Полiтичний процес в Украïнi останнього десятирiччя
ЗмiстВступ. 2
1. Парламентськi вибори в Украïнi 2002 року. 2
2. Вибори Президента Украïни 2004 року. 3
3. Помаранчева революцiя. 5
4. Отруєння Вiктора Ющенка. 8
5. Пiвденно-схiдна украïнська автономна республiка. 8
6. Бiйка на Хрещатику 15 жовтня 2005 року. 9
7. Украïно-росiйський газовий конфлiкт. 10
8. Коалiцiада в Украïнi 2006. 11
9. Другий уряд Вiктора Януковича. 12
10. Загальнонацiональний круглий стiл. 13
11. Унiверсал нацiональноï єдностi 13
12. Полiтична криза в Украïнi 2007. 14
13. Полiтична криза в Украïнi 2008. 14
14. Вибори Президента Украïни — 2010. 16
15. Акцiï протесту проти Податкового кодексу. 16
16. АнтиТабачна кампанiя. 17
17. Займiться дiлом, а не язиком!. 18
18. Карнi справи щодо соратникiв Тимошенко з 2010 року. 19
19. Карнi справи щодо Юлiï Тимошенко з 2010 року. 20
20. Полiтичнi репресiï в Украïнi за президентства Януковича.
21
21. Харкiвська угода Януковича Медведєва. 22
22. Комiтет опору диктатурi 23 ]*>center\>Вступ Протягом
останнього десятирiччя полiтична ситуацiя в Украïнi мала
бурхливий розвиток. Ми спостерiгали за тим, як формувалася
краïна, як на полiтичну авансцену виходили значимi персони,
деякi з яких не проходили випробування владою. Протягом останнього
десятирiччя Украïна змiнилася. Змiнилася настiльки швидко i
болiсно, що народ Украïни на теперiшнiй час не уявляє
подальшого розвитку держави, полишений перспектив.
Сьогоднiшня ситуацiя характеризується глобальним розчаруванням,
занепадом в краïнi, пiдвищеним рiвнем злочинностi та негативними
зовнiшньополiтичними процесами. В цiй роботi ми намагатимемось
розiбратися в причинах такоï ситуацiï, що ж привело нас до
того, що маємо в 2012-му роцi?
Отже, для розгляду запропонований перiод з 2002 до 2012 року. Цi десять
рокiв мiстять в собi дуже багато важливих i масштабних полiтичних подiй.
Тому дана робота побудована за принципом розглядання кожноï
окремоï подiï в хронологiчному контекстi. Тобто Ми йтимемо
починаючи з 2002 року, послiдовно переходячи вiд одного етапу
полiтичного життя Украïни до iншого.
Також в цiй роботi поданi короткi бiографiчнi вiдомостi ключових осiб,
якi зiграли найголовнiшi ролi за останнi десять рокiв. Це потрiбно для
того, аби краще розiбратися, хто впливав на плин життя в Украïнi.
Адже, як знаємо, iсторiю створюють люди. 1. Парламентськi вибори
в Украïнi 2002 року Перша значуща подiя останнього десятирiччя,
яка, можна сказати, поряд з акцiєю Украïна без Кучми, дала
старт тим полiтичним процесам, наслiдком яких була Помаранчева революцiя
та сучасна полiтична карта Украïни, вiдбулася в 2002-му роцi. Це
були парламентськi вибори на пропорцiйнiй основi.
Украïнськi парламентськi вибори 2002 року вiдбулися 31 березня.Половина депутатiв Верховноï Ради обиралися на пропорцiйнiй основi
в загальнодержавному окрузi, iншу половину було обрано в одномандатних
округах. Прохiдний бар'єр для партiй i блокiв складав 4 %. У
мажоритарних округах дiяла система вiдносноï бiльшостi.
З 33-х полiтичних партiй i блокiв, якi брали участь у виборах, 6 партiй
пройшли встановлений 4 % бар'єр i зарезервували мiсця у
парламентi:
Блок Вiктора Ющенка Наша Украïна 23,57 %
Комунiстична партiя Украïни 19,98 %
За єдину Украïну! 11,77 %
Блок Юлiï Тимошенко 7,26 %
Соцiалiстична партiя Украïни 6,87 %
Соцiал-демократична партiя Украïни (об'єднана) 6,27 %
При цьому захiднi областi та пiвнiчнi областi вiддали перевагу блоку
Наша Украïна, Пiвденнi та схiднi регiони Комунiстичнiй партiï
Украïни, Донецька область вiддала перевагу блоку За єдину
Украïну!, Соцiалiсти мали перевагу у рядi районiв Полтавськоï
та Черкаськоï областей. 2. Вибори Президента Украïни 2004
року Протягом наступних двох рокiв полiтична ситуацiя в краïнi
мала деяке затишшя. Здавалося, всi очiкують на вибори 2004-го року як на
останнє сподiвання змiнити в краïнi режим.
Згiдно з дiючим на той час Законом Про вибори Президента Украïни,
вибори вiдбувалися за системою абсолютноï бiльшостi: для перемоги
слiд було набрати абсолютну бiльшiсть голосiв вiд числа тих, хто взяв
участь у голосуваннi. У випадку, якщо жоден кандидат не набирає
такоï кiлькостi голосiв, передбачався другий тур через 3 тижнi, в
якому мали брати участь двоє кандидатiв, якi набрали найбiльше
голосiв. Для перемоги у другому турi досить було набрати бiльше голосiв,
нiж набрав суперник.
Величезна кiлькiсть кандидатiв, переважна бiльшiсть з яких фактично не
мали шансiв на перемогу, призвела до появи поняття технiчний кандидат.
Роль технiчних кандидатiв широко обговорювалась у ЗМI. Основною метою
технiчного кандидата було використання ефiру та квот у виборчих комiсiях
на користь iншого кандидата або вiдбирання голосiв у начебто
спорiдненого з ним за поглядами кандидата.
22 червня 2004 року Монiторинговий Комiтет Парламентськоï
Асамблеï Ради вропи (ПАР) закликав органи украïнськоï
влади провести виборчий процес з абсолютною неупередженiстю та
дотриманням стандартiв Ради вропи, дозволити всiм кандидатам змагатись
на чеснiй i рiвноправнiй основi.
15 вересня 2004 схвалено заяву Монiторингового Комiтету ПАР стосовно
президентських виборiв в Украïнi. Комiтет висловлює жаль з
приводу того, що його попереднi заклики, схоже, були проiгнорованi.
Спiвдоповiдачки Комiтету щодо Украïни, панi Северинсен та панi
Вольвенд, повернувшися з черговоï поïздки зi збору фактiв у
Донецьку та Днiпропетровську, виклали своï висновки стосовно
поточноï передвиборчоï ситуацiï, якi, на ïх думку,
залишають пiдстави для серйозноï стурбованостi. Комiтет наголосив,
що результати президентських виборiв та висновки мiжнародноï
спiльноти стосовно того, як вони були проведенi, стануть важливою
перевiркою рiшучостi Украïни по-справжньому дотримуватись
європейських стандартiв та цiнностей.
Комiтет виборцiв Украïни, який проводив монiторинг виборчоï
кампанii з березня 2004 року, перед першим туром виборiв опублiкував
звiт про ситуацiю щодо передвиборчоï кампанiï. За пiдсумками
монiторингу КВУ констатував незаконне втручання органiв влади у виборчий
процес, використання адмiнресурсу на пiдтримку кандидата вiд влади та
для протидiï iншим кандидатам, тиск на ЗМI та громадськi
органiзацiï, недостовiрнiсть спискiв виборцiв. КВУ висловив ряд
рекомендацiй органам влади та засобам масовоï iнформацiï щодо
усунення зазначених у звiтi порушень.
Пiд час передвиборчоï кампанiï один з основних претендентiв на
посаду президента, опозицiйний кандидат Вiктор Ющенко, неодноразово
заявляв про факти стеження за ним та замаху на його життя. 10 вересня
2004 року, пiсля кiлькаденного перебування пiд спостереженням
украïнських лiкарiв, Вiктор Ющенко у важкому станi був
госпiталiзований Вiденською клiнiкою Рудольфiнерхауз. Пiсля його
повернення в Украïну, виходячи зi стану його здоров'я та ушкоджень
органiзму, було висунуто версiю про отруєння. 21 вересня
Генеральна прокуратура Украïни, за заявою керiвника виборчого штабу
Вiктора Ющенко Олександра Зiнченка, порушила кримiнальну справу за
статтею 112 Кримiнального кодексу (замах на життя державного або
громадського дiяча) для повного й об'єктивного розслiдування
обставин отруєння кандидата у Президенти. Потiм кримiнальна справа
була передана для розслiдування в СБУ, пiсля чого знов була повернута в
Генпрокуратуру. 25 жовтня 2004 року, перед першим туром голосування,
прокуратура обнародувала висновки комiсiï украïнських
експертiв, якi констатували, що погiршення стану здоров'я Ющенка було
обумовлене активiзацiєю латентноï вiрусноï
герпетичноï iнфекцiï, i кримiнальна справа була припинена.
10 листопада 2004 Центрвиборчком оголосив остаточнi результати виборiв:
Вiктор Ющенко набрав 11 125 395 голосiв, (39,87 %).
Вiктор Янукович набрав 10 969 579 голосiв, (39,32 %).
Олександр Мороз набрав 5,81 %
Петро Симоненко 4,97 %.
Другий тур 21 листопада 2004
Нацiональний екзит-пол (Проводився консорцiумом: КМIС, Центр Разумкова,
Фонд Демократичнi iнiцiативи методом анонiмного анкетування): Вiктор
Ющенко набрав 54 % голосiв, Вiктор Янукович набрав 43 % голосiв.
24 листопада ЦВК оголосив результати виборiв: Вiктор Ющенко 46,69 %
голосiв; Вiктор Янукович 49,42 % голосiв. Значна частина народу
Украïни, уряди Канади, США та багатьох краïн вропи не визнали
цi результати. Натомiсть керiвництво Росiï заявило про своє
визнання таких результатiв.
