Аналiз циклу Сiм струн
ЗмiстРоздiл 1
Автобiографiя……………………&#-
8230;………………………-
230;………………………R-
30;…………
Леся Украïнка i фемiнiзм………………-
…………………………&-
#8230;……………………….
Текстологiчнi засади повного зiбрання творiв Лесi Украïнки
Додатковi факти iз життя
Роздiл 2
Вступ………………………-
230;……………………..
Аналiз циклу Сiм струн……………….
- Оо…………………………………………..
- Яе………………………………….
- Мi………………………………….
- Ба………………………………….
- Боï…………………………………
- Ьа…………………………………..
- 8i………………………………….
Список використаноï лiтератури
Роздiл 1
Автобiографiя
Лариса Петрiвна Косач, в одруженнi — Квiтка, вiдома читачам як
Леся Украïнка.
Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871 року в Новоградi-
Волинському i виховувалася в iнтелiгентнiй сiм'ï. Лесин дiд по
матерi — Якiв Драгоманов — був декабристом, а дядько —
Михайло Драгоманов — вiдомим публiцистом, критиком, iсториком,
активним громадським дiячем, якого переслiдував уряд. Виïхавши за
кордон, Михайло Драгоманов у Женевi створив вiльну друкарню, де
украïнськi автори видавали своï твори, оскiльки на
територiï Схiдноï Украïни валуєвський циркуляр та
мський указ унеможливлювали вихiд книжок рiдною мовою. Мати Лесi
Украïнки — Ольга Петрiвна Косач, вiдома на той час
украïнська письменниця Олена Пчiлка — мала величезний вплив
на доньку, сама вибрала ïй високо зобов'язуючий псевдонiм —
Украïнка. Батько Петро Антонович Косач — був людиною
передових поглядiв, за що ще в студентськi роки його виключили з
Петербурзького унiверситету.
Сприятливе середовище з раннiх лiт благотворно впливало на здiбностi
дiвчинки.
Поетеса недарма пiзнiше пiдкреслювала: «Менi легко було вийти на
лiтературний шлях, бо я з лiтературноï родини походжу, але вiд того
не менше кололи мене поетичнi терни». О. Гончар, аналiзуючи цей
перiод в життi Лесi, додавав:
«… Разом з родинно близькими людьми майбутню поетесу
формувала, виховувала
й готувала до творчого подвигу вся тодiшня передова Украïна».
Сiм'я Косачiв дiйсно приятелювала з Миколою Лисенком, Михайлом
Старицьким, Павлом Житецьким. З дитинства мала Косачiвна кохалася в
народних пiснях i казках, в чотири роки уже читала, в п'ять —
грала на фортепiано i пробувала творити власну музику, а пiзнiше не раз
тяжко зiтхала, говорячи, що тяжка недуга не дала ïй можливостi
стати композитором. Олена Пчiлка збирала зразки народних вишивок, i мале
бiляве дiвча не тiльки милувалося красою узорiв, а й у вiсiм рокiв
виконало майже непосильну для такого вiку роботу: вимережило батьковi
сорочку.
При сприяннi матерi у 1884 роцi восени у львiвському журналi«Зоря» з'явилася перша Лесина публiкацiя вiрш
«Конвалiя».
Взимку Олена Пчiлка запропонувала Михайловi й Лесi перекласти
украïнською мовою «Вечори на хуторi поблизу Диканьки»
Миколи Гоголя. Наступного року у Львовi вийшла книжка перекладених
оповiдань М Гоголя, авторами якоï були
молодi Косачi, що прибрали псевдонiми Михайло Обачний та Леся
Украïнка.
У березнi 1893 року вийшла у Львовi перша Леси на збiрка —
«На крилах пiсень». Схвальну рецензiю на книгу написав
О.МаковеИ, правильно визначивши провiднi мотиви творчостi поетеси.
«Перший — то сумовитий погляд авторки на своє життя i
долю, другий — то культ природи, а третiй — то культ
Украïни i свiтове горе».
Леся цiкавилася iсторiєю. Дев'ятнадцятирiчною дiвчиною вона
написала для молодшоï сестри пiдручник «Стародавня iсторiя
схiдних народiв» в якому проводила багато паралелей i порiвнянь
дiйсностi трьохтисячного минулого зi сучасним. Цей пiдручник був
доступний, лаконiчний i цiкавий. Мужнiючи, Леся зацiкавилася
фiлософiєю, почала також пробувати себе в публiцистицi. Разом зi
сестрою Ольгою вона вiдвiдувала публiчнi лекцiï в Киïвському
унiверситетi, займалася самоосвiтою, завдяки чому стала найосвiченiшою
жiнкою в тогочаснiй вропi.
У 1894 роцi Леся гостювала в Болгарiï в Софiï у дядька Михайла
Драгоманова,
працювала в його бiблiотецi, впорядковувала П, наче передчуваючи близьку
смерть видатного родича.
У 1899 роцi У Львовi вийшла друга Леси на збiрка «Думи i мрiï», а у квiтнi 1902 року
в Чернiвцях — книга поезiй «Вiдгуки». У спiвавторствi з
Климентiєм Квiткою поетеса
видала збiрку «Дитячi iгри, пiснi й казки з Ковельщини, Луцьщини i
Звягельщини на
Волинi».
Першою дуже вдалою i цiкавою трагедiєю Лесi Украïнки стала
«Касандра». Окрилена успiхом, письменниця створила ще
«Одержиму» та ‘Жертву», але при виходi у свiт
вдруге збiрки «На крилах пiсень» цi драми були вилученi
цензурою. Щоб довести росiйським читачам, що украïнська лiтература
не поступається ïхнiй, Леся переклала росiйською твори
I.Франка «На днi» та «Добрий заробок», якi вийшли у
видавництвi «Донская речь» (Ростовна-Дону).
Посилала Леся Украïнка своï твори для альманахiв М.
Коцюбинському, листувалася з Г. Хоткевичем. У 1904 роцi онук Т. Шевченка
по сестрi Катеринi — Фотiй Красицький — створив портрети
Леси них сестер i самоï поетеси.
25 липня 1907 року Леся Украïнка та Климентiй Квiтка одружилися.
Чоловiк одержав посаду в судi в Криму в Балаклавi, й подружжя
переïхало туди, а згодом до Ялти. Здається, прекрасний
морський клiмат мав би сприяти покращенню здоров'я,
сi
поетесi стало гiрше. Берлiнський професор радив ïхати до гипту, але
зiбранi на поïздку грошi подружжя вiддало на органiзацiю
етнографiчноï експедицiï, яка основною метою мала запис
мелодiй украïнських народних дум. Фонограф репертуару кобзаря Гната
Гончаренка подружжя вислало до Львова.
У сiчнi 1909 року У Києвi було поставлено «Блакитну
троянду», а грошовий збiр передано на пам'ятник Т. Шевченку.
