ЧАЙКОВСЬКИЙ АНДРIЙ
(1857- 1935)Народився в м. Самборi на Львiвщинi в родинi дрiбного урядовця. Рано залишився сиротою. У гiмназiï зацiкавився iсторiєю та культурою Украïни, очолив таємний молодiжний гурток. Навчався у Львiвському унiверситетi. Пiсля його закiнчення працював адвокатом, займався просвiтницькою дiяльнiстю. Уроки нацiонально-визвольних змагань входив до уряду Захiдноукраïнськоï Народноï Республiки. З 1919 року жив у Коломиï, помер вiд важкоï хвороби.
Прозаïк. Писав оповiдання, повiстi, гуморески, романи, вагома частина творiв на iсторичну тематику. Найвiдомiшi: "Олюнька", "Сагайдачний", "Козацька помста", "За сестрою", "Сонце заходить" - були виданi не тiльки в Украïнi, алей у Австрiï, Чехiï, Польщi, США, Канадi.
Чим сподобався i запам'ятався менi Павлусь - герой повiстi А. Чайковського "За сестрою"?
Коли я читав повiсть А. Я. Чайковського "За сестрою", менi здавалося, що передi мною постав герой-богатир з ранiше читаних украïнських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять рокiв, але вiн часто потрапляє, а потiм вибирається iз ситуацiй, з яких йому, здавалося б, вибратися не пiд силу. Я розумiю, що автор явно перебiльшує фiзичнi можливостi свого героя, але, певно, вiн намагався довести нам, сьогоднiшнiм, що такi молодi героï - окраса iсторiï Украïни! I ми вже не помiчаємо цього перебiльшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатiю; його хочеться наслiдувати i буди на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекi й небезпечнi мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Нi лихi часи, нi повна невiдомiсть не зупиняють юного героя, бо його надихають рiшучiсть i смiливiсть старших спiввiтчизникiв-запорожцiв. Вiн намагається насамперед собi довести, що гiдний ïх, вiрних захисникiв нашоï землi вiд татарських набiгiв.
А. Чайковський не iдеалiзує Павлуся, хоч, у першу чергу, надiляє його найкращими рисами, за якi хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед його патрiотизмом, присягою на вiрнiсть рiдному краєвi (вона звучить у внутрiшнiх монологах героя), перед щирiстю та м'якiстю душi, теплотою та нiжнiстю почуттiв. Навiть те, що вiн нiбито поступається совiстю i вдається до хитрощiв i обману татарина, який хотiв повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здiйснити свою мрiю - знайти сестричку Ганнусю i визволити ïï з неволi. Цiй благороднiй метi були пiдпорядкованi всi його вчинки i поведiнка, поки не здiйснилася його зустрiч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тiльки менi, а й моïм ровесникам, бо хвилює й сповнює душi щирою любов'ю до рiдноï землi та ïï iсторiï.