11 грудня австрiйська клiнiка Рудольфiнерхауз, куди лiдер
украïнськоï опозицiï Вiктор Ющенко був госпiталiзований,
офiцiйно заявила, що полiтик був отруєний дiоксинами. В останнi 24
години ми завершили роботу над аналiзами кровi й у нас не залишилося
жодних сумнiвiв. Безперечно, мова йде про спробу отруєння
дiоксинами, повiдомив директор клiнiки Мiхаель Цимпфер. Держдепартамент
Сполучених Штатiв зробив заяву, в якiй висловив серйозну стурбованiсть у
зв'язку з iнформацiєю про те, що версiя про отруєння Вiктора
Ющенка знайшла лiкарське пiдтвердження.
11 грудня 2004 року Генеральна прокуратура Украïни скасувала власну
постанову про закриття кримiнальноï справи у зв'язку з
отруєнням лiдера украïнськоï опозицiï Вiктора
Ющенка.
Переголосування другого туру 26 грудня 2004
3 грудня 2004 року Верховний Суд Украïни визнав результати другого
туру недiйсними, у зв'язку з численними системними порушеннями на
користь Вiктора Януковича. Суд вирiшив призначити переголосування
другого туру на 26 грудня 2004 року. Пiд час цього переголосування
бiльшiсть голосiв, за висновками ЦВК (склад якоï було змiнено),
отримав Вiктор Ющенко.
Передвиборчий штаб Вiктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка
з другого туру, iнiцiював новий судовий позов. 20 сiчня 2005 року
Верховний Суд Украïни вiдхилив скаргу кандидата у Президенти
Вiктора Януковича, за вiдсутнiстю доказiв, i розблокував процес
офiцiйного вступу Вiктора Ющенка на посаду Президента. У той же день ЦВК
офiцiйно оприлюднила у пресi результати переголосування: Вiктор Ющенко
51,99 % голосiв; Вiктор Янукович 44,20 % голосiв.
У недiлю, 23 сiчня 2005 року о 12:00 розпочалось урочисте засiдання
Верховноï Ради, на якому прийняв присягу новообраний Президент
Украïни Вiктор Ющенко. Пiсля цього вiдбулася вiйськова церемонiя в
Марiïнському палацi.
О 13:30 Вiктор Ющенко виступив з урочистою промовою на майданi
Незалежностi в Києвi, де були присутнiми не менше нiж пiвмiльйона
украïнцiв.
Пiсля виступу на майданi Незалежностi вiдбувся офiцiйний прийом
Президента Украïни Вiктора Ющенка в Марiïнському палацi. 3.
Помаранчева революцiя Помаранчева революцiя кампанiя протестiв,
мiтингiв, пiкетiв, страйкiв i iнших актiв громадянськоï непокори в
Украïнi, органiзована i проведена прихильниками Вiктора Ющенка,
основного кандидата вiд опозицiï на президентських виборах у
листопадi груднi 2004 року, пiсля оголошення Центральною виборчою
комiсiєю попереднiх результатiв, згiдно з якими перемiг його
суперник Вiктор Янукович. Акцiя почалася 22 листопада 2004, як реакцiя
на масовi фальсифiкацiï, що вплинули на результат виборiв.
Основною базою об'єднаноï опозицiï стали захiднi i
центральнi регiони краïни, у той час як Вiктора Януковича пiдтримав
Схiд i Пiвдень Украïни. Громадська думка захiдних краïн була
переважно на боцi украïнськоï опозицiï.
Для захисту своïх демократичних прав до Києва приïхало
сотнi тисяч людей зi всiєï Украïни.
Основним результатом революцiï було призначення Верховним судом
повторного другого туру президентських виборiв (не передбаченого прямо
законодавством). Внаслiдок компромiсу, досягнутого фракцiями
Верховноï Ради, пiсля призначення повторного другого туру виборiв
були прийнятi змiни до Конституцiï, якi отримали назву
Конституцiйна реформа 2004. Конституцiйна реформа зменшила повноваження
президента, i, таким чином, знизила рiвень значущостi спiрних
президентських виборiв.
За результатами голосування у повторному другому турi виборiв перемогу
одержав Вiктор Ющенко.
Змiна правлячоï елiти Украïни, що вiдбулася в результатi
Помаранчевоï революцiï, i пов'язана з цим переорiєнтацiя
внутрiшнього й зовнiшньополiтичного курсу краïни дали привiд
багатьом спостерiгачам говорити про чергу кольорових революцiй, що
почалася зi змiни влади в Сербiï та продовжилася в Грузiï,
Украïнi та Киргизстанi, намагатися знайти аналогiï мiж ними та
визначити тi держави, у яких можливе повторення кольорових революцiй. Зi
свого боку, влади краïн, якi називалися як потенцiйнi об'єкти
застосування революцiйного досвiду, почали певнi контрзаходи для
недопущення цього.
22 листопада 2004 року наступний день пiсля другого туру голосування,
у ходi якого виборцi повиннi були зробити свiй вибiр мiж дiючим прем'єр-
мiнiстром Вiктором Януковичем i кандидатом вiд опозицiï Вiктором
Ющенком. З оголошенням попереднiх офiцiйних результатiв голосування
стало зрозумiло, що вони вiдрiзняються вiд даних екзит-полiв.
Скориставшись цим, прихильники Ющенка та iноземнi спостерiгачi з вропи й
США заявили, що вибори проведенi iз численними порушеннями та такi
розбiжностi є результатом пiдтасування на користь провладного
кандидата. Прихильники опозицiï пiдготувалися до акцiй протесту
заздалегiдь. Уже за добу до оголошення попереднiх результатiв на
киïвськiй площi Незалежностi почали встановлюватися намети й
трибуни для проведення виступiв опозицiï. За кiлька годин до
оголошення Центральною виборчою комiсiєю попереднiх даних почали
звучати заяви про фальсифiкацiю виборiв на користь Вiктора Януковича.
Президент Росiï Володимир Путiн першим вiтає Вiктора
Януковича з перемогою.
23 листопада в мiстах Захiдноï Украïни, у Києвi й рядi
iнших мiст i обласних центрiв почалися мiтинги в пiдтримку кандидата вiд
опозицiï. Основною ареною народного невдоволення став Майдан
Незалежностi, де зiбралося, за рiзними оцiнками, вiд 100 до 500 тисяч
протестувальникiв з усiєï краïни. Мiтинги й пiкети
проходили також перед будинками Адмiнiстрацiï Президента,
Верховноï Ради украïнського парламенту, уряду й iн. Вiдмiтним
знаком демонстрантiв став помаранчевiй колiр колiр передвиборноï
кампанiï Ющенка (прихильники Януковича використали бiлий то голубий
кольори). Мiськi влада Києва, Львова та декiлькох iнших мiст
вiдмовилися визнати законнiсть офiцiйних результатiв, а сам Ющенко,
вiдмовляючись визнавати офiцiйнi результати виборiв, прийняв iз трибуни
Верховноï Ради символiчну присягу перед народом Украïни як
новообраний президент.
24 листопада переговори мiж владою та опозицiєю зайшли у глухий
кут, оскiльки позицiя Ющенка не передбачала iншого результату
переговорiв, крiм проголошення його президентом. Ющенко почав переговори
з дiючим президентом Леонiдом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися
визнання своєï перемоги, але, пiсля оголошення остаточних
результатiв, згiдно з якими переможцем був визнаний Янукович, Ющенко
виступив перед своïми прихильниками в Києвi, закликавши
ïх почати Помаранчеву революцiю i за допомогою страйкiв
паралiзувати дiяльнiсть уряду, змусивши владу не визнавати результати
виборiв:
Шлях до компромiсу через демонстрацiю народноï волi це
єдиний шлях, що допоможе нам знайти вихiд iз цього конфлiкту.
Таким чином, Комiтет нацiонального порятунку повiдомляє про
загальнонацiональний полiтичний страйк
25 листопада Верховний Суд Украïни забороняє друкувати
офiцiйнi результати виборiв. Януковича вiтають Китай, Вiрменiя i
Казахстан. Утворено т. зв. Комiтет Нацiонального порятунку, куди ввiйшли
провiднi полiтики опозицiï. Помаранчевi демонстранти займають
Украïнський Дiм, Киïвську мерiю та Будинок профспiлок.
26 листопада на привокзальнiй площi у Києвi пройшов мiтинг
прихильникiв Вiктора Януковича, де зiбралося бл. 60 000 осiб. Харкiвська
та Луганська обласнi ради оголошують про своï намiри щодо створення
автономiï. У столицi вiдбувся перший раунд переговорiв влади та
опозицiï за участю мiжнародних посередникiв.
27 листопада Верховна Рада Украïни визнала результати виборiв
недiйсними i оголосила недовiру ЦВК. Голова Харкiвськоï
обласноï ради вген Кушнарьов заявив про початок органiзацiï
автономiï.
28 листопада. У Сєвєродонецьку вiдбувся з'ïзд
депутатiв усiх рiвнiв, який обговорював питання проведення референдуму
щодо федералiзацiï Украïни. Мер Москви Лужков назвав
акцiï опозицiï апельсиновим пiдкормленим шабашем. Популярним
став момент, коли Лужков погодився навiть зняти свою улюблену кепку, аби
лиш бути подiбним до Вiктора Януковича.
29 листопада Сергiй Тiгiпко йде з посади начальника виборчого штабу
провладного кандидата i голови Нацiонального банку.
30 листопада дружина Вiктора Януковича виступає з промовою про
наколотi апельсини i американськi валянки. Цi фрази стали одними з
найпопулярнiших i найзгадуванiших у ЗМI.
3 грудня Верховний Суд Украïни пiсля багатоденного обговорення
визнав численнi факти порушення законiв i Конституцiï Украïни
в ходi виборiв, у результатi чого вимоги Ющенка були частково задоволенi
зокрема, результати другого туру голосування були оголошенi недiйсними i
було призначено повторне голосування.