Далеко вiд рiдноï Украïни — в Тбiлiсi, Талавi, гиптi
— Леся не забувала рiдноï
землi. До речi, на чужинi, в краïнi пiрамiд, поетесу знайшов i
вiдвiдав украïнський
iсторик, академiк Д. Яворницький. Критичний стан
здоров'я змушував Лесю Украïнку до частих переïздiв. У 1911
роцi сiм'я опинилася в Кутаïсi, де чоловiк одержав посаду.
Письменниця вже вiдчувала наближення смертi. Вона переслала сестрi Ользi
свiй архiв, до виснаження працювала над «Лiсовою ^снею», яку
розпочала 3, а закiнчила 25 липня. «Лiсова пiсня» вийшла
друком в
ще за життя поетеси, в 1912 роцi. У Кутаïсi було написано також
драми «Камiнний хрест» та «Оргiя»,
Друзi та близькi наполягали на лiкуваннi. Леся ще раз вiдвiдала гипет.
Подорожi
стали для неï мукою, надiï на полегшення не виправдувалися.
Письменниця мужньо готувалася до трагiчного кiнця. У березнi 1913 року
вона
написала заяву до бiблiотеки Наукового товариства iм. Т. Шевченка
прийняти '11
твори в депозит, 28 квiтня востаннє приïхала до Києва,
прийшла на присвячений ïй
вечiр в клубi «Родина», а всерединi травня вiдбула в
Кутаïсi.
З голосу вмираючоï дружини Климентiй Квiтка ще встиг записати
народнi пiснi, а
матерi й сестрi Ользi Леся продиктувала змiст задуманоï драми
«На передмiстю
Александрiï». Тяжкохвору поетесу перевезли до Сурамi, але
врятувати ïï вже нiхто не
мiг. 19 липня мiж першою i другою годиною ночi вона померла.
Труну з прахом доставили до Києва. 26 липня 1913 року Лесю
Украïнку поховали на Байковому кладовищi.
Полiцiя не дозволила нi промов, нi спiвiв, а щоб нiхто не посмiв
порушити заборону, дала у супровiд похоронно'i процесiï наряд
кiнноти. За труною йшов багатотисячний натовп. Украïна ховала свою
дочкою
Леся Украïнка i фемiнiзм
Леся Украïнка народилася i виховувалася в дворянськiй сiм'ï
усталеними традицiями, якi не тяжiли до патрiархальщини. Принаймнi у
своïй сiм'ï П. Косач не виявив якоïсь суто чоловiчоï
претензiйностi, до громадськоï i лiтературноï дiяльностi
своïх жiнок ставився лояльно, навiть фiнансував деякi лiтературнi
видання.
Про родиннi традицiï Драгоманових маємо бiльше вiдомостей,
зокрема завдяки Автобiографiï Олени Пчiлки. У цiй родинi вiддавна
пiдтримувався добрий рiвень iнтелектуальних iнтересiв. Велика роль у
цьому належить М. Драгоманову. Вони активно займалися громадською,
науковою, та лiтературною дiяльнiстю. У родинi Косачiв (у жiночiй
половинi) iснував Культ Драгоманова.
Якщо згадати стосунки Лесi Украïнки з iï батьком, братом i
сестрами, ближчим оточенням — М. Старицьким, М. Лисенком, М.
Славинським, К..Квiткою та iн. Можна с певнiстю сказати, що з цього
середовища перейнятi якiсь фемiнiстичнi настроï Леся Украïнка
не могла. Для самоï Лесi необхiднiсть жiночноï рiвноправностi
також була не требующей теоретических доказательств.
Що до ïï позицiï як критика, то тут вона вповнi має
рацiю, виступаючи проти надмiрноï тенденцiйностi, яка шкодить
гармонiйностi художнього враження, зокрема й тодi, коли йдеться про
тенденцiю фемiнiстичну. Змальовуючи образи жiнок, письменниця нiде
спецiально не зосереджувалась на фемiнiзмi як теорiï, свiтогляднiй
орiєнтацiï, естетичному iдеалi. ïï жiнки стоять
понад цим, вони нiколи не зациклюються на собi, не замикаються в
особистих емоцiях, а постiйно намагаються подолати власну
суб'єктивну обмеженiсть, зокрема й специфiчно жiночу. ïм
властивi найглибшi людськi думки, почуття й пристрастi.
Пiдсумовуючи можна сказати таке:
- Нi родинi традицiï, нi стосунки в сiм'ï, нi виховання, нi
ближче оточення не збуджували iнтереси Лесi Украïнки до
фемiнiстичних iдей. Провiдна роль належала М. Драгоманову, який
проектував ïï на європоцентризизм, тобто на розширення
свiтогляду, подолання провiнцiалiзму.
- Фемiнiзм як свiтогляд письменниця вважала вузьким i обмеженим. Як теорiю неоригiнального, нудного.
- Фемiнiзм Леся Украïнка не приймала, називала сепаратизмом i
ставилася з долею скептизму.
- У художнiй творчостi фемiнiзм як публiцистику вона протиставляла
белетристицi, надмiну фемiнiстичну тенденцiйнiсть оцiнювала,як
художнiй прорахунок.
- Фемiнiзм як суспiльну рiвноправнiсть вважала аксiомою, що не
потребує теоретичних доказiв.
Текстологiчнi засади повного зiбрання творiв Лесi Украïнки
Преважна бiльшiсть автографiв письменницi на сьогоднi виявлена i зiбрана
у фондах Iнституту лiтератури iм. Т. Г. Шевченка НАН Украïни;
маємо текстологiчнi дослiдження ïï поезiï i прози,
а також ряд статей присвячених текстологiï драм Лесi Украïнки.
Створено ґрунтовий життєпис письменницi Леся Украïнка.
Хронологiя життя i творчостi О. П. Косач Кривинюка та Лiтопис життя та
творчостi Лесi Украïнки М. О. Мороза.
Уся спадщина Лесi Украïнки у ПЗТ згрунтована за жанрами —
поезiя, драматичнi твори, художня проза. I в межах цих жанрово- родових
груп твори розмежовуються хронологiчно. Жанрово- хронологiчний принцип,
покладений в основу структури видання ПЗТ Лесi, висвiтлино в усiх
жанрових групах, крiм поезiï: вважається, що поезiю доцiльно
подавати за збiрками, тобто за iсторичним принципом. У 12-томнику поеми
були вилученi iз збiрок i подавалися як окрема жанрова група, то в
академiчному зiбранi творiв поетичнi збiрки передбачається
зберегти повнiстю; але у жодному виданi поетичнi збiрки не розсипалися
на окремi твори, а питання щодо особистiсного змiсту деяких поезiй чи
ïх художнiй недовершеностi, якi нiби то завадили публiкувати
ïх, занадто дискусiйне, щоб вважати його аргументом на користь
iсторичного принципу.
