексикографiєю, що займається укладанням слiв у словники.
Лексикологiя тiсно пов'язана з граматикою, тому що лексичне значення
слова часто визначає особливостi граматичноï поведiнки слова
— його морфологiчнi властивостi й особливостi сполучуваностi.
Напр., iменники, що означають сукупнiсть осiб чи предметiв як неподiльне
цiле (збiрнi iменники), не мають форм множини: молодь, студентство.
Слово вороний реалiзує своє лек-сичне значення, сполучаючись
з обмеженою кiлькiстю iменникiв: можна сказати вороний кiнь, але не
можна поєднати цей прикметник з iменниками зошит, портфель, хоча
прикметник вороний є синонiмом до слова чорний.