8 грудня Верховна Рада перемiнила склад Центральноï виборчоï
комiсiï й прийняла виправлення до закону про вибори президента з
метою перекрити основнi канали фальсифiкацiï виборiв. Прийняття цих
виправлень було результатом компромiсу мiж владою й опозицiєю. У
пакетi з ними була затверджена конституцiйна реформа, що обмежує
владу президента Украïни й передає частину його повноважень
кабiнету мiнiстрiв i парламенту. Пiсля прийняття цих рiшень революцiйна
напруга в суспiльствi значно зменшилась.
У ходi повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року, перемiг
Вiктор Ющенко. Спроба прихильникiв Вiктора Януковича опротестувати
результати повторно проведеного другого туру виборiв не принесла
результатiв, i ще до закiнчення судового засiдання Вiктор Ющенко був
офiцiйно визнаний обраним Президентом Украïни в публiкацiï
Урядового Кур'єра (що означає офiцiйне закiнчення виборiв).
23 сiчня 2005 року Вiктор Ющенко офiцiйно склав присягу i заступив на
посаду Президента Украïни.
Помаранчева революцiя та подальшi подiï викликали цiлий вибух
творчоï активностi серед украïнських митцiв. В 20042006 роках
з'явилася цiла низка творiв у рiзних видах i жанрах мистецтва, так чи
iнакше присвячених подiям або персоналiям помаранчевоï
революцiï. Значна частина таких творiв носить сатиричний характер,
причому об'єктом сатири стали як лiдери бiло-блакитного табору,
так, пiзнiше, i самi лiдери Помаранчевоï революцiï. 4.
Отруєння Вiктора Ющенка Отруєння Вiктора Ющенка один iз
нерозкритих злочинiв новiтньоï iсторiï Украïни, що стався
пiд час президентських виборiв 2004 року. Вiктора Ющенка було
отруєно хiмiчними речовинами, якi зазвичай не входять до продуктiв
харчування. Результати аналiзу кровi свiдчать про те, що Вiктор Ющенко
був отруєний дiоксинами (тетрахлордiбензапародiоксином). Вмiст
дiоксинiв у кровi Вiктора Ющенка перевищував допустиму концентрацiю у
тисячi разiв.
Увечерi 5 вересня 2004 р. В. Ющенко був запрошений на спецiальну нараду
на дачу тодiшнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, що
розташована на Осокорках. На цiй вечерi також був присутнiй голова СБУ
Iгор Смешко та народний депутат Давид Жванiя. На думку самого В. Ющенка,
отруєння сталося саме на цiй вечерi.
Вранцi 6 вересня почав скаржитися на нудоту, страшнi головнi i шлунковi
болi. Через кiлька годин вiд болю Ющенко вже не мiг встати з лiжка.
Через хворобу В. Ющенко скасовує передвиборчi поïздки.
В нiч з 9 на 10 вересня 2004 року В. Ющенко був доставлений в
австрiйську клiнiку Рудольфiннерхаус, де йому було встановлено дiагноз
гострий панкреатит з ускладненнями, викликаними отруєнням
токсинами. На думку професора-хiрурга Микола Корпана, якщо б В. Ющенка
не доставили до клiники ще протягом 24-72 годин, ризик смертi сягав би
80 %».
11 вересня 2004 керiвник австрiйськоï клiнiки Рудольфiнерхаус
Мiхаель Цiмпфер повiдомив, що В. Ющенко був отруєний дiоксинами.
Вiдповiдно до висновку лiкарiв австрiйськоï клiнiки, погiршення
здоров'я В. Ющенка 6 вересня було викликано важкою вiрусною
iнфекцiєю i хiмiчними речовинами, що звичайно не мiстяться у
продуктах харчування.
Консилiум iз одинадцяти провiдних австрiйських лiкарiв поставив дiагноз
гострий панкреатит з iнтерстицiальними набряковими змiнами i на цьому
тлi ще кiлька сумiжних дiагнозiв. За наполяганням медикiв бiля палати
Вiктора Ющенка було виставлено цiлодобову охорону. 5. Пiвденно-схiдна
украïнська автономна республiка Пiвденно-Схiдна Украïнська
Автономна Республiка (ПСУАР, рос. Юго-Восточная Украинская Автономная
Республика) проект автономного утворення з пiвденних i схiдних областей
Украïни, у вiдповiдь на Помаранчеву революцiю. Полiтичнi опоненти
проекту iнколи використовують до нього глузливе скорочення ПiСУАР, яке в
частинi суспiльства набуло асоцiацiï з москвофiльськими або
сепаратистськими рухами в Украïнi.
26 листопада 2004 року сесiя Луганськоï обласноï ради ухвалила
рiшення про створення Автономноï Пiвденно-Схiдноï
Украïнськоï Республiки. Депутати заявили про закриття
зовнiшнiх кордонiв i звернулися по допомогу до президента РФ Володимира
Путiна. У вiдповiдь на це мiнiстр юстицiï Украïни Олександр
Лавринович запевнив, що адмiнiстративно-територiальний устрiй
Украïни визначається Конституцiєю, тож Украïна
є унiтарною державою, а ïï територiя в рамцях iснуючого
кордону є цiлiсною i недоторканою. Цього ж дня громада
прихильникiв Вiктора Януковича в Одеськiй областi на чолi з Русланом
Боделаном, мiським головою Одеси, проголосила резолюцiю з вимогою
визнання мiста Одеси й усiєï Одеськоï областi
самоврядною територiєю Новоросiйський край.
Наступного дня позачергова сесiя ради Харкiвськоï областi
зосередила всю владу в руках губернатора вгена Кушнарева, створила
виконавчi комiтети обласноï й районних рад та надала ïм
повноваження органiв державноï влади. Сесiя зобов'язала обласнi
управлiння Держскарбницi й Нацбанку призупинити перерахування коштiв до
держбюджету. Представниковi Харкiвського виконкому вгену Кушнареву
доручено вести координацiю дiй з ВР АРК та радами Донецькоï,
Днiпропетровськоï, Запорiзькоï, Луганськоï,
Одеськоï, Херсонськоï й Миколаïвськоï областей,
мiськрадою Севастополя. За умови подальшого загострення ситуацiï
вген Кушнарев мав би координувати своï дiï з цими областями
задля створення Пiвденно-Схiдноï автономiï.
28 листопада в Сєвєродонецьку прихильники Вiктора Януковича
провели Всеукраïнський з'ïзд народних депутатiв i депутатiв
мiсцевих рад, на якому визнали легiтимним обрання Вiктора Януковича на
посаду президента Украïни, а у випадку обрання на цю посаду Вiктора
Ющенка вирiшено наполягати на проведеннi референдуму щодо змiни адмiнiстративно-
територiального устрою Украïни. Серед делегатiв звучали заклики
створити пiдроздiли самооборони й проголосити державу зi столицею в
Харковi. Сам Вiктор Янукович у своєму виступi закликав не
вдаватися до радикальний дiй i наголосив: як тiльки проллється
крапля кровi, ми не зупинимо цей потiк. Це буде на совiстi тих, хто
спровокував цю ситуацiю.
Одним iз гасел, пiд якими в третьому турi виборiв Вiктора Ющенка обрали
президентом Украïни, було засудження тих, хто зазiхнув на
територiальну цiлiснiсть Украïни (в першу чергу Львiвська рада).
Проти вгена Кушнарева й Олександра фремова порушили карнi справи по
частинi 2 статтi 110 Карного кодексу Украïни за посягання на
територiальну цiлiснiсть i недоторканiсть Украïни, та жодних
вирокiв винесено не було. Учасника з'ïзду Бориса Колеснiкова, на
той час голову Донецькоï облради, Вiктор Ющенко згодом навiть
нагородив орденом За заслуги. 6. Бiйка на Хрещатику 15 жовтня 2005
року Ця подiя заслуговує бути висвiтленою окремим роздiлом, тому
що це була наймасовiша бiйка за полiтичними мотивами за великий промiжок
часу.
Бiйка на Хрещатику 15 жовтня 2005 року сутичка мiж украïнськими
нацiоналiстами i комунiстами, в ходi якоï, пiдроздiлами
мiлiцiï нацiоналiстiв було зарештовано. Як зазначають очевидцi,
iнiцiаторами сутичок були представники комунiстiв.
Наймасовiша бiйка в Украïнi пiсля подiй березня 2001 року i до
бiйки 18 жовтня 2008 року.
9:00 почався парад в честь 63-ï рiчницi створення УПА, все
розпочалося бiля станцiï метро Золотi Ворота. Почалися
провокацiï вiд пересiчних комунiстiв.
10:30 нацiоналiсти у кiлькостi близько 20 чоловiк рушили до
Бесарабськоï площi. Далi, збiльшуючи колону до 300 чоловiк вони
рушили до Хрещатика.
В цей час кiлька сотень росiйських шовiнiстiв пробують блокувати УНСО,
МНК, Тризуб та групу МКУН на Бессарабськiй площi в цьому ïм
спочатку допомагає мiлiцiя, намагаючись головним чином не
допустити зiткнення. Однак, самi лiворадикали вирiшили пiти на конфлiкт.
I пiшли на кiлька хвилин ïм вдалося призупинити нацiоналiстiв
чисельними жертвами серед своïх були буквально затоптанi надто
агресивнi представники шовiнiстичних сил, а також зiрвано кiлька
червоних прапорiв ПСПУ, СРСР, руху Че Гевара тощо. Сутички перiодично
тривали аж до Киïвськоï мерiï.
Поблизу Майдану Незалежностi почалися арешти нацiоналiстiв шеренгами
Барсу i Беркуту.
15:00 бiйка завершується, нацiоналiсти покидають Хрещатик. 7.
Украïно-росiйський газовий конфлiкт Цей аспект геополiтичних
вiдносин, безумовно, вплинув на внутрiшньополiтичне життя Украïни.
Ми не будемо розвивати думку, що Газпром як багатомiльярдна корпорацiя
може собi дозволити купувати полiтикiв в Украïнi та лобiювати через
них своï iнтереси, а звернемося одразу до офiцiйноï
версiï цiєï проблеми.