Найцiкавiшим, щодо композицiï є збiрник На крилах пiсень
1904 р. Вiн був задуманий i пiдготовлений Украïнкою, як видання
вибраних поетичних творiв, покликане дати цiлiсне уявлення про творчiсть
письменницi протягом майже четвертi столiття. Пiд тиском цензурних та
редакторських вимог вона не могла вповнi виявити свою авторську волю.
- Всi роздiли збiрника мають хронологiчний порядок, а в всерединi
роздiлiв твори розташованi також за часом ïх написання чи
публiкацiï.
- У збiрник увiйшли лише твори, опублiкованi в трьох попереднiх
поетичних збiрках, однак принцип розташування поезiï за збiрками
тут знехтувано. Основним компонентом є поетичний цикл.
Поетичним збiрками Лесi Украïнки властива завершенiсть, але на
вiдмiну вiд ïï циклiв побудованих на внутрiшнiй
взаємозумовленостi художнiх смислiв, цi збiрки не позбавленi
фрагментарностi й композицiйностi мозаïчностi. Вони
об'єднують рiзнi за задумом, змiстом, тематикою та жанрами твори,
написанi впродовж певного вiдрiзку часу.
Додатковi факти iз життя
Дитячi роки поетеси минали на Полiссi. Взимку Косачi жили в Луцьку, а
лiтом ус. Колодяжне. Серед факторiв, якi впливали на формування таланту
Лесi Украïнки, була музика. Менi часом здається, писала вона,
що з мене вийшов би далеко кращий музика, нiж поет, та тiльки бiда, що
натура утяла менi кепський жарт. Цей жарт початок туберкульозу, з яким
вона боролась усе життя. Хвороба спричинилась до того, що дiвчинка не
ходила до школи, однак завдяки матерi, а також М. Драгоманову, який мав
великий вплив на духовний розвиток Лесi Украïнки, вона дiстала
глибоку i рiзнобiчну освiту. Письменниця знала бiльше десяти мов,
вiтчизняну i свiтову лiтературу, iсторiю, фiлософiю. Так, наприклад, у
19 рокiв вона написала для своєï сестри пiдручник Стародавня
iсторiя схiдних народiв.
У 1879р. було заарештовано i вислано до Сибiру тiтку Лесi Олену Косач,
яка належала до киïвського гуртка бунтарiв, там же, в Карiйськiй
тюрмi, загинула мати ïï найближчоï товаришки Марiя
Ковалевська. Враження тих лiт виявилися такими сильними й пам'ятними, що
пiзнiше ожили у вiршах Вiче, Мати-невiльниця, Забутi слова, Епiлог.
Iдеалом для поетеси стає герой, який, пробитий списом, шепоче:
Убий, не здамся!
З кiнця 80-х pp. Леся Украïнка живе у Києвi.
На початку 1893р. у Львовi виходить перша збiрка поезiй Лесi
Украïнки На крилах пiсень. Збiрку вiдкриває цикл лiрики Сiм
струн, з якого постає образ бездольноï матерi Украïни,
що дiстає свiй розвиток у циклi Сльози-перли. Два наступних цикли
Подорож до моря i Кримськi спогади привертають увагу не тiльки любов'ю
до рiдноï землi, красою пейзажних малюнкiв, а й плином рефлексiй
лiричного героя, думка якого раз по раз звертається до проблеми
волi i неволi. Серед вмiщених у збiрцi творiв видiляється вiрш
Contra spem spero, що сприймається як кредо молодоï
письменницi, декларацiя ïï незнищенного оптимiзму. Та особливо
гостро як заклик i гасло прозвучали у тогочаснiй суспiльнiй атмосферi
Досвiтнi огнi.
1892р. у Львовi виходить Книга пiсень Г. Гейне, де Лесi Украïнцi
належали 92 переклади. Вона перекладає також поезiю в прозi I.
Тургенева Нiмфи, уривок з поеми А. Мiцкевича Конрад Валленрод, поетичнi
твори В. Гюго Лагiднi поети, спiвайте i Сiрома, уривки з Одiссеï'
Гомера,
iндiйськi обрядовi гiмни iз збiрки Рiг-Веди. Як перекладач Леся
Украïнка додержує принципу змiстовоï точностi,
уникає стилiзацiï.
Початок роботи Лесi Украïнки над прозовими жанрами пов'язаний з
дiяльнiстю гуртка киïвськоï лiтературноï молодi Плеяда.
Тут готували видання для народу з iсторiï, географiï,
перекладали твори росiйських та зарубiжних письменникiв; гурткiвцi
писали i власнi твори, якi оцiнювались на конкурсах. Так були написанi i
деякi оповiдання Лесi Украïнки, присвяченi переважно соцiально-
побутовим темам. Вони друкувалися в журналах Зоря (Така ïï
доля, Святий вечiр, Веснянi спiви, Жаль), Дзвiнок (Метелик, Бiда
навчить).
У 1894 1895 рр. Леся Украïнка перебувала в Болгарiï у
Драгоманова. У Болгарiï була написана переважна частина циклу
полiтичноï лiрики Невiльничi пiснi. Поетеса говорить, що
розстається з рожевими мрiями, iз скаргами на долю i сльозами та
свiдомо приймає свiй терновий вiнок. Вона вiдчуває в собi
народження новоï людини як крицi у вогнi (Пiвнiчнi думи, О, знаю я,
багато ще промчить). Письменниця пiдтримує галицьку радикальну
пресу, публiкує у львiвському журналi Народ статтю Безпардонний
патрiотизм та вiрш-памфлет Пророчий сон патрiота, що є вiдгуком на
проватiканськi статтi газети Буковина. Це було нове явище в ïï
творчостi сатира, спрямована проти украïнського буржуазного
нацiоналiзму та клерикалiзму. Твори публiкувались пiд криптонiмом Н. С.
Ж..
З 1893р. вона перебуває пiд таємним наглядом,
пiдтримує тiснi зв'язки з особами, якi були на засланнi i багатьма
студентами сумнiвноï полiтичноï благонадiйностi.У 1898р. у Лiтературно-
науковому вiснику з'являється стаття I. Франка про творчiсть Лесi
Украïнки, в якiй вiн ставить поетесу в один ряд з Шевченком.
1899р. у Львовi виходить друга збiрка поезiй Думи i мрiï. Сюди
ввiйшли цикли Мелодiï, Невiльничi пiснi, Вiдгуки, поеми Давня казка
i Роберт Брюс, король шотландський. Ця збiрка засвiдчила безсумнiвний
злет творчостi молодоï поетеси.
В 1900р. в Петербурзi Леся Украïнка знайомиться з росiйськими
лiтераторами, якi групувались навколо журналу Жизнь. Леся Украïнка
вмiстила в Жизни чотири статтi: Два направлення в новейшей итальянской
литературе, Малорусские писатели на Буковине, Заметки о новейшей
польской литературе, Новые перспективы и старые тени.
