ВIД РЕДАКТОРА (Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 1)
Уся рiзножанрова творчiсть Миколи Хвильового нiко ли не була повнiстювидана. Тому не тiльки загальнi чита чi, а й фаховi iсторики лiтератури
й критики здебiльшого досi не мали змоги прочитати все, що написав М.
Хвильо вий. Наше видання є перше бiльш-менш повне видання
творчоï спадщини Миколи Хвильового. В умовах емiграцiï, не
маючи доступу до бiблiотечних та архiвних фондiв Украïни, де жив,
творив i вмер Хвильо вий, не маючи комплектiв перiодичних видань i
збiрникiв початку 20-их рокiв, у яких друкувалися вперше окремi ре чi
Хвильового, що не ввiйшли до жодноï його збiрки, зiбрати бодай
основнi твори письменника спочатку здава лося майже фантастичним
задумом. Але з бiгом часу, зав дяки багатьом людям доброï волi, нам
удалося зiбрати майже все, що написав за своє коротке творче
десятирiччя Микола Хвильовий. Коли пишемо майже все, то це треба
розумiти, що по за нашою збiркою залишилась дуже мала кiлькiсть творiв,
якi можна було б ще дiстати, працюючи в нормальних у- мовах. Наприклад,
почнiмо з поезiй: нам удалося дiстати обидвi збiрки поезiй М.
Хвильового: Молодiсть (1921) i Досвiтнi симфонiï (1922), що ними
вiн дебютував у лiте ратурi. Вдалося нам виловити також з деяких видань
кiль ка окремих поезiй, якi не ввiйшли до жодноï збiрки. Але
бракує нам кiлька поезiй, що друкувалися в Шляхах ми- 11 стецтва,
Знаннi, Аренi, яких анi тут ми, анi там нашi приятелi, вiдшукати не
змогли. Ми мали в своєму розпорядженнi всi три томи Творiв М.
Хвильового, що ïх вiн сам упорядкував, а видало ДВУ, 1927-1930 рр.,
у Харковi. Дiстали ми також 1-ий том вибра них творiв, що ïх видало
кооперативне видавництво РУХ 1932 року в Харковi, куди ввiйшли, крiм
давнiших, його твори останнiх рокiв: Щасливий секретар, Останнiй день,
Майбутнi шахтарi тощо. Зiбрали ми ще кiлька оповiдань, що опублiкованi
були в рiзнiй перiодичнiй пре сi за 1930-1932 рр. Отже, якщо не рахувати
взагалi втраче них ще за життя письменника чи знищених цензурою ро манiв
Вальдшнепи, Iраïда тощо, то з прози нам бра кує, можливо, два-
три оповiдання чи нариси, що були опу блiкованi десь у периферiйнiй
пресi в роки 1931-1932. Все iнше й основне ми маємо. пiдстави
припускати, що Хвильовий пробував своï си ли i в драматургiï.
У спогадах сучасникiв (А. Любченко) є натяк, що Хвильовий написав
був п'єсу Коммольцi, яку, нiбито, взяв був до постави театр iм.
Франка. Але згодом нi сцени, нi друку ця п'єса не побачила й усякi
слiди про дальшу ïï долю зникли. Чи була така п'єса i що
з нею ста лося залишається таємницею й по наш день. Усi три
цикли памфлетiв М. Хвильового: Камо гряде- ши, Думки проти течiï й
Апологети писаризму ми маємо повнiстю. Зiбранi також усi його лiтературно-
кри тичнi та публiцистичнi статтi, друкованi в Новому мистец твi,
Ваплiте, Червоному шляху, Лiтературному яр марку, Пролiтфронтi та в
iнших часописах. Цi статтi по сутi можна вважати четвертим циклом його
памфлетiв. Не пощастило тiльки й досi знайти трактата Украïна чи Ма
лоросiя?, що його 1927 року цензура сконфiскувала й забо ронила до
друку. З нього ми публiкуємо тiльки декiлька фрагментiв, що
збереглися в тогочаснiй, головно росiй ськомовнiй пресi. Отже й цей жанр
Хвильового представ лений в основному досить повно. Усi твори М.