Вiдносини мiж Росiєю й Украïною загострилися, пiсля того як в
березнi 2005 росiйська газодобувна компанiя Газпром зажадала вiд
Украïни платити за газ з 2006 за цiнами, близькими до
європейських (близько 250 $ за 1000 м) (При цьому сама Росiя
купувала газ у Туркменiстанi за 44 $ за 1000 м). Газпром намагався
збiльшити прибуток вiд продажу газу на сумму вiд 3 до 5 мiльярдiв
доларiв США щорiчно. При цьому, шляхом пiдняття цiн на газ в
Украïнi, росiйський уряд бажав захопити частину росiйського ринку
металургiï, на якому украïнськi компанiï успiшно
конкурували з росiйськими. Незважаючи на те, що економiчнi причини
iснували i ранiше, росiйський уряд не поспiшав здiйснювати рiзких дiй,
припасаючи ïх як засiб полiтичного тиску, i почав пiдняття цiн
тiльки пiсля змiни зовнiшньо-полiтичного курсу Украïни у напрямку
Заходу.
Украïнське керiвництво до останнього моменту не було готове платити
бiльше i Газпром, посилаючись на 4 параграф договору про постачання
газу, за яким цiни на газ визначаються щорiчно, у нiч на 1 сiчня 2006
зупинив постачання. З боку Газпрому пролунали звинувачення, що
Украïна «приступила до несанкцiонованого вiдбору газу»,
призначеного європейським споживачам. Представники
украïнського Нафтогазу звинувачення вiдкинули
4 сiчня обом сторонам вдалося пiдписати договiр, за яким закiнчувалася
практика бартерноï торгiвлi (транзит за газ) i в результатi якого
обидвi речi стали розглядатися окремо. Щодо цiни, то вона стала
тимчасово складати 95 $ за 1000 м, що стало можливим завдяки змiшанню
росiйського газу за 230 $ i туркменського за 44 $.
Росiйська офiцiйна пропаганда висловила здивування осудом дiй Газпрому в
вропi, особливо на тлi колишнiх вимог С усунути неринковi вiдносини на
пострадянському просторi. 8. Коалiцiада в Украïнi 2006 8 грудня
2004 в Украïнi була змiнена Конституцiя (полiтреформа):
Украïна стала парламентсько-президентською республiкою (в повнiй
мiрi цi змiни набули чинностi з 1 сiчня 2006). Правляча коалiцiя
надiлялася значними повноваженнями, анiтрохи не меншими анiж
повноваження президента. Зокрема, Кабiнет Мiнiстрiв призначав вже не
президент, а правляча коалiцiя; причому коалiцiя фракцiй, створених
полiтсилами, якi брали участь у виборах (тобто входять в коалiцiю тiльки
фракцiï, а не окремi депутати).
Коалiцiада саркастична назва тривалого процесу формування
коалiцiï. У даному випадку мова йде про коалiцiаду на Украïнi,
яка затягнулася на чотири мiсяцi пiсля парламентських виборiв
(голосування 26 березня 2006 року).
Досить точно визначив сутнiсть коалiцiади Сергiй Льовочкiн у статтi для
Украïнськоï правди (у 2006 роцi Льовочкiн обирався як депутат
Блоку Литвина, але блок не пройшов до парламенту; в 20102011 роках С.
Льовочкiн займає посаду Голови Адмiнiстрацiï президента
Януковича):
По сутi, пройшло вже бiльше 2 мiсяцiв з того моменту, як кожен, хто взяв
участь у парламентських виборах, реалiзував своє право голосу
(голосування 26 березня 2006) але в Украïнi розвернувся другий тур
парламентських виборiв, в ходi якого здiйснюється спроба
переглянути ïхнi результати.
Розумiння коалiцiади як перегляд результатiв парламентських виборiв
визначає важливiсть цiєï подiï. Саме коалiцiадою
жив украïнський полiтикум (та iнформацiйний простiр Украïна)
протягом чотирьох (або навiть шести) мiсяцiв пiсля дня голосування 26
березня 2006. Украïнськi ЗМI, полiтики, полiтологи опублiкували
чимало матерiалiв щодо: причин, передiсторiï, та таємних
домовленностей пiд час коалiцiади. Термiн коалiцiада мiцно закрiпився в
украïнських ЗМI та полiтикумi, наприклад:
Заголовок статтi на популярному iнформацiйному сайтi: Украïнська
коалiцiада: чотири об'єднання за два роки (20062008).
26 червня 2006, Украïнський незалежний центр полiтичних дослiджень,
стаття Коалiцiада завершена. Що далi? : Майже тримiсячну епопею
створення парламентськоï коалiцiï в помаранчевому форматi
складно описувати в категорiях логiки. Адже чи не щодня вiдбувалися
iнiцiйованi тими чи iншими учасниками трiйки взаємовиключаючi
подiï, а чи не кожна заява представникiв майбутньоï
коалiцiï суперечила попереднiм.
Ющенко впевнений, що коалiцiада 2006 року не повториться. У Верховнiй
Радi 6-го скликання коалiцiя не буде формуватися на основi окремого
членства депутатiв, як це було в попередньому парламентi, висловив
упевненiсть глава держави. Нiколи не буде уже формування коалiцiï
на базi таких вiдносин мiж фракцiями, як це було вiсiм мiсяцiв тому,
сказав президент. За його словами, при формуваннi коалiцiï не
спрацює фактор перекуповування певноï кiлькостi депутатiв.
Президент нагадав, що до коалiцiï можуть входити лише фракцiï.
Стаття на сайтi rus.NEWSru.ua Огляд преси, 28 листопада: коалiцiада-
2007. Цензурних слiв не залишилося (огляд преси: Газета по-киевски, Комерсант-
Украïна, Економiчнi вiстi, Сегодня):
Коалiцiада дiстала!, Обурюється Газета по-киевски. Вже не
залишилося цензурних слiв! Видання впевнене, що все котиться уторованою
в 2006 роцi дорiжкою. З газети Сегодня: Насправдi вся провина в
затягуваннi процесу лежить не на якомусь мiфiчному оточеннi президента
типу Балоги, а на самому Ющенку, сказав журналiстам народний депутат вiд
БЮТ Михайло Поживанов. 9. Другий уряд Вiктора Януковича 4 серпня 2006
Антикризова коалiцiя у Верховнiй Радi утворила Другий уряд Вiктора
Януковича; це вiдбулося лише через 4.5 мiсяцi пiсля голосування на
Парламентських виборах 2006 року. Тобто процес формування уряду пiсля
виборiв був надзвичайно розтягнутим на виборах-2006 перемогли
партiï помаранчевоï коалiцiï (БЮТ, Блок Наша
Украïна, СПУ), але внаслiдок позицiï президента Ющенка замiсть
помаранчевого уряду було сформовано Другий уряд Януковича, в який
увiйшли 8 мiнiстрiв вiд Нашоï Украïни та президента Ющенка:
юстицiï Роман Зварич;
у справах сiм'ï, молодi i спорту Юрiй Павленко;
охорона здоров'я Юрiй Поляченко;
культури i туризму Iгор Лiховий.
Керiвником Мiнiстерства з питань надзвичайних ситуацiй був Вiктор
Балога, який 15 вересня очолив Секретарiату президента.
Мiнiстр внутрiшнiх справ Юрiй Луценко призначений в результатi
консультацiй мiж Президентом i прем'єром.
Квоту Президента складають мiнiстр оборони Анатолiй Гриценко;
мiнiстр закордонних справ Борис Тарасюк.
Створення Антикризовоï коалiцiï супроводжувалося численними
полiтичними скандалами. Й КабМiн Януковича-2006 вже через два мiсяцi
роботи опинився у станi внутрiшнього розколу, коли мiнiстри вiд
Нашоï Украïни займали позицiю iншу, анiж прем'єр
Янукович. А вже 5 жовтня 2006 (повторна заява 16 жовтня 2006) лiдер
фракцiï Нашоï Украïни у Верховнiй Радi Р. Безсмертний
заявив про перехiд Нашоï Украïни в опозицiю; та про вихiд з
уряду мiнiстрiв вiд Нашоï Украïни (офiцiйно Наша Украïна
перейшла в опозицiю з 17.10.2006; прем'єр Янукович поступово
звiльняв з уряду мiнiстрiв вiд Нашоï Украïни з жовтня 2006 по
сiчень 2007). Тобто коалiцiя Нашоï Украïни з Партiєю
регiонiв протрималася всього лише з серпня по жовтень (два мiсяцi).
Тобто з жовтня 2006 в Украïнi розпочалася Полiтична криза
другоï половини 2006 та 2007 року в таких умовах кризи й працював
Другий уряд Януковича. 10. Загальнонацiональний круглий стiл
Загальнонацiональний круглий стiл круглий стiл, зiнiцiйований
Президентом Украïни з метою проведення публiчного обговорення та
розв'язання парламентськоï кризи шляхом взаємних поступок
усiх сторiн конфлiкту, формування спiльного бачення нацiональних
прiоритетiв розвитку та вироблення узгодженого плану ïх
реалiзацiï.
Засiдання Загальнонацiонального круглого столу вiдбувались двiчi: 27
липня та 3 серпня 2006 року.
Перше засiдання вiдбувалось Державних заходiв Секретарiату Президента 27
липня 2006 року. Декларована мета консолiдацiя державних iнституцiй,
провiдних полiтичних сил, громадських дiячiв довкола нацiональних
прiоритетiв.
Завдання круглого столу:
- Розвязання парламентськоï кризи неконфронтацiйним шляхом
- Формування спiльного бачення нацiональних прiоритетiв розвитку
- Вироблення узгодженого плану дiй щодо реалiзацiï нацiональних прiоритетiв розвитку
- Друге засiдання вiдбувалось Державних заходiв Секретарiату Президента 3 серпня 2006 року.
На цьому засiданнi було пiдписано Унiверсал нацiональноï
єдностi усiма участниками, крiм БЮТ, а КПУ iз застереженнями.