Пiдготована до друку стаття Новейшая общественная драма була заборонена
цензурою, а двi iншi Народничество в Германии i Михаэль Крамер.
Последняя драма Гергарта Гауптмана не були опублiкованi, бо 8 червня
1901р. журнал лiквiдовано.
Бiльшiсть своïх статей для Жизни Леся Украïнка писала в
Мiнську бiля смертельно хворого С. Мержинського. В одну з найстрашнiших
ночей у станi невимовноï туги створила вона драматичну поему
Одержима (1901), в якiй вибух iнтимного почуття, викликаний нелюдськими
стражданнями вмираючого товариша, спрямовується в широке русло
вибору людиною життєвого шляху i тiєï iдеï, якiй
вона служить увесь свiй вiк (цi питання звучать уже у вiршi Завжди
терновий вiнець…, написаному за кiлька мiсяцiв до Одержимоï-
, i широко розробленi у драмi Адвокат Мартiан, 1913). С.
Мержинському присвяченi також Я бачила, як ти хиливсь додолу, Мрiя
далекая, мрiя минулая, Калина та iншi вiршi цiлий цикл iнтимноï
лiрики. Трагiчнi переживання поетеси вiдлунюються також у поемi Вiла-
посестра.
Пережита особиста драма позначилась на загостреннi хвороби легень, i
Леся Украïнка ïде на Буковину, далi Гуцульщину рятувати
пiдiрване здоров'я. В 1902р. у Чернiвцях з iнiцiативи студентiв
унiверситету, якi тепло вiтали поетесу, виходить третя збiрка
ïï поезiй Вiдгуки. Вона складається з циклiв 3
невольницьких пiсень, Ритми, Хвилини, шести легенд i драматичноï
поеми Одержима.
У 900-х рр. мiцнiють зв'язки Лесi Украïнки з соцiал-демократичним
рухом. З групою товаришiв вона займається розповсюдженням
соцiалiстичноï i марксистськоï лiтератури, перекладом праць
теоретикiв соцiалiзму, виданням цих творiв за кордоном i
транспортуванням у Росiю. У 1907р. при обшуку у Лесi Украïнки
вилучено 121 брошуру, серед них були три видання Манiфесту
Комунiстичноï партiï , три працi В I. Ленiна (До
сiльськоï бiдноти, Державна дума i соцiал-демократична тактика,
Перемога кадетiв i завдання робiтничоï партiï-),
чотири працi К. Маркса, п'ять Ф. Енгельса, бiографiя К. Маркса i Ф.
Енгельса та iн.
Феномен таланту Лесi Украïнки полягав у тому, що вона одночасно
плiдно працювала в рiзних лiтературних жанрах. У кiнцi 90-х на початку
900-х рр. з'являються ïï поеми Одно слово, Вiла-посестра, Се
ви питаєте за тих, Iзольда Бiлорука, в яких яскраво виявилася
схильнiсть до оригiнальноï обробки свiтових сюжетiв. Активно
працює Леся Украïнка i як перекладач, ïï увагу
привертають вершиннi явища свiтовоï лiтератури
Макбет Шекспiра, Пекло Данте, Каïн Байрона. Вона перекладає
також драму Г. Гауптмана Ткачi, яка належала до забороненоï в
Росiï лiтератури, вiршi Надсона, Конопнiцькоï, Ади Негрi. З
метою популяризацiï украïнськоï лiтератури серед
росiйського читача Леся Украïнка вибирає для перекладу твори
на народнi теми. Так, у видавництвi Донская речь у Ростовi-на-Дону в
1903 1905 рр. вийшли в ïï перекладах росiйською мовою
оповiдання I. Франка Сам собi винен, Добрий заробок, На днi, Лiси i
пасовиська, Iсторiя кожуха, До свiтла. Переклади Лесi Украïнки
вiдзначаються високою мовною культурою, пильною увагою до вiдтворення
iдейно- художнього змiсту оригiналу, його стильових особливостей.
Особливе мiсце у творчiй бiографiï Лесi Украïнки займає
фольклор. Починаючи з дитячих вражень (поема в народному дусi Русалка) i
кiнчаючи останньою казкою Про велета, вiн органiчно входить у поетичний
свiт письменницi. Вона записує з уст селян обряди, пiснi, думи,
балади, казки. Вже на початку 90-х рр. Леся Украïнка друкує в
Житi i словi пiдбiрку Купала на Волинi. Широтою iнтересiв
вiдзначається рукописний зошит пiсень iз с. Колодяжне, куди
ввiйшли веснянки, колядки, весiльнi, родинно-побутовi, жниварськi та
лiричнi пiснi. Пiд час перебування в Карпатах поетеса записувала
гуцульськi мелодiï; в 1903р. вона друкує збiрник Дитячi гри,
пiснi, казки. У 1904р. у неï виникає задум видати Народнi
пiснi до танцю (54 тексти). Леся Украïнка стає iнiцiатором
видання украïнського героïчного епосу, у 1908р. записує
на фонографi думи у виконаннi кобзаря з Харкiвщини Г. Гончаренка. 30
записiв веснянок i обжинкових пiсень з голосу Лесi Украïнки зробив
композитор М. Лисенко. 225 пiсень увiйшли до книги Народнi мелодiï.
З голосу Лесi Украïнки, яку впорядкував i видав 1917р. К. Квiтка. У
1908 1910 рр. стараннями поетеси була органiзована експедицiя Ф. Колесси
для записування народних дум на Полтавщинi, й у 1910 1913 рр. у Львовi
вийшли два томи цих записiв (Мелодiï украïнських народних
дум), якi стали визначним явищем свiтовоï фольклористики.
Через хворобу Лесi Украïнцi доводилось багато ïздити по свiту.
Вона лiкувалася в Криму i на Кавказi, у Нiмеччинi i Швейцарiï, в
Iталiï та гиптi. I хоча чужина завжди викликала в неï тугу за
рiдним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням життя
iнших народiв, змiцнювала й поглиблювала iнтернацiональнi мотиви
ïï творчостi. Так, у циклi Весна в гиптi (1910), Леся
Украïнка знайомить украïнського читача з цим краєм, його
природою, людьми.
У 1904р. в Києвi вийшло ще одне видання поетичних творiв Лесi
Украïнки (вибране) пiд заголовком На крилах пiсень.
1905 рiк не був несподiваним для Лесi Украïнки. Драматичнi поеми
Осiння казка i В катакомбах, датованi 1905р., були безпосереднiм
вiдгуком на революцiйнi подiï.
Пiсля поразки революцiï Леся Украïнка звертається до
соцiальноï i полiтичноï сатири, спiвробiтничає в журналi
Шершень, ïï вiршi Пан полiтик
Пан народовець, Практичний пан та iн. це критика лiберальноï буржуазiï, лжедрузiв народу.
