Змалювання типових рис украïнського нацiонального характеру в романi I. Багряного "Тигролови"

(за уривком "Пострiли в тайзi")
Iван Багряний, письменник-емiгрант, у романi "Тигролови" показав Європi образ украïнця, представника зневаженоï нацiï, яку розтинали жахливими голодоморами, драконiвськими репресiями, але вбити не змогли.
Роман не автобiографiчний. Але негаразди i страждання самотньоï людини в непрохiднiй тайзi не вигаданi Iваном Багряним, а ним пережитi. При змалюваннi життя украïнцiв у Сибiру письменник використав власнi враження вiд вiдвiдин Зеленого Клину. Тут живуть украïнцi, колишнi втiкачi й вигнанцi, якi були колись розкуркуленi радянською владою. У Зеленому Клину вони створили свiй украïнський свiт, наповнений чистотою i гармонiєю. "I назви нашi люди подавали тут своï, сумуючи iнодi за рiдним краєм...", - розповiдала Катерина Сiрко. Ця родина зберегла православну вiру i рiдну мову. Сiрки жили, дотримуючись народних звичаïв i традицiй. I самi вони мужнi, гордi, упевненi, волелюбнi. Велике враження справила на Григорiя i зустрiч з iншими виходцями з Украïни - сiм'єю Морозiв: "Всiм такi, лише одним не такi - поглядом, життєвим тембром, iншою якiстю".
Дотримується народноï моралi й Григорiй Многогрiшний. Навiть маючи дозвiл Наталки узяти коня, вiн не робить цього i бере лише харчi, сiрники i жменю набоïв. Суто украïнська вдячнiсть за гостиннiсть i доброту примушує його повернутися до Сiркiв, щоб належно подякувати i розпрощатися. Як бачимо, звичаï, традицiï, заснованi насамперед на ментальностi украïнського народу; який вiдзначається доброзичливiстю, совiснiстю, гостиннiстю, показанi не даниною вiками усталеному, а дiйовою, спонукальною силою.
Роман "Тигролови" має проекцiю не тiльки на сучасне авторовi, а й на минуле та на майбутнє. Образи украïнцiв - представникiв колись славних козацьких родiв Многогрiшних, Сiркiв, Морозiв - не просто типовi, вони - яскраве пiдтвердження, що генеалогiчне дерево не втратило сили через столiття, що в жилах нових поколiнь тече така ж гаряча, непокiрна козацька кров.