Також, цей круглий стiл продемонстрував розкол серед СПУ, Наша
Украïна (партiя) та БЮТ полiтичними силами, якi брали участь в
Помаранчевоï революцiï. Юлiя Тимошенко заявила про перехiд
ïï фракцiï в опозицiю 11. Унiверсал нацiональноï
єдностi Унiверсал нацiональноï єдностi було
пiдписано 3 серпня 2006 р. у ходi другого засiдання
Загальнонацiонального круглого столу (запропонований Президентом
Украïни для подолання полiтичних розбiжностей мiж партiями
Верховноï Ради). Створення унiверсалу було iнiцiйовано пiд час
першого засiдання Загальнонацiонального круглого столу, яке проходило 27
липня 2006.
Зокрема, в Унiверсалi декларується:
Забезпечення енергетичноï безпеки Украïни, пiдвищення
ефективностi використання природних ресурсiв, енергоносiïв,
впровадження енергозбережних технологiй;
Продовження курсу євроiнтеграцiï Украïни з перспективою
вступу в С, невiдкладний початок переговорiв про створення зони
вiльноï торгiвлi з С;
Взаємовигiдне спiвробiтництво з НАТО вiдповiдно до Закону
«Про Основу нацiональноï безпеки Украïни»;
Рiшення питання про вступ у НАТО за результатами всеукраïнського
референдуму.
Унiверсал пiдписано усiма полiтичнiми силами Верховноï Ради, крiм
БЮТ, а КПУ iз застереженнями. Передбачалось, що текст Унiверсалу ляже в
основу програми дiй коалiцiйного уряду. 12. Полiтична криза в
Украïнi 2007 Полiтична криза в Украïнi 2007 полiтичне
протистояння законодавчоï та виконавчоï влади, з одного боку,
та Президентом Украïни, з другого боку, що виникло пiсля пiдписання
Вiктором Ющенком Указу Про дострокове припинення повноважень
Верховноï Ради Украïни котрим припинялась дiя повноважень
депутатiв парламенту Украïни та на 27 травня 2007 призначались
достроковi вибори.
Спочатку бiльшiсть депутатiв Верховноï Ради (Коалiцiя
нацiональноï єдностi) не визнали Указу Президента, вважаючи
його неконституцiйним. Цю позицiю пiдтримали прем'єр-мiнiстр
Вiктор Янукович та члени кабiнету мiнiстрiв, котрi також вiдмовились
визнавати Указ Президента i закликали своïх прихильникiв до
виявлення протесту. Але потiм всiма сторонами було досягнуто згоди про
проведення дострокових виборiв до Верховноï Ради.
Унаслiдок рiзних причин полiтичного характеру (зокрема через небажання
Ющенка надати згоду на прем'єрство Ю. Тимошенко) пiсля виборiв-
2006 була утворена дуже хитка полiтична конструкцiя в якiй
спiвробiтничали Наша Украïна (Ющенко) та Партiя регiонiв
(Янукович), якi утворили уряд Януковича в якому було 8 мiнiстрiв вiд
Ющенка, Нашоï Украïни. Втiм, уже через два мiсяця пiсля
призначення Януковича прем'єр-мiнiстром Наша Украïна вимушена
була перейти в опозицiю; почалася полiтична криза другоï половини
2006 року, яка є нерозривною частиною полiтичноï кризи 2007
року. 13. Полiтична криза в Украïнi 2008 Полiтична криза в
Украïнi 2008 стала наслiдком розпаду демократичноï
коалiцiï у Верховнiй Радi Украïни. Парламентський блок Наша
Украïна-Народна Самооборона заявив 4 вересня 2008 р. про вихiд з
коалiцiï з блоком Юлiï Тимошенко, поставивши таким чином пiд
загрозу iснування уряду Юлiï Тимошенко. Офiцiйною причиною виходу
НУ-НС з коалiцiï стало голосування в Радi депутатiв вiд БЮТ у блоцi
з Партiєю Регiонiв за низку законопроектiв, якi мали на метi
обмежити владу Президента Украïни та внести iншi змiни до
законодавства Украïни. Тривалi перемови мiж полiтичними силами на
дали результатiв i була зроблена спроба розпустити Верховну Раду Шостого
скликання, однак з обранням спiкером Володимира Литвина була вiдновлена
демократична коалiцiя в парламентi i полiтична криза завершилася.
Полiтична криза в Украïнiï була наслiдком тривалоï
внутрiшньоï боротьби та непорозумiнь мiж основними силами
представленими в парламентi краïни, зокрема мiж представниками БЮТ
та НУ-НС.
Розпад демократичноï коалiцiï в парламентi був результатом
суперечностей i внутрiшньоï боротьби мiж основними силами
коалiцiï: Блоку Юлiï Тимошенко та пропрезидентського блоку
Наша Украïна Народна самооборона. Оглядачi також вiдмiчали серйознi
особистi та полiтичнi розбiжностi мiж президентом Ющенком та прем'єр-
мiнiстром Тимошенко як причину непорозумiнь всерединi коалiцiï.
Майбутнi президентськi вибори у 2009 р. та пiдготовка до боротьби за
посаду президента також стала однiєю з причин зiпсування вiдносин
мiж колишнiми союзниками по коалiцiï.
Зокрема, одним з питань, яке загострило протистояння та викликало новi
протирiччя всерединi коалiцiï було вiдношення полiтичних сил
парламенту до вiйськових дiй у Грузiï у вереснi 2008 р. i
реакцiï на них Украïни. 18 серпня 2008 р. адмiнiстрацiя
Президента Украïни звинуватила уряд Тимошенко у нечiткiй
позицiï стосовно конфлiкту i навiть у державнiй зрадi, нiбито у
обмiн на обiцянку пiдтримки Тимошенко з боку Росiï пiд час
наступних президентських виборiв. Юлiя Тимошенко вiдкинула цi
звинувачення, пiдтвердила пiдтримку територiальнiй цiлосностi
Грузiï i натомiсть наполягала на неприпустимостi втягування
Украïни у зовнiшнi конфлiкти.
Останнiм кроком у ескалацiï непорозумiнь та протирiч всерединi
демократичноï коалiцiï стало голосування у Радi блокiв БЮТ та
Партiï Регiонiв за пакет законопроектiв спрямованих на обмеження
влади президента. Пропонованi законопроекти також спрощували процедуру
iмпiчмента президента i позбавляли права призначати голiв мiнiстерства
оборони, внунтрiшнiх та закордонних справ та СБУ. Хоча цi законопроекти
отримали бiльш нiж 300 голосiв депутатiв, президент Ющенко проголосив
ïх антиконституцiйними i пообiцяв накласти на них вето. У той же
день фракцiя НУ-НС об'явила про вихiд з демократичноï коалiцiï
та подала вiдповiдну заяву у секретарiат Верховноï Ради.
16 вересня 2008 р. спiкер Верховноï Ради Арсенiй Яценюк заявив, що
офiцiйно демократична коалiцiя припинила iснування i наступного дня сам
подав у вiдставку з посади спiкера парламенту. Таким чином за
законодавством у разi вiдсутностi коалiцiï у парламентi президент
мав би право розпустити парламент 3 жовтня 2008 р. Тим часом мiж
полiтичними силами у Радi почалися консультацiï спрямованi на
подолання кризи та створення новоï коалiцiï у тому числi з
Блоком Литвина чи Партiєю Регiонiв. Зокрема, Юлiя Тимошенко
виступала за збереження демократичноï коалiцiï у новому
форматi за участю БЮТ, НУ-НС та Блоку Литвина.
Протягом тривалих перемов у вереснi-жовтнi 2008 р. полiтичним силам
представленим у парламентi, проте не вдалося досягти компромiсу i
сформувати нову бiльшiсть. Кожна iз сторiн звинувачували одна одну у
небажаннi йти на компромiс. 8 жовтня 2008 р. Президент Ющенко у
телевiзiйному зверненнi заявив про роспуск Верховноï Ради Шостого
скликання i про призначення дострокових виборiв на 7 грудня того ж року.
Разом з тим, представники БЮТ i ПР виступили iз заявою, у якiй оскаржили
дiï президента i наполягали, що парламент не мав бути розпущений до
20-их чисел листопада.
За позовом депутатiв вiд БЮТ 10 жовтня 2008 р. Окружний адмiнiстративний
суд м. Києва призупинив дiю указу Президента про розпуск
Верховноï ради i заборонив Центрвиборчкому проводити засiдання
пов'язанi з органiзацiєю виборiв. Таке рiшення суддi було назване
направомiрним i пiддане критицi у Адмiнiстрацiï президента,
Генеральнiй прокуратурi. У той самий день Секретарiат президента
оскаржив у апеляцiйному адмiнiстративному судi рiшення окружного суду.
Разом з тим, Ющенко застерiг полiтичнi сили проти втручання у дiяльнiсть
судiв i перешкоджання проведенню виборiв. 12 жовтня 2008 р. у
прокуратурi м. Києва були порушенi кримiнальнi справи проти суддi
Володимира Келеберди, який призупинив дiю указу президента та проти
депутатiв вiд БЮТ, яких звинуватили у хулiганствi та втручаннi у
дiяльнiсть судових органiв. 14. Вибори Президента Украïни —
2010 Вибори Президента Украïни 2010 черговi вибори Президента
Украïни. Спочатку були призначенi Верховною Радою Украïни на
25 жовтня 2009 року, але ця дата була оскаржена чинним Президентом
Украïни Вiктором Ющенком у Конституцiйному Судi. Пiсля того, як
Конституцiйний Суд визнав таке рiшення протиправним, Верховна Рада
призначила вибори на 17 сiчня 2010 року.
На виборах використовувалася система абсолютноï бiльшостi. У разi
вiдсутностi кандидата, що набрав абсолютну бiльшiсть вiд числа тих, що
взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися
двоє, що набрали найбiльше голосiв. У 2-му турi для перемоги
досить було набрати голосiв бiльше, нiж у суперника.
Вибори Президента Украïни 2010 року коштували державному бюджету
Украïни 1 млрд. 532 млн. грн.
Серед низки персон, яким ЦВК вiдмовила у реєстрацiï
кандидатом у Президенти, була Наталiя Вiтренко. Згiдно iз стандартним
формулюванням ЦВК «Було встановлено, що вiдповiднi документи поданi
з порушенням вимог Закону Украïни «Про вибори Президента
Украïни» та неналежно оформленi. Вiдтак Центральна виборча
комiсiя вiдмовила зазначеним заявникам у реєстрацiï кандидата
на пост Президента Украïни. Наталiя Вiтренко заявила, що
єдиною причиною була неналежна застава у розмiрi 1964 грн. замiсть
2,5 млн. грн.