Хвильового i ввесь дотичний до них доку- 12 ментальний матерiял ми
розплянували на п'ять томiв. В основу нашого плянування мистецьких
творiв Хвильового ми поклали згаданий вище тритомник творiв, що ïх
упо рядкував сам автор. У своєму розпорядженнi тепер ми, звичайно,
мали багато бiльше творiв до публiкацiï, нiж це було 1927 року,
тому, зрозумiло, ми змушенi оули збiль шити розмiр кожного тому й
зробити певне доцiльне пере сування матерiялу з одного тому до другого.
Упорядковуючи 1927 року свiй тритомник творiв, М. Хвильовий до кожного
тому творiв дав окрему загальну назву, а саме: 1-ий том мав назву Етюди,
II-ий Осiнь, III-iй Етюди. Ми цi назви зберiгаємо цiлко вито, хоч
кожний том теперiшнього нашого видання, як зазначено вище, збiльшено
розмiром i дещо змiнено змi стом. У розташуваннi творiв ми дотримувались
у принципi хронологiчного порядку. Виняток зроблено лише для
поезiï, яку з мiркувань технiчних перенесено до третього тому, як
окремий роздiл. У перший том, крiм загальноï вступноï статтi
редакто ра, ввiйшли всi новелi першого тому видання 1927 року, а також
оповiдання Пудель i Лiлюлi, перенесенi з друго го тому. Тобто, сюди
ввiйшли всi твори, написанi в першу добу творчости Миколи Хвильового (1921-
1923). У другий том увiйшли твори, писанi мiж 1923 i 1927 ро ками,
тобто, твори, що накреслювали вже виразний сти льовий злам у творчих
шуканнях Хвильового й перехiд його до ширшоï форми повiсти й
роману. Сюди нале жать: Я, Повiсть про санаторiйну зону, Сантимен-
тальна iсторiя, Наречений, Бандити, Зав'язка, Вальдшнепи. Том
вiдкриває вступна стаття Мирослава Шкандрiя Про стиль прози Миколи
Хвильового. Третiй том має два роздiли. Роздiл перший виповню ють
твори, написанi 1927-1929 рр. i мають психологiчно- трагедiiщий (Мати,
Злочин, Мисливськi оповiдання) та сатиричний (Iван Iвiнович, Ревiзор)
характер. Роз дiл другий вiдкривається поетичною спадщиною Миколи
13 Хвильового iз вступною статтею Святослава Гординсько- го. Далi йдуть
рiзнi оповiдання, нариси й замiтки Хвильо вого останнiх рокiв життя (1930-
1933) : З лабораторiï, Щасливий секретар, Про любов, Останнiй день,
Майбутнi шахтарi та iншi. Четвертий том, крiм вступноï статтi Юрiя
Шевельова, мiстить всi памфлети, лiтературно-критичнi та публiци стичнi
писання, нотатки й деякi фрагменти з загублених чи конфiскованих
цензурою статтей М. Хвильового. П'ятий том виповнюють рiзнi статтi,
документи i мате- рiяли, що стосуються життя i творчости Миколи Хвильо
вого, показник iмен та бiблiографiя творiв Хвильового i про Хвильового,
що ïï опрацював Олег Iльницький. Мову М. Хвильового в
найширшому розумiннi залиша ємо недоторканою. Зроблено тiльки
редакцiю текстiв згi дно з сучасними правописними нормами. За допомогу в
нашiй працi фаховими порадами, пiдшу куванням рiдкiсних видань i
матерiялiв, бiблiографiчних вказiвок рiзними мовами тощо належить
глибока наша подяка Йосиповi Гiрняковi, Петровi Голубенковi, Олексан
дровi Воронину, Василевi Гришковi, Леонiдовi Гусаковi, Ар- кадiєвi
Жуковському, Iгоревi Качуровському, Юрiєвi Лав- рiненковi,
Леонiдовi Лиману, Юрiєвi Луцькому, Вiкторовi Свободi, Даниловi
Струку, Дмитровi Штогрину, Миколi Палiєву i тим патрiотам в
Украïнi, iмена яких ми тут не можемо назвати, але якi своєю
самовiдданою працею зба гатили нашу збiрку такими матерiялами, що
ïх поза межа ми Украïни годi було дiстати.
