Експресiонiстський театр Леся Курбаса

"Театр вiдтворити не можна...
З-помiж усiх нетривких мистецтв найнетривкiше те, чиïм матерiялом є людське тiло й дух. Нема на свiтi нiчого нетривкiшого, нiж життя. А театр - це сума життiв..." (Ю. Шерех), життiв драматургiв, акторiв та режисерiв.
Лесь Курбас - помiтна фiгура в театральному свiтi, адже на той час вiн був новатором: творив власний театр, синтезував ритм, поєднував малярство й музику, створював "звуковi пейзажi". За твердженням критикiв, його постанову "Золотого черева" на харкiвськiй сценi можна вважати вiзитiвкою Курбаса, а його самого - творцем незалежного украïнського театру, адже традицiï "корифеïв" не наслiдувались, вiн вдався до жанру захiдноï гротесковоï п'єси. У його театрi була вiдсутня спецiалiзацiя актора, актор мусив бути унiверсальним.
Говорячи про "Березiль" у Харковi, не можна оминути взаємини Курбаса з Кулiшем, адже певною мiрою драматург визначив творчу дiяльнiсть режисера. Думку генiального драматурга слiд було театральними засобами донести до глядача: за допомогою слова, зорових образiв, ритму примусити його спiвдумати. Критики назвали це експресiонiзмом, а iнодi й експресiонiстичним рацiоналiзмом.
Курбас застосовував рiзнi методи, через те кожна його постановка була неповторною. Вiд суто режисерських робiт вiн йшов до акторсько-режисерських, вiд "побутопису-газетопису до мольєрiвськоï умовноï театральностi".
Тандем Курбас
ЇКулiш, на жаль, не склався через полiтичнi обставини, хоча потенцiал був великим.
Шкода, що доля Леся Курбаса склалася трагiчно, як i бiльшостi талановитих митцiв, що подавали великi надiï на майбутнє, але вiдрадно те, що Лесь Курбас i "Березiль" повернулися до нас знову, що ми маємо можливiсть прилучитися до спадщини великого майстра.