За результатами обробки 100,00% протоколiв перемагає лiдер
опозицiï Вiктор Янукович 48,95% (12 481 268 голосiв); Юлiя
Тимошенко вiдстає на 3,48 вiдсотки 45.47% (11 593 340 голосiв).
Проти обох кандидатiв проголосувало 4,36% громадян. Визнаних недiйсними
виборчих бюлетенiв 1.19%. Зросла в порiвняннi з першим туром активнiсть
виборцiв 69,15% (66,76% у першому турi).
Юлiя Тимошенко не визнала своєï поразки, заявила про масовi
фальсифiкацiï в цiлому по Украïнi на понад 1 млн. голосiв за
рiзними технологiями i сказала, що оскаржуватиме результати виборiв у
судi.
14 лютого 2010 року ЦВК оголосила офiцiйнi результати виборiв президента
Украïни, згiдно з якими лiдер Партiï регiонiв Вiктор Янукович
перемiг i став наступним президентом краïни. 15. Акцiï
протесту проти Податкового кодексу Акцiï протесту проти
Податкового кодексу (Податковий майдан) масовi мiтинги i протести проти
ухваленого парламентом Податкового кодексу, вiдомого як КАТ скорочено
вiд кодекс Азарова-Тiгiпка, що розпочалися 16 листопада 2010 року, та
набули масового характеру 22 листопада.
Протести вiдбувалися в найбiльших мiстах Украïни, найбiльш масовi
мiтинги проводились на Майданi Незалежностi в Києвi.
Закiнчились протести 3 грудня, коли за наказом влади, сотнями
спiвробiтниками МВС Украïни всiх протестувальникiв було розiгнано i
знищено наметове мiстечко в Києвi.
Повну перемогу мiтингувальники не отримали, податковий кодекс було
ветовано лише частково. Податковий майдан став першим масовим
антиподатковим процесом в незалежнiй Украïнi.
Пiсля розгону наметового мiстечка почалося переслiдування активiстiв з
боку влади.
Вимоги
- Ветування Податкового кодексу.
- Захист пiдприємницькоï дiяльностi в Украïнi.
- Вiдставка уряду Азарова.
- Проведення виборiв Верховноï Ради Украïни в березнi 2011 року.
Пiсля того, як президент Вiктор Янукович та прем'єр-мiнiстр Микола
Азаров покинули Майдан пiсля зустрiчi з пiдприємцями 27 листопада,
мiтингувальники помили Майдан водою з милом.
Нацiональною координацiйною радою прийнято рiшення назвати наметове
мiстечко на Майданi Мiсто волi
Щоб показати, що влада виконала вимоги мiтингувальникiв, 2 грудня
Партiєю Регiонiв був замовлений салют, який тiльки розiзлив людей,
що знаходились на Майданi.
3 грудня, пiд час демонтажу наметiв на Майданi, пiд виглядом
прибиральникiв, розбирали намети та розганяли людей працiвники ШЕДу.
16. АнтиТабачна кампанiя Дмитро Володимирович Табачник (нар. 26
листопада 1963) украïнський полiтичний i державний дiяч
проросiйськоï спрямованостi, публiцист. Доктор iсторичних наук
(1995), професор (1997), академiк Академiï правових наук
Украïни (2000). Член Полiтради Партiï регiонiв. Народний
депутат Украïни 3-го i 6-го скликання, був головою комiтету
закордонних справ. Обiймав посаду голови Адмiнiстрацiï Президента
Украïни (19941996). Вiце-прем'єр-мiнiстр Украïни (в
урядах Вiктора Януковича, 20022003, 20062007). З 11 березня 2010 року
мiнiстр освiти i науки, молодi та спорту Украïни в урядi Миколи
Азарова.
Пiсля перемоги Вiктора Януковича на президентських виборах Табачник 11
березня 2010 року призначений мiнiстром освiти та науки Украïни в
уряд Миколи Азарова. За даними Украïнськоï правди для
отримання цiєï посади Дмитро Табачник використав всi
своï зв'язки: з проханням про його призначення до Вiктора Януковича
звертались, Леонiд Кучма, митрополит УПЦ МП Володимир, i Москва. Вже
наступного дня у Верховнiй Радi було зареєстровано проект
постанови по звiльнення Дмитра Табачника з посади мiнiстра освiти i
науки Украïни, у Львовi почався збiр пiдписiв за звiльнення
мiнiстра, а у Тернополi розпочалася всеукраïнська кампанiя
Табачник, пiшов геть!. Iвано-Франкiвська, Тернопiльська, Львiвська,
Рiвненська i Волинська обласнi ради, Сумська мiськрада прийняли заяви iз
закликом до звiльнення Табачника. Проте ректори харкiвських i деяких
киïвських ВНЗ виступили зi зверненням на пiдтримку Табачника на
посадi мiнiстра.
АнтиТабачна кампанiя або Табачник, пiшов геть! кампанiя протесту частини
украïнських громадських, студентських i молодiжних органiзацiй,
органiв мiсцевого самоврядування, полiтичних партiй, дiячiв освiти i
науки за звiльнення з посади мiнiстра освiти i науки Украïни Дмитра
Табачника, вiдомого украïнофобськими висловлюваннями. Започаткована
в березнi 2010 року.
Ще до свого призначення мiнiстром полiтик був вiдомий своïми
неоднозначними висловлюваннями на тему украïнськоï
iсторiï та культури. У 2008 роцi украïнський учений i депутат
ВР Юрiй Гнаткевич написав про це книгу Антитабачник.
АнтиТабачна кампанiя наприкiнцi 2010 року пiшла на спад, але поодинокi
акцiï протесту вiдбуваються й надалi.
Частина учасникiв кампанiï перейшла до активного протистояння
реформам Дмитра Табачника у рамках кампанiï Проти деградацiï
освiти — протидiя прийняттю законопроектiв Про вищу освiту, якi
зменшують та знiвельовують права студентiв, ïхнiй соцiальний
захист, сприяють поглибленню корупцiï у навчальних закладах тощо.
Не забагато ïм честi? Ми ж своïми антитабачникiвськими дiями
немовби кажемо: Принципово нас не влаштовує лише Табачник, а поза
ним бiльше нiхто. Тому працюйте спокiйно, хлопцi, ви загалом нормальнi й
цiлком нас влаштовуєте. Однак, є серед вас одна людина, яка
самим фактом свого iснування принижує нашу гiднiсть i нашi
вартостi. I бажано, щоб на тацi винесли його голову. Але хiба це так?
(Андрiй Бондар)
Але славу Табачника складають його власнi твори, повне зiбрання яких варто надiслати на експертизу.
Ними можна здивувати свiт. Оригiнальнiсть ïх полягає в тому,
що Табачник не приховує сорому, з яким просто не приходять на
державну службу в жоднiй краïнi свiту. В тому вiдношеннi вiн
основоположник нових держстандартiв. (вген Сверстюк)
Питання Табачника питання iдеологiчне, а як вiдомо, в украïнськiй
полiтицi iдеологiя завжди поступалася прагматичнiй, з загальнолюдськими
цiнностями, силi бабла. Тому за полiтику новий мiнiстр може бути
спокiйний: звiдти йому не слiд чекати небезпеки. (Олесь Городецький)
17. Займiться дiлом, а не язиком! Займiться дiлом, а не язиком!
всеукраïнська громадянська кампанiя, спрямована на недопущення
ухвалення проекту Закону Украïни Про мови в Украïнi.
7 вересня 2010 року у Верховнiй Радi був зареєстрований проект
Закону Про мови в Украïнi, внесений представниками правлячоï
коалiцiï Олександром фремовим, Петром Симоненком i С.Гриневецьким.
Формально цей законопроект не робить росiйську другою державною, але
надає ïй право вiльного функцiонування практично i всiх
сферах дiяльностi, що рiвнозначно офiцiйному статусу.
Учасники громадянськоï кампанiï вважають, що ухвалення
законопроекту може призвести до швидкоï русифiкацiï, розколу
украïнського суспiльства, збiльшення чисельностi бюрократичного
апарату та збiльшення видаткiв з державного бюджету на переведення
документообiгу на росiйську. Кампанiя Займiться не дiлом, а язиком!
стартувала на фестивалi Гайдамака. UA 24- 25 вересня 2010 року.
Голова Донецькоï облдержадмiнiстрацiï Анатолiй Близнюк
упевнений, що закон про мови, який узаконить використання
росiйськоï на територiï Украïни, Верховна Рада
Украïни ухвалить як мiнiмум у листопадi. Близнюк пояснив, що таку
iнформацiю отримав вiд народних депутатiв. Наголосивши, що й сьогоднi на
Донеччинi не забороняється спiлкуватися та вести документацiю
росiйською мовою, в тому числi i представникам влади, губернатор
запевнив, що Партiя регiонiв доведе до логiчного завершення своï
обiцянки про захист росiйськоï мови. 18. Карнi справи щодо
соратникiв Тимошенко з 2010 року Карнi справи щодо соратникiв Тимошенко
з 2010 року ряд карних справ на Украïнi, якi були вiдкритi з травня
2010 року проти соратникiв Тимошенко. Щодо комплексу цих справ є
ряд звернень вросоюзу, США, Росiï, правозахисних органiзацiй,
украïнського суспiльства в Украïнi та в дiаспорi в зверненнях
вказується на полiтичну складову цих справ. Але прокуратура
Украïни стверджує, що полiтична складова вiдсутня.
Починаючи з травня 2010 року, було вiдкрито ряд справ супроти Юлiï
Тимошенко та ïï соратникiв. Станом на жовтень 2011 року, через
арешти вже пройшли бiля пiвтора десятка соратникiв з Кабмiну Тимошенко;
половина з них перебуває в СIЗО по 8-12 мiсяцiв. В основному
ïм пред'явлено звинувачення в перевищеннi службових повноважень :
23) Прем'єр-мiнiстр Юлiя Тимошенко.
