Украïна - центральний образ лiрики Є. Маланюка

I. З Украïною в серцi. (Є. Маланюк 48 рокiв прожив в емiграцiï - це життя поза Украïною, але з нею в серцi. Тому центральним образом його лiрики є образ Украïни - ïï доля, ïï iсторiя.)
II. Украïна в мрiях i в творчостi Євгена Маланюка.
1. Болiсне почуття розлуки з рiдним краєм - головний мотив творчостi поета-мислителя в емiграцiï. (Трагедiя життя митця в емiграцiï в тому, що життя карало його самотою i ностальгiчним болем за рiдним краєм. Украïна проходила в мрiях, з'являлася у снах, в його поезiï.)
2. Маланюкова концепцiя Украïни. (Образ Украïни присутнiй практично в усiх вiршах Є. Маланюка, бо, осмислюючи минуле i сучасне, поет посилається на iсторiю Украïни, на долю украïнськоï нацiï. Складними переживаннями лiричного героя-вигнанця, болем за долю батькiвщини сповненi твори митця:
Так. Без Тебе повiльна, нестямна загибель, Батькiвщино моя, Батькiвщино нiма! Навiть гiркiсть в черствому щоденному хлiбi Мстить, нагадуючи, що Тебе нема.
Суть концепцiï iсторiï Украïни очима Є. Маланюка в тому, що митець постiйно шукав вiдповiдi на питання: чому Украïна зазнала поразки? I пов'язував iсторiю Украïни iз сконцентрованою символiкою у пластi iсторiï. Для поета Украïна - Еллада Степова, Киïв - Степова Александрiя.)
3. Аналiз триптиху "Батькiвщина". (Триптих "Батькiвщина" - це своєрiдний екскурс в iсторiю Украïни через призму Степовоï Еллади, з глибин iсторiï:
Зелена Сiверщина - там вiтри Гудуть тисячолiтнiм ладом Слова. Полками йдуть дружинники-бори, I пiсня ïх висока i соснова.)
Є. Маланюку болить втрата державностi, втрата тiєï еллiнськоï краси i сили, якi були притаманнi Украïнi княжоï доби. Є. Маланюк був впевнений, що Украïна зумiє вибороти собi незалежнiсть, бо має це мiсце в iсторiï.
4. Аналiз поезiï "Лист". (Болем, що йде iз великого серця поета, сповнена поезiя "Лист", в якiй Є. Маланюк пiдкреслює, що без батькiвщини людина не може бути цiлком щасливою, без свого народу людина, нiби "безрадiсний плiд":
Та у муках ночей, пiд нещадними днями, За безкрилим триванням цих згублених лiт Виростає ось мудрiсть, важка, наче камiнь, - Одинокий безрадiсний плiд.)
III. "Завершилася путь. Наче пiсня - сувора i славна. Вiдпливає поет - залишає хвалу i хулу".
(Є. Маланюк вiрив у свiй народ, у його здатнiсть побудувати омрiяну незалежну державу до останнiх днiв свого життя. Бо для Є. Маланюка Украïна - це простiр, степова неозорiсть, це краса i сила вiльного духом народу.)