ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН

(1681-1736) Народився в Києвi в родинi купця й при хрещеннi дiстав iм'я Єлеазар. Рано залишився сиротою, зростав пiд впливом дядька - ректора Киïвського колегiуму. З 1688 р. став учнем цього закладу. Мав великi здiбностi до навчання. Потiм навчався в католицькому училищi Володимир-Волинського монастиря (щоб бiльше дiзнатися про католицизм), невдовзi його забирають до Римськоï католицькоï академiï. Папа Римський Климентiй готував посвячення Прокоповича у єпископи, але той утiк з Iталiï. Вимоливши прощення, постригся в ченцi православноï церкви, повернувся до Києва, дiстав благословення митрополита i взяв iм'я дядька (Феофан Прокопович). Став викладачем Києво-Могилянськоï академiï. Згодом Петро I зробив його ректором цього навчального закладу. Пiд керiвництвом Прокоповича академiя стала передовим вищим навчальним закладом Європи. Деякий час був на чолi росiйськоï православноï церкви. Пiсля смертi царя Петра I зазнав зневаги й переслiдувань, помирав у самотностi й бiдностi. Письменник, видатний ритор, оратор, педагог, церковний дiяч. Залишив велику наукову та публiцистичну та художню спадщину, в якiй значну частину складає риторика. Автор лiричних поезiй, фiлософських i полiтичних трактатiв. Одне з досягнень Прокоповича - створення першоï в украïнськiй лiтературi драми з вiтчизняним iсторичним героєм "Володимир". Драма була присвячена гетьмановi Мазепi, ставилася для простих киян, у нiй уперше грали не ляльки, а справжнi актори.  Трагедокомедiя Феофана Прокоповича "Володимир" як зразок шкiльноï драми Шкiльна драма була поширеною на Украïнi в барокову добу XVII
ЇXVIII столiття. Писали цi твори викладачi риторики Києво-Могилянськоï академiï. У шкiльнiй драмi розiгрувались сюжети, як правило, релiгiйного характеру. Так, драма Феофана Прокоповича присвячена засновнику християнства на Русi Володимиру Великому. Шкiльна драма мала мати кiлька типiв, в залежностi вiд тематики: великоднi, рiздвянi, драми про святих православноï церкви та iсторичнi драми. До останнього типу драми належить п'єса "Володимир".
За жанровою формою у творi наявнi елементи трагедiï й комедiï. Трагедiйним є образ головного героя, котрий через внутрiшнi протирiччя, вагання вирiшує хрестити Киïв. Комедiйним є сатиричне зображення жерцiв Жеривола, Куроïда та Пiяра. Як i в кожнiй шкiльнiй драмi, в творi був хор, ми бачимо це в епiзодi драми. Панегiрик спiвають Андрiй-апостол iз янголами. Розповiдається про подальшу долю Києва: "Був у тьмi ти ранiше, хоча перед миром Свiтлим дiлом преславний, але ще кумирам Темним ти покорявся, був чорний в безвiр'ï. Отож свiтлом себе ти осяй невечiрнiм!" . За структурою драма "Володимир" складається з прологу, основноï частини та епiлогу. Наприклад, в пролозi розповiдається по занепокоєння жерцiв Жеривола, Куроïда та Пiяра з приводу того, що Володимир збирається хрестити Киïвську Русь. Основна частина твору присвячена головному герою. Володимир вислуховує грецького фiлософа, синiв Бориса й Глiба, перш нiж прийняти остаточне рiшення. Слiд ще зазначити, що шкiльна драма доби бароко мала важливе значення для подальшого розвитку украïнськоï драматургiï (XIX столiття), ïï вплив був величезний i в Росiï.