24) Мiнiстр внутрiшнiх справ Луценко.
25) Мiнiстр оборони Iващенко.
26) Мiнiстр фiнансiв Данилишин.
27) Мiнiстр природних ресурсiв Фiлiпчук.
28) Заступник мiнiстра юстицiï Корнiйчук.
29) Голова митноï служби Украïни Макаренко.
30) Голова регiональноï митницi Шепiтько.
9-10) Голова Державного казначейства Украïни Союз, заступник голови
Грицун.
11-12) Заступник голови Нафтогазу (державна монополiя з торгiвлi нафтою
i газом) Дiденко. Марiя Кушнiр заступник головного бухгалтера Нафтогазу.
31) Мiнiстр будiвництва (i колишнiй мер Львова) Куйбiда.
32) Губернатор (керiвник держадмiнiстрацiï) Днiпропетровськоï
областi (колишнiй мiнiстр транспорту i зв'язку) Бондар.
33) Губернатор (керiвник держадмiнiстрацiï) Харкiвськоï
областi Арсен Аваков.
Кiлькох посадовцiв неодноразово викликали на допит, щоб вiдкрити
кримiнальну справу, зокрема Першого вiце-прем'єр мiнiстра
Турчинова, але справи не були вiдкритi.
12 жовтня 2011 року, генпрокуратура Украïни заявила про намiр
iнiцiювати вiдновлення кримiнальних справ (якi були закритi в 20032005
роках) щодо родичiв Тимошенко (Олександр Тимошенко, Геннадiй Тимошенко);
та спiвробiтникiв корпорацiï динi енергетичнi системи (по справi
ЕСУ щодо поставки будматерiалiв в Росiю в 19961997 роках) : вген Шаго,
Антонiна Болюра, Лiдiя Сокольченко.
9 червня 2011 вропейський парламент прийняв вельми важливу резолюцiю по
Украïнi Справи Юлiï Тимошенко та iнших членiв колишнього
уряду:
вропейський парламент, беручи до уваги своï попереднi
резолюцiï по Украïнi, зокрема резолюцiю вiд 25 листопада 2010
року Беручи до уваги заяву свого Президента про затримання Юлiï
Тимошенко 24 травня 2011 року, беручи до уваги заяву представника
Верховного представника С Кетрiн Ештон вiд 26 травня 2011 у справi
Юлiï Тимошенко, беручи до уваги заяву Комiсара Штефана Фюле пiсля
його зустрiчi з Юлiєю Тимошенко 24 березня 2011
30 грудня 2010 Держдепартамент США повiдомив украïнському уряду про
стурбованiсть карними справами супроти команди Тимошенко, про те, що
переслiдування не повинно бути вибiрковим або полiтично вмотивованим.
Пiсля приходу до влади Вiктора Януковича зазнала переслiдувань i арештiв
майже виключно полiтична команда Ю. Тимошенко i мiнiстри ïï
Кабiнету Мiнiстрiв. Вiктор Янукович спiвпрацює з частиною
опозицiï найближчi соратники Вiктора Ющенка отримали високi посади
: мiнiстр мiнiстерства надзвичайних ситуацiй Балога (його брат, Iван
Балога з 2010 року голова Закарпатськоï облради); голова
наглядовоï ради Нацбанку Петро Порошенко (з березня-2012 вiн також
зайняв посаду мiнiстра економiки та торгiвлi в урядi Азарова); посол в
Бiлорусi Роман Безсмертний; вген Червоненко голова департаменту
авiацiï МНС; Владислав Каськiв (колишнiй лiдер Пори, до жовтня
2006) голова Державного агентства з iнвестицiй та управлiння
нацiональними проектами; Марина Ставнiйчук (член Венецiанськоï
комiсiï) деякий час працювала заступником глави Адмiнiстрацiï
Президента Януковича; Юрiй Павленко (мiнiстр за часiв Ющенка) в днi
своïх свiдчень в судi за справою Тимошенко, був призначений
Уповноваженим з прав дiтей при президентi Украïни. 19. Карнi
справи щодо Юлiï Тимошенко з 2010 року Карнi справи щодо Юлiï
Тимошенко з 2010 року низка кримiнальних справ, порушених з травня 2010
року проти колишнього прем'єр-мiнiстра Украïни, лiдера
об'єднаноï опозицiï Юлiï Тимошенко. По всiх цих
справах генеральна прокуратура Украïни не звинувачує
Тимошенко в розкраданнi або присвоєннi коштiв (в основному справи
базуються на звинуваченнi в перевищеннi службових повноважень).
Кримiнальнi справи проти Юлiï Тимошенко (у перiод до 2010 року)
були заведенi:
У 2001 роцi (перед парламентськими виборами 2002 року): у сiчнi в
Украïнi; в серпнi 2001 в Росiï.
У 2004 роцi (перед президентськими виборами 2004 року): у травнi в
Украïнi; в вереснi (15.9.2004) в Росiï.
Стосувалися цi справи дiяльностi ЕСУ в 19961997 роках. В Украïнi цi
справи ЕСУ були закритi на початку 2005 року; в Росiï в груднi 2005
року (у зв'язку з закiнченням термiну давностi).
У перiод пiсля 2005 i до травня 2010 (в роки правлiння президента
Ющенка) проти Ю. Тимошенко не було порушено нових кримiнальних справ.
Двi резонанснi справи (про Кiотськi грошi та автомобiлi сiльськоï
медицини) порушено за результатами аудиту другого уряду Тимошенко
(20072010); аудит проводила нова влада В. Януковича (до проведення
аудиту були залученi двi юридичнi фiрми зi США; посольство США
вiдмежувалося вiд цих фiрм).
Найбiльш важливою є справа по газовому договору з Росiєю вiд
19.1.2009 року. 11 жовтня 2011 року Ю. Тимошенко була засуджена на 7
рокiв по справi газового договору з Росiєю, позицiя МЗС Росiï
з цiєï справи : Усi газовi угоди 2009 року укладалися в
суворiй вiдповiдностi з нацiональним законодавством двох держав. Блок
Юлiï Тимошенко та iншi опозицiйнi партiï вважають цю справу
полiтичним переслiдуванням лiдера опозицiï; офiцiйнi представники
краïн Заходу заявили, що вирок Тимошенко є несправедливим та
полiтично вмотивованим.
28 квiтня 2010 прем'єр-мiнiстр Украïни М. Я. Азаров заявив,
що дiï уряду Тимошенко завдали збиткiв державi на 100 млрд гривень,
у зв'язку з чим Тимошенко i посадовi особи мають понести кримiнальну
вiдповiдальнiсть.
8 грудня Тимошенко судили в примiщеннi медсанчастини СIЗО протягом 12
годин (у справi ЕСУ 1996 року), пiд час суду вона лежала в лiжку,
ïй кололи знеболювальне. Посли США, С i посли 24 краïн С
органiзували зустрiч з омбудсменом Карпачовоï, де висловилися, що
даний суд не вiдповiдає мiжнародним нормам судочинства. 20.
Полiтичнi репресiï в Украïнi за президентства Януковича
Полiтичнi репресiï в Украïнi 20102011 рокiв дiï влади,
спрямованi на переслiдування полiтикiв, громадських активiстiв,
культурних дiячiв в Украïнi з лютого 2010 року.
Незаконне затримання спiвробiтниками СБУ вранцi 8 вересня 2010 року
директора Центру дослiджень визвольного руху та Нацiонального музею-
меморiалу жертв окупацiйних режимiв Тюрма на Лонцького Руслана Забiлого
без жодноï санкцiï суду та з численними порушеннями
процесуального законодавства стало початком так званоï
Украïнськоï справи iсторикiв. У дослiдника було вилучено
ноутбук i два зовнiшнi жорсткi диски на яких окрiм наукових праць
Руслана Забiлого мiстилися електроннi копiï iсторичних матерiалiв
та архiвних документiв, що не становлять i згiдно iз законодавством не
можуть становити державну таємницю. Допит тривав протягом 14,5
годин. 9 вересня 2010 року проти Забiлого було порушено кримiнальну
справу за фактом готування до розголошення спiвробiтником СБУ
вiдомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками
злочину, передбаченого ч.1 ст. 15, ст. 328 Кримiнального кодексу
Украïни нiбито на пiдставi того, що вiн мав на метi передачу третiм
особам несанкцiоновано зiбраних вiдомостей, що становлять державну
таємницю. Пiсля цього спiвробiтниками СБУ було ошукано кабiнети
iсторикiв Нацiонального музею-меморiалу жертв окупацiйних режимiв Тюрма
на Лонцького й вилучено два ноутбуки, один жорсткий диск, паперовi
копiï iсторичних документiв. Вилучено також вiдеосвiдчення
дисидентiв, записанi дослiдниками протягом 2009-2010 рокiв. Справi
Руслана Забiлого надано гриф Цiлком таємно. На захист Руслана
Забiлого висловилися кiлька сотень вчених iз всього свiту та
правозахиснi i громадськi органiзацiï.
16 лютого 2011 року Руслана Забiлого повiсткою було викликано на допит в
СБУ, що тривав цього разу впродовж 5 годин. Пiсля п'яти мiсяцiв
експертизи спiвробiтники СБУ зацiкавилися навчальними матерiалами
кадебiстiв та iнформацiєю про дiяльнiсть радянських спецслужб у
Прибалтицi завантаженими iсториком з європейського сайту KGB
documents online[3]. Переймалися iсторiєю Украïни,
рiзноманiтними аспектами наукових дослiджень Руслана Забiлого,
особливостями музейноï роботи, особистими контактами iсторика з
iншими дослiдниками.
