16. Поняття про лiтературну мову та мовну норму

Сучасна украïнська лiтературна мова це унормована мова державних i
громадських установ, шкiл, середнiх та вищих навчальних закладiв, мова
науки, культури, радiо, телебачення, газет, журналiв, художньоï
лiтератури. Основною ознакою лiтературноï мови є ïï
норма.
Що таке мовна норма?

1. Установленi правила вимови слiв. Так, наприклад, при вимовi слова дощу наголошується другий склад до-щу, шиплячий щ вимовляється твердо, що закрiплено багатовiковою мовною практикою.
   1. Установленi правила правопису слiв. Наприклад, слово розкривається пишеться, по-перше, з префiксом роз-, тому, що за правилами правопису префiксiв префiкса рос- в украïнськiй мовi немає; подруге, у коренi слова пишемо голосний и, а не є, оскiльки за правилами правопису ненаголошених голосних є, и у коренях слiв у перевiрному словi розкритий пiд наголосом пишеться и; по-третє, це слово пишеться з м'яким знаком, згiдно з правилами вживання м'якого знака всi дiєслова на -ться пишуться з м'яким знаком.
   2. Установленi правила пунктуацiï, якi передбачають використання всiєï системи роздiлових знакiв з точно визначеними правилами ïх вживання: / кущ троянди пломенiє, з землi вогонь свiй беручи (М. Рильський). Речення просте, ускладнене дiєприслiвниковим зворотом, який за правилами вживання коми у реченнях з дiєприслiвниковими зворотами, завжди видiляється комами, (у наведеному реченнi з одного боку, оскiльки стоïть у кiнцi речення). У кiнцi речення ставиться крапка, тому що це розповiдне речення, в якому подається звичайне повiдомлення, що вимовляється iз спокiйним пониженням голосу.
   3. Сталi морфологiчнi та синтаксичнi конструкцiï (моделi).
   4. Вживання слiв, ïх значень, граматичних форм i синтаксичних конструкцiй залежно вiд стилю мови. Наприклад: Голохвос тий (до себе). А славнi тут дiвчатка-мiщаночки, доложу я вам: чистоє амбре! Думав, що знайду мiж ними ту, що коло Владимира бачив, дак нема, а вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто тольки ах — ах та пере-ах!Одно слово канахветка…» (М.Старицький). Наведений уривок iз твору зразок розмовно-побутового стилю мовлення. Для нього характерне високе емоцiйне забарвлення, наявнiсть просторiчних слiв, жаргонiзмiв {пипочка), русизмiв, мовних перекручень (дак, тольки, чистоє, канахветка та iн.), вживання яких можливе лише в розмовнiй мовi. В iнших же стилях мовлення (науковому, публiцистичному, офiцiйно-дiловому) воно недопустиме.

Запитання i завдання на закрiплення:
1. Коли почала формуватися нова украïнська лiтературна мова? Хто
був ïï фундатором?

1. Що нового внiс I.П.Котляревський у написання художнiх творiв?
   1. Пояснiть вираз: Нова украïнська лiтературна мова сформувалася на живiй народнiй основi». Як Ви його розумiєте?
   2. Якi украïнськi письменники продовжили й розвинули традицiï

I. П. Котляревського?

1. Чи справедливо вважають Тараса Шевченка основоположником новоï украïнськоï лiтературноï мови? Обгрунтуйте свою вiдповiдь.
2. Скiльки слiв нараховує словник мови творiв Тараса Шевченка? Про що це говорить?
3. Хто з украïнських письменникiв продовжив традицiï Тараса Шевченка?
4. Якi правописнi нововведення запропонували Пантелеймон Кулiш i вген Желехiвський?
5. Дайте визначення сучасноï украïнськоï лiтературноï мови.
6. Що таке мовна норма?