Новаторство Iвана Карпенка-Карого - драматурга

Могутню силу таланту мав видатний украïнський драматург i театральний дiяч Iван Карпович Тобiлевич, широко вiдомий пiд псевдонiмом Карпенко-Карий. "Вiн був одним iз батькiв новочасного украïнського театру, визначним артистом та при тiм великим драматургом, якому рiвного не має наша лiтература", - писав про нього I. Франко. Повiльною, але твердою ходою, долаючи численнi перешкоди, iшов Карпенко-Карий до мистецьких вершин. Змiстом його життя була театральна, лiтературна i громадсько-полiтична дiяльнiсть. Хочеться вiдзначити дiяльнiсть Карпенка-Карого-драматурга. На театр Карпенко-Карий дивився як на надзвичайно цiнну школу народного виховання, а свою дiяльнiсть у театрi вважав важливою громадською службою. Вiн усвiдомлював, що через служiння мистецтву виступає захисником прав людини, оборонцем iнтересiв пригнобленого народу. Iснуючi на той час театральнi традицiï уже не задовольняли вдумливого глядача i не вiдповiдали завданням театру як культурного i суспiльного явища. До цього часу украïнська драматургiя часто зводилась до вiдображення сiльського побуту i звичаïв "мужицькоï" мови i пiдкресленоï "простакуватостi" у всьому. Карпенко-Карий, будучи поборником реалiзму в театральному мистецтвi, вболiвав, що у театрi на той час ще не з'явились п'єси, якi б змалювали дiйснiсть з ïï недолiками. Театр вимагав нового репертуару. Карпенко-Карий ламає застарiлi традицiï етнiчно-побутового театру. Вiн намагається зрозумiти причини "голоду, вбожества, темряви", розв'язати складнi питання громадського, соцiального та економiчного життя. Iз завзяттям Карпенко-Карий почав боротися за реалiзм в украïнськiй драматургiï, за те, щоб п'єси стали вiдображенням життя, щоб театр кликав народ на боротьбу з гнобителями. У своïй творчостi вiн розкрив найiстотнiшi соцiальнi явища, що вiдбувалися в пореформеному украïнському селi, нещадно висмiював сваволю глитаïв та продажнiсть мiсцевоï адмiнiстрацiï. Украïнське село в сiрому, буденному вбраннi, хижацька гонитва рiзних глитаïв за збагаченням, за грiшми, землею, безоглядний визиск людськоï працi, темне царство насилля, експлуатацiï, самолюбство - ось улюбленi теми драми та комедiï I. Карпенка-Карого. Драматург створив галерею образiв сiльських визискувачiв, якi мету свого життя бачать у тому, щоб, як каже Терентiй Пузир з комедiï "Хазяïн", "йти за баришем наослiп, штурмом, крушити налiво i направо, плювати на все i знать не хотiли людського поговору". У царствi наживи "всi рвуть, де тiльки можна зiрвать", торгують людською гiднiстю, честю, сумлiнням, коханням. "Аби бариш, то все можна". Вiн створив ряд безсмертних комедiй, якi "сатирою страшною" таврували визискувачiв, шахраïв, деморалiзованих чиновникiв. Новаторство Карпенка-Карого полягає в тому, що вiн, на вiдмiну вiд своïх попередникiв та сучасникiв, поставив на першому планi суспiльно-психологiчну характеристику провiдних персонажiв i з великою правдою розкрив iдейний задум своïх творiв. Вiн нiколи не будував сюжетiв своïх п'єс на поодиноких фактах, що не мали соцiальноï цiнностi. П'єси Карпенка-Карого висмiюють тi пережитки дрiбновласницькоï психологiï, якi заважають iти вперед. Iвана Карпенка-Карого по праву називають творцем соцiальноï драми.