В останнє десятилiття у творчостi Лесi Украïнки
переважає драматургiя. За порiвняно короткий час було написано
понад двадцять драматичних творiв, якi вiдкрили нову сторiнку в
iсторiï театральноï культури.
Поетичний театр Лесi Украïнки вимагав вiд глядача розвивати
здатнiсть не лише дивитися, а й бачити та розумiти, пiдноситися вiд
живого споглядання до абстрактного мислення. Все це разом було
однiєю з причин складноï сценiчноï долi драматургiï
поетеси; нi тогочасний театр, нi глядачi ще не були готовi до
ïï освоєння. Так, поставлена в 1899р. драма Блакитна
троянда (1896) успiху не мала. Щось подiбне нерозумiння, глузування
пережила Чайка Чехова, зазнавши провалу в Александрiнському театрi в
1896р. Але вже в 1898р. Чайка була поставлена МХАТом, який поклав
початок ïï трiумфу. На жаль, такого театру Леся Украïнка
не мала.
На характер i тенденцiï новаторства Лесi Украïнки-драматурга
проливають свiтло ïï статтi, в яких викладена теорiя
соцiальноï драми. Виходячи з концепцiï змiстовностi жанру,
авторка багато уваги придiляє його еволюцiï.Функцiональне
призначення сюжетiв притчового характеру, якi брала Леся Украïнка з
iсторiï Давнього Сходу й античного свiту, полягало не в бажаннi
оживити iсторiю, а в прагненнi письменницi художньо об'єктивувати
духовну суть фiлософських i морально-етичних шукань та полiтичних
проблем свого часу (драма Кассандра (1907), драматична поема В
катакомбах (1905), драматичний дiалог На полi кровi (1909), драма Руфiн
i Прiсцiлла (1910), драматична поема Адвокат Мартiан (1911)).Про те, що
Лесю Украïнку постiйно хвилювала тема митець i суспiльство,
свiдчить ïï драматична поема У пущi , над якою вона почала
працювати в 1897р., а завершила в 1909р.
Визначним досягненням драматургiï Лесi Украïнки є
ïï Камiнний господар. Це одна з найцiкавiших версiй легенди
про Дон Жуана, до образу якого зверталося багато великих художникiв.
Звернення до образу Дон Жуана мало i конкретнi причини. В 1911р. в
журналi Русская мысль П. Струве, який у 90-х рр. пiдтримував культурний
рух на Украïнi, виступив iз статтею, де заперечував доцiльнiсть
самого iснування украïнськоï культури, говорив про
ïï нездатнiсть використовувати свiтовi образи. Полiтичне
донжуанство Струве обурило Лесю Украïнку, i, вважаючи, що лише
публiцистичноï полемiки тут замало, вона написала Камiнного
господаря.
Останнi роки Леся Украïнка жила в Грузiï та гиптi. Невблаганно
прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкi страждання, вона знаходила силу
працювати. На Кавказi вона все частiше згадувала волинське дитинство,
перед нею поставали картини задумливоï полiськоï краси. Так
виникла Лiсова пiсня, яка була написана за кiлька днiв тяжкохворою
поетесою.
Датованi 1913-м останнiм роком життя твори свiдчать, що Лесю
Украïнку не лишають роздуми про громадянськi обов'язки митця, його
творчий подвиг. Образ спiвця стає в центрi останньоï
драматичноï поеми Оргiя. Свiй лiро-епiчний триптих Що дасть нам
силу?, Орфеєве чудо, Про велета, в якому звучить думка про
суспiльне перетворюючу мiсiю мистецтва, письменниця присвятила I.
Франковi i надiслала до ювiлейного збiрника на його честь.
Вступ
Лариса Петрiвна Косач — поетеса, видатний драматург, прозаïк,
лiтературний критик, публiцист, перекладач, фольклорист, громадський
дiяч. Кращi твори поетеси позначенi намаганням поєднати гармонiю
iдеалу з життєвою правдою, що стало однiєю з iстотних
особливостей ïï творчого методу визначеного самою Лесею
Украïнкою як новоромангизм. Поетеса вважала, що високий пафос у
запереченнi старого, а отже, й утвердженi нового як найкраще
вiдповiдає суспiльним настроєм перiоду наростання визвольних
змагань.
Авторитетом для Лесi Украïнки був ïï дядько, Михайло
Драгоманов, не випадково у передмовi до циклу Сiм струн написано:
Посвята дядьковi Михайловi. Цикл був написаний у 1890 роцi.
Леся Украïнка щиро прагне волi, i iдеалу, спрямовує
своє слово зброю на те, щоб була зломлена зима тогочасноï
дiйсностi, задумується над тим, як знайти шлях до щасливоï
долi народу, бажає чути вiльнi спiви, гучнi голоснi в рiднiм краю.
У циклi Сiм струн2 розкривається тема любовi до Украïни та
вiрного служiння ïй. Це гiмн на честь стiйкого, нескореного,
волелюбного, щирого народу, який бореться за вiльне життя, за своє
щастя, не пiдкоряється долi, прагне всього найкращого собi i
своïм нащадкам.
У бiльшостi вiршiв з циклу Сiм струн звучать громадськi мотиви. Цикл
викликає iнтерес самим виконанням: в ньому об'єднано сiм
поезiй. Кожний вiрш з циклу позначений назвою чергового ступеня
звукоряду (Оо, Яе, Мi, а, 8о1, Ьа, 8i), має додаткову вказiвку на
певний музично-поетичний жанр ( Гiмн, Пiсня, Колискова, Сонет, Рондо,
Ноктюрн, Септим) i на характер виконання, нiби мова йде справдi про
музичнi п'єси (Огауеурочисто, Вги^о весело) i навiть на спосiб
виконання (Акорди на арфi).
Причому перше слово кожного вiрша починається з того складу,
Пiд якою назвою стоïть той вiрш. Вочевидь, ставлячи на паперi
слова, Леся Украïнка виразно чула за ними хвилi музичних звукiв, що
зливалися в певну мелодiю. Поетеса була музикально обдарованою, вважала,
що з неï, якби хвороба руки, мiг бути далеко кращiй музика, нiж
поет. Ця сторона ïï таланту виявляється i в музикальних
мiкро образах, i в ритмiчному звучаннi кожного вiрша, i в звукописi: у
цьому легко переконатися при читаннi, скажiмо, колисковоï.
Актуальнiсть дослiдження. Сучасний стан розвитку суспiльства значно
актуалiзує науковi проблеми, пов'язанi зi становленням духовностi,
особливостi, збереження i примноження культурного потенцiалу нацiï,
що є гарантом економiчноï, соцiальноï, полiтичноï
стабiльностi в державi.
Об'єктом дослiдження нашоï роботи виступає — цикл
Лесi Украïнки Сiм струн.
Предмет дослiдження — вплив украïнськоï поезiï
поетеси Лесi Украïнки на мислення та внутрiшнiй стан сучасноï
молодi.
