МАЛКОВИЧ IВАН
(народився 1961 року)Народився в с. Березовi Нижньому Косiвського району на Iвано-Франкiвщинi у селянськiй родинi. Закiнчив Iвано-Франкiвське музичне училище (клас скрипки), фiлологiчний факультет Киïвського державного унiверситету iм. Т. Г. Шевченка. Працював редактором видавництв "Веселка", "Молодь", У 1992 роцi заснував власне видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", з якого побачили свiт близько пiвсотнi чудових дитячих книжок украïнською мовою.
Поет. Автор поетичних книжок "Бiлий камiнь", "Ключ", "Вiршi", "Iз янголом на плечi". Має вiршованi переклади i переспiви (з польськоï, англiйськоï, росiйськоï лiтератур).
Образи бачення довколишнього свiту й прагнення виразити його за допомогою художнiх засобiв
(лiрика Iвана Малковича)
Бурхлива хвиля шiстдесятникiв поволi стихла, поступившись перед "тихою хвилею" лiтературних новобранцiв 60-х - початку 80-х. Але вже першi роки 80-х засвiдчують появу на митецьких обрiях нового поколiння iз власною естетичною орiєнтацiєю. Це була сила, яка щодалi дужчала i засвiдчувала переваги самодостатньоï, духовно здоровоï творчостi, не затиснутоï в лещатах примусовоï чи добровiльноï заiдеологiзованостi. Ця сила мовби наново починала з того рубежу, який був штучно обiрваний у другiй половинi 60-х.
Серед творчого добутку цього перiоду яскраво вирiзняється поезiя Iвана Малковича, яка проголошує безумовну естетичну вартiсть краси, народженоï з глибин нацiонального духу. Читаючи його вiршi, ми вiдчуваємо ïх схожiсть iз модерновою поезiєю 20-40-х рокiв (П. Тичина, Є. Плужник, Б.-I Антонич, В. Свiдзiнський). Саме тому творчiсть Малковича та iнших представникiв новоï генерацiï можна вiднести до постмодернiзму в украïнськiй лiтературi.
Поезiю I. Малковича не можна читати швидко, лише Очима. Перший же прочитаний вiрш вимагає ще раз повернутися до першого рядка, читати серцем, розчиняючись у красi художнiх образiв. Дивним здається нам навколишнiй свiт митця, але досить лише подивитися на нього поетовим поглядом - i перед нами розривається найпотаємнiша суть кожноï деталi буття, природи, явища - усього того, що становить наше життя.
Я загубив свiй ключ: я голочку соснову Назвав своïм ключем - i загубив чомусь... - зiзнається I. Малкович. Усього два рядки - а який глибокий символ! "Ключ" - як зв'язок iз своïм родом, корiнням, без нього неможливо вiдiмкнути дверi до оселi (читай iсторiï) багатовiковоï родини, тож i доводиться "до дверей тулитися". Але чому цей "ключ" - "голочка соснова"? "...Чому так пахне вiн менi, // як голочку сосни у пальцях розтираю?" В уявi виникає образ розтертоï сосновоï голочки, навiть вiдчувати терпкий присмак хвоï, ïï свiжий запах. I раптом - як осяяння: природа! Ось де наше корiння, ось що споконвiчно стоïть "при родi": навколишня краса матерi-землi, ïï багатство й щедрiсть. I нещасною буде та людина, яка загубить ключ вiд усього цього. I вже не буде повернення у той "загублений рай" (вiрш "Загублений рай"), вiд якого "на двадцятий поверх корiння не дотягується", "й землi не чуєш".
От i настає неминуча розплата за "загублений рай": ...зiтерлась шкiра: рiже по живому Байдужостi пила, iржа цинiзму й лiнi.
Художнiй прийом алегорiï влучно передає стан душi, вигнаноï "з раю", - вона "в жалiв крiпачить", а все твоє життя перетворюється у сiре iснування "бджоли, що загубила вмiння любити мед". Не менш пронизливою алегорiєю вражає i поезiя "Пiсенька про черешню", у якiй образ черешневоï кiсточки, що "просвердлить сорочку тонку" i "ввiйде ... у серденько, як в черешеньку", зливається з образом безжалiсноï кулi.
"Зводить душу" (знов-таки влучна метафора Малковича) i "старосвiтська балада" "Iз янголом на плечi", в якiй поет вдається до вiчноï теми двобою чистого добра iз жорстокою сiрiстю буденностi. Через баладу "хтось бреде собi самотньо // iз янголом на плечi". На цiй дорозi життя його "сiрий маятник", "все дужче бухка" у спину. "Стогне янгол ледь живий..." пiд вiтром випробувань i мiцними ударами долi. Та ми вiримо, що цей "хтось" (я, вiн, ми всi!) обов'язково вистоïть, бо його веде вiра у янгола - добро: "...вуста дрижать гарячi: // янголе, не впадь з плеча". I з цiєю вiрою приймаємо "З нiчних молитов" побажання - благословення:
Хай кожен в цiм свiтi спасеться, Хай свiтить з-за темних круч Довкола кожного серця Вiри твоєï обруч.