Найбiльшого резонансу в свiтi набула карна справа супроти лiдера
украïнськоï опозицiï Юлiï Тимошенко. Пiдтримку
Тимошенко висловили : генсек ООН Пан Гi Мун, Держсекретар США Гiлларi
Клiнтон, канцлер ФРН Ангела Меркель, прем'єр-мiнiстр Великоï
Британiï Джеймс Кемерон, мiнiстри закордонних справ Францiï,
Британiï, Нiмечини (ґiдо Вестервелле), Швецiï (Карл Бiльдт) та
iнших краïн вросоюзу; лiдер вропейськоï народноï
партiï Вiльфрiд Мартенс; сенатор Джон Маккейн; керiвники вросоюзу :
Жозе Баррозу, Герман ван Ромпей, президент вропарламенту жi Бузек;
комiсари вросоюзу, якi вiдповiдають за питання безпеки та
спiвробiтництва Штефан Фюле та Кетрiн Ештон.
5 травня 2010 року на територiï Запорiзького обкому КПУ було
встановлено пам'ятник Сталiну.
28 грудня 2010 року невiдомi пошкодили бюст, вiдрiзавши йому голову.
Вiдповiдальнiсть за скоєне взяла на себе нацiоналiстична
органiзацiя «Тризуб».
У новорiчну нiч 31 грудня 2010 невiдомi пiдiрвали пам'ятник Сталiну.
2011 року комунiсти знову встановили бюст Сталiну на подвiр'ï свого
обкому.
12 сiчня 2011 року спiвробiтниками МВС було проведено обшук у помешканнi
вiдомоï iнтернет-журналiстки Олени Бiлозерськоï. Згiдно з
ордером, обшук проводився в рамках кримiнальноï справи,
порушеноï за фактом спроби пiдпалу офiсу Партiï реґiонiв
в Києвi. 21. Харкiвська угода Януковича Медведєва Угода
мiж Украïною i Росiйською Федерацiєю з питань перебування
Чорноморського флоту Росiйськоï Федерацiï на територiï
Украïни (в пресi також Харкiвський пакт, Угода
ЯнуковичаМедведєва) угода мiж Украïною i Росiйською
Федерацiєю, пiдписана 21 квiтня 2010 року у Харковi президентом
Украïни Вiктором Януковичем та президентом Росiï Дмитром
Медведєвим, згiдно з якою термiн перебування Чорноморського флоту
Росiйськоï Федерацiï у Севастополi продовжено з 2017 до 2042
року з автоматичним продовженням на 5 рокiв, якщо будь-яка сторона не
висловить заперечення та встановлена орендна плата.
Як зазначено в самiй угодi, термiн перебування флоту збiльшено в обмiн
на здешевлення для Украïни росiйського газу шляхом застосування
знижки у виглядi анулювання митних зборiв.
В Украïнi домовленностi викликали обурення опозицiï, екологiв,
мiсцевих рад та суспiльства загалом. Бiльшiсть аналiтикiв розцiнили
ïï як таку, що суперечить Конституцiï Украïни.
Ратифiкована Верховною Радою Украïни та Державною думою
Росiйськоï Федерацiï 27 квiтня 2010 року.
Протягом 6 днiв пiсля пiдписання, преса та широка громадськiсть була
позбавлена можливостi ознайомитись з офiцiйним текстом мiжнародноï
Угоди до моменту його ратифiкацiï Верховною Радою Украïни 27
квiтня 2010 року.
Вiдповiдно до Угоди, термiн перебування Чорноморського флоту
Росiйськоï Федерацiï продовжено на 25 рокiв, до 28 травня 2042
року з наступним автоматичним подовженням на наступнi п'ятирiчнi
перiоди, якщо жодна зi сторiн не повiдомить письмово iншу сторону про
припинення дiï Угоди не пiзнiше, нiж за один рiк до завершення
термiну дiï. Оплата за перебування флоту складається зi
щорiчних платежiв у 100 мiльйонiв доларiв США на рiк, починаючи з 2017
року, а також з додаткових коштiв, якi отримуються за рахунок зниження з
дати набрання чинностi цiєю Угодою цiни в розмiрi до 100 доларiв
США вiд встановленоï чинним контрактом мiж НАК Нафтогаз
Украïни i ВАТ Газпром, на кожну тисячу кубометрiв газу, що
поставляється в Украïну. При цiнi 333 долари США i вище за
тисячу кубометрiв газу зниження складе 100 доларiв США, при цiнi нижче
333 долари США зниження складе 30% вiд такоï цiни.
Ратифiкацiя Угоди в украïнському парламентi стала консолiдуючим
фактором для опозицiï[74], яка заявила про намiр почати безстроковi
акцiï протесту. Представники украïнськоï
iнтелiгенцiï, зокрема, письменники й публiцисти Валерiй Шевчук,
Володимир Яворiвський, Юрiй Андрухович, Дмитро Павличко, Микола Рябчук,
академiки Iван Дзюба, Микола Жулинський, Мирослав Попович, громадськi
дiячi Костянтин Морозов, Левко Лук'яненко, Богдан Горинь, створили
Народний комiтет захисту Украïни для координацiï дiй
громадськостi з висловлення протестiв проти дiй влади.
27 квiтня, висловлюючи невдоволення дiями правлячоï коалiцiï,
члени делегацiï Украïни у Парламентськiй Асамблеï Ради
вропи вiд опозицiï пiд час промови Вiктора Януковича у ПАР,
залишили сесiйну залу на знак протесту. 5 травня пiд час вiзиту мiнiстра
закордонних справ Украïни Костянтина Грищенка до Нью-Йорку
украïнська дiаспора бойкотувала заплановану зустрiч з мiнiстром,
натомiсть, провела акцiю протесту перед будинком Постiйного
представництва Украïни при ООН.
11 травня Народний комiтет захисту Украïни провiв перед будiвлею
парламенту в Києвi кiлькатисячнi акцiï протесту, пiд час яких
люди в цивiльному затримали 4 мiтингувальникiв вiд ВО Свобода, а
напередоднi ДАI не пускала до столицi автобуси з прихильниками
опозицiï. Того дня акцiï протесту вiдбулися також у Львовi та
Тернополi. 22. Комiтет опору диктатурi Комiтет опору диктатурi (КОД)
полiтичне об'єднання утворене 5 серпня 2011 року, до складу якого
увiйшли парламентськi й опозицiйнi на той час полiтичнi партiï За
Украïну!, ВО Свобода, Громадянська позицiя, Батькiвщина, Фронт
Змiн, Партiя захисникiв Вiтчизни, вропейська партiя Украïни, КУН,
НРУ, УСДП Наша Украïна, Народна самооборона, УНП, Пора, ПРП, РХП,
Украïнська партiя та громадськi об'єднання Зарваницька
iнiцiатива, Жiнки за майбутнє, Пам'ять Народу та iншi, що
пiдписали Меморандум про узгодження спiльних опозицiйних дiй i
недопущення полiтичних репресiй в Украïнi.
Пiсля обрання на посаду Президента Украïни Вiктор Федорович
Янукович почав вибудовувати вертикаль влади, використовуючи кадровi
ресурси Партiï Регiонiв та мiсцевих прибiчникiв його полiтики. Пiд
час цього процесу пiд гаслом боротьби з корупцiєю колишнi
чиновники, що працювали в украïнському урядi за президентства
Ющенка Вiктора Андрiйовича, потрапили на лаву пiдсудних. Особливу увагу
влада стала придiляти саме лiдерам полiтичних партiй, що перебували в
опозицiï до Партiï Регiонiв. Так за ґратами на
стадiï перебiгу судового розгляду опинилися лiдер Народноï
самооборони Юрiй Луценко та лiдер БЮТ Юлiя Тимошенко.
Все це вiдбувалося на фонi осудження активiстiв Податкового Майдану за
начебто пошкоджену брукiвку на Майданi Незалежностi, переслiдування усiх
активiстiв органiзацiï Тризуб за знищення пам'ятника Сталiну й
насамперед намагання пiдняти прохiдний мiнiмум для полiтичних партiй на
наступних виборах до Верховноï Ради Украïни.
Напередоднi виборiв до ВР цi та iншi дiï партiï влади все
бiльше почали набирати забарвлення силових репресiй проти полiтичних
опонентiв, пiдриваючи цим демократичнi засади побудови
украïнськоï держави. Правляча Партiя Регiонiв вибрала тактику
залякування, щоб вiдбити у людей бажання виходити на Майдан в намаганнi
вiдстояти своï конституцiйнi права. Одночасне ув'язнення лiдерiв
одних з найбiльших в Украïнi опозицiйних партiй показало iншим
лiдерам опозицiï, що нiхто з простих украïнцiв чи опозицiйних
лiдерiв не застрахований вiд подiбних методiв боротьби з
корупцiєю. Тому низкою опозицiйних партiй було прийнято рiшення
про об'єднання зусиль у боротьбi з впровадженням диктатури та
ïï методiв в Украïнi.
З 5-го по 9-те серпня 2011 року було створено осередки Комiтету опору
диктатурi у Тернополi, Львовi, Харковi, Чернiвцях, Луцьку, Києвi,
Одесi, Вiнницi, Днiпропетровську, Запорiжжi, Луганську, Донецьку та
iнших мiстах Украïни.
Меморандум пiд яким пiдписалися зазначенi парламентськi полiтичнi
партiï мiстить наступний текст:
У звязку iз загрозою, що постала перед украïнською
демократiєю ми, представники полiтичних партiй та громадських
органiзацiй, заявляємо про обєднання своïх зусиль у
Комiтетi опору диктатурi. Репресiï проти громадських дiячiв, арешти
опозицiйних партiйних лiдерiв стали для правлячого режиму засобом
усунення полiтичних опонентiв, спробою встановлення в Украïнi
диктатури. Ми закликаємо всiх, кому не байдужа украïнська
незалежнiсть i демократiя, дати вiдсiч цим спробам. Ми вимагаємо
негайно звiльнити усiх полiтичних вязнiв, вiдновити вiдкритi судовi
розгляди та повернути судову систему Украïни у правове русло, а не
використовувати ïï як засiб розправи над опонентами владного
режиму. Ми звертаємося до представникiв опозицiйних полiтичних сил
i депутатiв мiсцевих рад, якi подiляють демократичнi та патрiотичнi
цiнностi, виступити з iнiцiативою скликання позачергових сесiй усiх
мiсцевих рад для оцiнки несправедливих дiй влади.