Мета дослiдження розробити i обґрунтувати критерiï впливу
украïнськоï поезiï на мислення та внутрiшнiй стан
сучасноï молодi.
Задачi
- Визначити сутнiсть i структуру циклу Сiм струн;
- Розкрити поняття змiсту вiршiв;
- Зробити аналiз, що до визначення iдейно-лiричного напрямку циклу.
Цикл (лат. сусiш, вiд грец. кикiс круг) завершена послiдовнiсть, круг,
подiй, явищ, частин.
Бо — перший вiрш циклу Сiм струн — це урочистий гiмн,
хвалебна пiсня на честь непохитноï вiри в долю жадану милоï,
коханоï,безталанноï матерi — Вiтчизнi. Хвала рiднiй
Украïнi i разом з тим урочиста клятва поетеси:
До тебе, Украïно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься
I буде струна урочисто i тихо лунати I пiсня вiд серця поллється.
Уже в першому вiрщi викладаються я заповiтнi прагнення автора, а
отже, й усього поколiння ïï сучасникiв, представникiв
украïнськоï
нацiонально — свiдомоï iнтелiгенцiï. Поетеса зве
Украïну Бездольною
матiр'ю i передусiм вона вiддає ïй свiй сердечний спiв.
Урочиста майже речитативна мелодiя твориться за допомогою
рiзноманiтних словесно-художнiх засобiв, перш за все метафор iз сфери
музикальних образiв струна озветься, буде струна урочисто i тихо лунати,
пiсня…. поллється. Поетеса також вiддається до
постiйних епiтетiв, (по свiтi широкому, синєє море),
порiвняльних образiв-прикладок (пташками-пiснями, шляхами-тернами), в
окремих мiсцях вводить внутрiшнє римування (Скрiзь буде по свiтi
лiтати, мiж людьми питати ). Сприяє створенню речитативноï
мелодiï i своєрiдний ритмiчний малюнок вiрша: нерiвноскладовi
амфiбрахiчнi рядки (5353) поєднуються в катренах точними тiльки
жiночими римами. У цьому вiршi простежується вплив народного
героïчного епосу, зокрема дум, за висловом поетеси тих предивних,
єдиних на цiлий свiт пам'ятникiв творчостi нашого народу. Як
високо стоïть поезiя Оо Тiльки подих героïчного епосу, його
патрiотичний пафос, чiтка гармонiйна будова (повна вiдповiднiсть кiнця
початковi), послiдовнiсть думки (без зайвого багатослiв'я ).
ИЕ
Мелодiя другоï поезiï циклу Сiм струн — веселоï
пiснi Яе (Реве — гуде негодонька ) — вже зовсiм iнша. Це
бадьора життєрадiсна пiсня сильноï, вольовоï людини, яка
не боïться життєвих знегод, бо має досить
сил, щоб боротися з ним. У цьому вiршi вiдчувається вiльне дихання
степових просторiв Украïни, над якими реве — гуде негодонька,
зiбралися грiзнi, чорнi хмари, ллються дощi. Але лiричний герой, як i
його предки, волi лицарi — козаки, цiєю пригодонькою не
журиться. Адже вiн знає, як зiбрати чари i де здобути чарiвну
зброю проти страшних стихiй …
Поетеса створила винятковоï краси динамiчний ритмо —
мелодiйний малюнок, щось на зразок акордноï музикальноï
п'єси з варiацiями. Грайлива iнтонацiя першоï строфи, що
виявляє оптимiстичний настрiй лiричного героя перед неминучим
боєм (Реве — гуде негодонька, негодоньки не боюся … ),
раптово змiнюється смiливим викликом:
Гей ви, грiзнi, чорнi хмари!
Я на Вас збираю чари,
Чарiвну добуду зброю I пiснi своï у зброю.
Поетеса робить сумiжнi строфи рiзко вiдмiнними щодо форми. Перша
натикана восьмискладовим народнопiсенним вiршем з багатою римою.
Зменшенi iменниковi форми (негодонька, пригодонька)
- художнiй прийом зiткнення:
Реве — гуде негодонька
Негодоньки не боюся…- все пе дає вiршевi рис пiсенностi. У
другiй строфi вживається
чотиристопний хорей. Рядки римуються попарно, рими багатi (зброю —
узброю), виключно жiночi, художнiй засiб апострофи (Гей ви, грiзнi,
чорнi :).шри) i вiдчутна звукова iнструментовка (алiтерацiï на Г
— Р ) дуже пiдсилюють виразнiсть. У третiй i четвертiй строфi
варiюється мелодiя перших двох, причому остання — повторена
перша — нiби повертає нас . 10 початку, замикає твiр у
поетичне кiльце ( що теж часто спостерiгається у народних пiснях).
Мi
I хоч у наступному вiршi — колисковiй пiснi Мi — звучать
журливi акорди на арфi, але в цих акордах одночасно з наростанням
тривоги, схвильованостi виростає i переконанiсть — треба
виховувати, гартувати лицарський волелюбний дух у дiтях своïх, аби
вони не хилилися, не корилися тяжкiй, гiркiй долi, а виростали
спадкоємцями найкращих традицiй свого народу, справжнiми людьми.
Поезiя Мi вся зiткана з барвистих образiв, оповитих то нiжно —
лiричною, то сумовито-задумливою, то урочисто-величавою мелодiєю.
Пiзньоï доби стомлена працею мати промовляє —
спiває над колискою сина. Оберiгає сон, спокiй та щастя
сина, намагається захистити його вiд лиха. Але тяжка доля трудящих
жорстока, несправедлива дiйснiсть викликають почуття суму, тривоги.
Прагнення заспокiйливо вплинути на дитину, схилити ïï до сну
виявляється у вживаннi словосполучень iз зменшувально —
пестливими словами (мiсяць яснесенький….), голубливих звертань з
колисковим приспiвом (леле, дитинко), а також дiєслово спати в
наказовiй формi (спи без зава доньки). Вiдповiдно до вiршового розмiру
(двостопний дактиль) слово спи на початку вiршового рядка попадає
пiд наголос, чим посилюється його iмперативнiсть. Колискову
мелодiю пiдтримують виключноï краси асонанси — повтори звука
I та подвiйного у (i-е-е):
Мiсяць яснесенький Промiнь тихесенький Кинув до нас.
Спи мiй малесенький Пiзнiй — бо час.
У строфах часто повторюються глухi приголоснi с, т, п, х, к, ш, ч за
допомогою яких поетеса передає тишу ночi, коли мiсяць ясненький
кинув промiнь тихесенький, по якому спускається фея —
чарiвниця на мелодiю маминоï колисковоï:
Любо ти спатимеш, поки не знатимеш, що то печаль; хутко прийматимеш лихо
та жаль.
