Пiсня про рушник А. Малишка - гiмн материнськiй любовi

Поезiя А. Малишка завжди була i, сподiваюсь, буде дуже популярною в народi, бо простота i прозорiсть ïï форми, тематика, мова близькi як сучасникам поета, так i нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своïх творах митець порушував морально-етичнi та загальнолюдськi проблеми сучасностi.
Гiмном материнства називають величну поезiю А. Малишка "Пiсня про рушник". Ця поезiя - це сповiдь-спогад лiричного героя, пройнята материнським теплом i синiвською вдячнiстю.
У поезiï матiр дарує синовi рушник, вишиваний як символ життєвоï дороги, на якому "росяниста дорiжка, i зеленi луги, й солов'ïнi гаï". Цей рушник пов'язаний iз життєвою долею лiричного героя i з образом найближчоï i найсвятiшоï для кожноï людини - образом матерi.
Рiдна мати моя, ти ночей не доспала
I водила мене у поля край села,
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
I рушник вишиваний на щастя дала...
У творi образ матерi - це символ чистоти i любовi, це образ матерi-берегинi, яка дала нам життя, мудро формувала нашi почуття, творила людину.
Лiричний герой поезiï з великою теплотою згадує рiдну матiр, ïï безсоннi ночi над колискою сина, ïï намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, ïï сокровенне бажання бачити дитину щасливою. У його матерi "незрадлива ласкава усмiшка", бо вона умiє прощати i наставляти, жалiти. У матерi - "засмученi очi", бо вона вiдриває вiд свого серця дитину й посилає ïï у великий свiт, "в дорогу далеку". А на цiй дорозi будуть i радiсть, i смуток, i печаль:
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю: I дитинство, й розлука, i вiрна любов...
А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з батькiвською хатою, материнську тривогу за долю своєï дитини.
Форма вiрша з ïï рефренами i повторами, наближає його до пiснi. А символiчний образ рушника розповiдає читачевi про все: сонячне дитинство, розлуку з рiдним краєм, нове життя, вiрну любов. Композитор Платон Майборода написав музику до поезiï, i оспiвуються, i возвеличуються прекраснi, джерельно чистi почуття до найрiднiшоï людини - Матерi. Пiсня невелика за розмiром, i слiв про матiр сказано зовсiм небагато, але образ ïï - такий виразний, зiгрiтий синiвським почуттям.
Тема матерi - наскрiзна у поезiï А. Малишка. Усе найдорожче, найрiднiше, найсвятiше у нього пов'язане з образом матерi, яка навчила його добра, краси, любовi до людей. "Пiсня про рушник" - це данина подяки й любовi народного поета священнiй пам'ятi Матерi.