Чарують слух витонченi та водночас цiлком реальнi, вiдповiднi
ситуацiï, словеснi образи. Свiй промiнь мiсяць кинув, як щось
вагоме, матерiальне. А разом з тим, вiн тихесенький. Така несподiванiсть
асоцiацiй робить вислiв особливо емоцiйним. Поруч з колисковим У вiршi
є й iнший паралельний мотив, що складає основу його iдейного
пафосу. Уже з другоï строфи в колискову мелодiю вплiтається
спiв наболiлоï душi, велика i водночас свiтла печаль матерi. Жiнка
не жалiється на свою долю, прямо не говорить, як тяжко ïй
живеться, як багато винесла вона на своєму вiку, але все це
вiдчувається з пiдтексту. Та не про себе думає тепер мати:
майбутнє дитини — ось предмет тi роздумiв. Яка доля
чекає сина:
Ясна чи темная?
Хто зна яка…
Вжитий тут художнiй засiб умовчання посилює вiдтiнок непевностi
матерi за долю дитини. Звiдси намiчається новий напрям розвитку
думки. У глибинi своєï свiдомостi мати, мабуть, оглядає
своє життя, I кожен спомин одзивається в серцi дошкульним
болем:
Тяжка хвилинко!
Гiрка годинонько!
Пихо не спить…
Пеле, дитинонько!
Жить — сльози лить.
Метафоричний образ лихо не спить, окличнi вислови фразеологiзми: Тяжка
годинонька … , звертання до дитини з вигуком леле та народний
афоризм жить — сльози лить влучно передають тугу матерi.
у четвертiй строфi чотири рази повторюється дзвiнкий твердий звук
Р (сором, коритися, прийде, пропаде) — i ми не мов чуємо
вiддалене рокотання тих битв, в яких треба так твердо триматися
хлопчику, коли вiн виросте.
На змiну слiз i покори приходить оптимiстичний, бойовий мотив
громадського звучання. Поетеса, засуджуючи рабську пасивнiсть i мовчазну
покiрнiсть лихiй долi, протиставляє ïй непримиреннiсть i
активний захист
людських прав:
Сором хилиться Долi коритися! Час твiй прийде З долею битися, Сон
пропаде…
Але про яке свiтле щастя для дитини могла вона гадати в суспiльствi, де
життя простоï людини — суспiльний плач. Однак не можна бути
слiпим знаряддям долi, треба брати ïï з бою. Саме таким мужнiм
борцем за долю i прагне мати виховати свого сина.
П'ята строфа, за винятком одного слова, майже повнiстю повторює
першу строфу (змiнено тiльки слово пiзнiй на поки), бо ж головне
завдання пiснi приспати дитину, тому в цiй строфi, як i в перший,
— заспокiйливий, умиротворюючи звуки, якi нiжно огортають дитину
сном.
З колисковоï видно, що Леся Украïнка палко бажала щастя рiднiй
Украïнi. Вона вважала, що коли дiти рiдноï землi виростуть
мужнiми, загартованими, здатними долати лихо — неволю, отодi й
настане на Украïнi воля, а це й буде найбiльше щастя для рiдного
народу. Звичайна колискова пiсня пiд пером майстра стає
манiфестацiєю громадського настрою кращоï частини сучасного
письменницi жiноцтва, що в наболiлiй дущi плекало свiтлi надiï на
прийдешнi битви, ростило нове поколiння мужнiх i самовiдданих борцiв за
народну долю.
Наступний вiрш — сонет Га — пристрасне запрошення лiричним
героєм спiввiтчизникiв до пошукiв вiдповiдей на хвилюючi, наболiлi
питання свого часу: як помогти трудящим у безмiрнiм людськiм горi, як
збудити ïх вiд байдужостi, вказати ïм на велику життєву
мету, переконати ïх у необхiдностi свiт новий з старого збудувати.
Саме конфлiкт почуття являє душу твору. Вiн намiчається у
першому рядку — пафосному зверненнi автора до фантазiï:
Фантазiє ! Ти — сило чарiвна …
Чарiвнiсть полягає в тому, що для фантазiï нема нiчого
недосяжного. Це ж вона, поетична фантазiя, подiбно чародiєвi,
… збудувала свiт в порожньому просторi,
Вложила почуття в байдужий промiнь зорi,
Збудила мертвих з вiчного iх сна …
Але цього для поетеси замало: вона ставить перед фантазiєю ряд
болiсних запитань соцiально — полiтичного плану, жадає
вiдповiдi на них. Чiткi в словесному вираженнi, витриманi в дусi
наростаючоï градацiï, до того ж пiдсиленi багаторазовою
анафорою як, ще цi запитання напрочуд разючi:
Скажи менi, фантазiє дивна,
Як помогти в безмiрнiм людськiм горi?
Як
свiт новий з старого збудувати? Як
научать байдужих почувати?
Як розбудити розум, що заснув?
Як. час вернуть, що марне проминув?
Як певную мету вказати розпачливим?
Фантазiє! Порадь, як жити нещасливим?
В риторичних запитаннях вiдчувається крик душi лiричного героя,
переповненоï людським горем, i бажання розбудити до
революцiйноï боротьби байдужих i прагнення пiднести дух, вказати
мету, запалити новими iдеями тих, хто ще в розпачi й зневiрi.
При уважному прочитаннi вiрша можна помiтити, що весь вiн пронизаний
звуком Р, принаймнi цей звук є в кожному словi, що несе основне
смислове навантаження. Головне, таким чином, видiляється, нiби
курсивом. Сталося це, мабуть, несвiдомо, по iнтуïцiï, але сам
факт тонкого вiдчуття виражальних можливостей звука говорить про силу
таланту, який чим далi, все бiльше виявляв себе.
Звернення поетеси до фантазiï — це ïï промова з
особистою творчою уявою, з крилатою образною думкою, що, як вона
свiдчить сама, розвинута була дуже сильно. Якби хто моïй
фантазiï крила присмалив, то може i б добре зробив, а то вона в
мене занадто химерна лiтає i часом заморочує вкiнець мою
голову, — не без гумору писала поетеса в одному з листiв того
перiоду. Ба показує, як далеко сягає ïï почуття та
поетична думка, якi цiлi, завдання ставила вона перед собою, перед
усiєю вiтчизняною лiтературою.
SOL
У п'ятiй поезiï циклу — SOL рондо — солов'ïнi
спiви, пахощi весняного
раю затьмарюються голосiннями сумними спiвцiв — сучасникiв
юноï
поетеси — над долею Украïни. А вона ж так бажає чути в
рiднiм краю
не в
снi, а наяву вiльнi спiви, гучнi, голоснi!.
SOL — п'ятнадцятирядкове рондо — одна з
найскладнiших строфiчних будов. У вiрщi всього Двi
повторюванi рими, розмiщенi ось у такому порядку:
чоловiча (а), жiноча (б)
А ББа ББа Баа Ба Баа
Леся Украïнка ставиться й майстерно обробляє одну з
провiдних тем ïï лiрики — неволя рiдного краю.
Беремо
початок:
Соловейковий спiв навеснi Ллється в гаю, в зеленiм
розмаю…
Все: i мальовничий народнопiсенний епiтет розмай, що пiдкреслює
буйне весняне квiтiння гаю, i внутрiшня рима (гаю-розмаю), i звукопис
(подвiйне л- в словi -ллється-, а далi звуконаслiдування —
аю, -сi) *- все сприяє пiдтворенню забавливого гомiнкого весняного
пейзажу. Однак
не
для всiх iснує ця краса природи, ця пташина симфонiя, не всiм
приносить
вона радiсть. Для поетеси це — сердечний бiль:
Та пiсень тих я чуть не здолаю, веснянi квiтки запашнi не для мене
розквiтали в гаю…
У першому з цитованих рядкiв намiтився i починає нестримно
розвиватись
мотив особистоï недолi лiричного героя, що позбавлений змоги
безпосередньо
сприймати весняний розквiт життя. У шостому рядку цей мотив звучить
найсильнiше:
Я не бачу весняного раю…
Далi вiн поступово стримується i завмирає в укороченому
одностопному
рядку:
Тiльки спiви та квiти яснi,
Наче казку пригадаю — У снi…
Саме тодi починає звучати iнший мотив — бажаного:
Вiльнi спiви, гучнi, голоснi В рiднiм краю я чути бажаю…
Три багатi на алiтерацiю музикально-звуковi образи (Вiльнi спiви, гучнi,
голоснi…), нiби на крилах, пiдносять новий мотив, надають йому
звучання сили. Однак з наступного рядка в нього втiлюється
контрастна трагiчна нота:
Чую скрiзь голосiння сумнi!. Поетове серце стискає бiль, замiсть
пiснi чуємо
стогiн:
Ох, невже в тобi, рiдний мiй краю,
Тiльки й чуються вiльнi пiснi — Уснi?
Як бачимо, всi хвилюючи думи i почування поетеси зв'язанi з долею
Вiтчизни, бо
особиста трагедiя ïï — тiльки маленька трагедiйна частка
великоï трагедiï цiлого
народу. Такi, зовнi нiби наскрiзь суб'єктивнi твердження, як от:
веснянi- квiти
запашнi не для мене розквiтли в гаю, я не бачу весняного раю. В.
Бєлiнський
писав з цього приводу: Великий поет, кажучи про себе самого, про
своє я, каже
про загальне — про людства, бо в його натурi лежить усе, чим живе
людство. I тому в його смутку кожний впiзнає свiй смуток. В його
дущi кожний впiзнає свою i бачить в ньому не тiльки поета, а
людину, брата свого по людству. Визнаючи його за iстоту, не зрiвняно
вищу за себе, кожний в той самий час усвiдомлює свою спорiдненiсть
з ним.
Ьа
Шостий вiрш — ноктюрн Ьа — це роздуми про долю рiдного краю,
про милосердя, миротворнiсть, волелюбнiсть, вiчний полiт до краси, до
гармонiï рiдного народу; це золотистая квiтка — надiя на
майбутнє, гiдно цього народу — миротворця.
Пiснi соловейковi дзвiнко — срiблястi!
Цей складний синтез виник з поєднання двох музикальних образiв:
епiтета дзвiнковий (спiв) i метафори срiбний (голос).
Або: Ще маревом легким над нами Блакитна весняная мрiя,
А в серцi розкiшно цвiте — процвiтає Злотистая квiтка
— надiя.
Тут цiле плетиво образних висловiв, якi нiби втратили свою
самостiйнiсть, злилися воєдино, щоб виразити складнi душевнi
порухи людини. Свiжiстю асоцiацiй вiдзначаються i такi образи, як
тихiï квiти, чари потужнi веснянi, ночi зористi. Все це робить вiрш
пiднесеним.'
8i
Остання поезiя циклу — септима 8i — це нiжно —
урочисте запевнення рiдноï коханоï сторони в щиростi,
незрадливостi, любовi до неï. В поезiï 8i, яка вiнчає
цикл Сiм струн Леся Украïнка говорить про щирiсть свого поетичного
слова, як про одну з найхарактернiших його ознак. Над ïï
негучним спiвом, тихими струнами, каже вона, може зв'язати верх якась
кобза гучна, але в одному вони лишаються неперевершеними — в
щиростi. Таким чином, принциповi аби душа щира Леся Украïнка
протиставила принцип: i щирiсть, i майстернiсть.
Висновки
Проаналiзувавши цикл Сiм струн Лесi Украïнки, ми побачили струнку
композицiю, рiзноманiтнiсть мелодiй. Кожний вiрш пронизаний якоюсь
внутрiшньою енергiєю. Протягом циклу нам вважається, що в
ньому багато варiацiй до цiєï теми. У циклi звучать
громадськi мотиви. Всi вiрщi з циклу об'єднанi формою, образами,
iдейним пафосом. Це своєрiдна музична гама сповнена безмежним,
щирим почуттям любовi лiричного героя до найдорожчого йому у свiтi
— Украïни. Франко твердив, що особа автора, його свiтогляд,
спосiб виконання, вiдчування зовнiшнього i внутрiшнього свiту i його
стиль мусять виявитися в його творi, якнайповнiше, нехай твiр має
в собi якнайбiльше його живоï кровi i нервiв. Тiльки тодi це буде
живий та сучасний твiр, справжнiй документ найтайнiших зворушень i
почувань сучасноï людини.
Поезiï циклу постала перед нами милозвучнiстю, багатограннiстю,
музикальною, злагодженiстю всiх компонентiв, змiстовою вагомiстю кожного
найдрiбнiшого складника. Все це означало, що перiод лiтературного
учнiвства в творчiй бiографiï Лесi Украïнки закiнчився: цикл
Сiм струн був водночас i пiдсумком плiдного навчання Лесi Украïнки
(щось на зразок атестата зрiлостi ïï як поета), i серйозною
заявкою на велику творчiсть. Про неï можемо смiливо говорити: Це
великий поет!
Список використаноï лiтератури:
- Аврахов Г.Г. Художня майстернiсть Лесi Украïнки. (Лiрика), K., Рад. школа 1964.
- Дивослово 11 До роковин Лесi Украïнки, — 1994 .
- Каспрук А.А: Леся Украïнка. Лiтературний портрет. 2
- Кулiнська Л.П. Поетика Лесi Украïнки,
- Кириловець A.A. Сiм струн я торкаю, Iз секретiв поетичноï творчостi Лесi Украïнки.
- Мiщенко Л. I.: Леся Украïнка в лiтературному життi. K., Днiпро,
школа, -
- Спогади про Лесю Украïнку, — 1963 .
- Украïнка Леся. Твори в двох томах. — Т. 1. 1986.-608 с.
- СIЧ 2.,2002 ^
- СIЧ4., 2005
