66. Украïнськi народнi побутовi пiснi

Дивним витвором народного генiя є украïнська народна пiсня.
Як живий вiдгомiн давно минулих столiть, тiсно переплетений з
сьогоденням, лунає вона в кожнiй украïнськiй оселi,
зiгрiває душу, звеселяє серце. Такого спiвучого народу, як
украïнський, мабуть, бiльше немає у свiтi. Понад 200 тисяч
пiсень (за твердженням учених) ось який пiсенний доробок нашого народу.
У пiснях вiдтворено його духовний свiт, прагнення, надiï й
сподiвання, радощi й горе. В якому б куточку Земноï кулi не лунала
украïнська пiсня, вона чарує, зворушує своєю
красою i мистецькою довершенiстю. З ïï чистих джерел черпали
наснагу всi, хто ïï слухав, проймаючись повагою до свого
народу, який мiг створити таку безмiрну красу. Арабський мандрiвник i
вчений Булос аль-Халебi (Павло Алепський), побувавши в Украïнi у
1654 i 1656 роках, був зачарований украïнськими пiснями: Спiви
козакiв радують душу i зцiляють вiд печалi, бо йдуть вони вiд серця i
виконуються наче з одних уст». Професор Фрiдрiх Боденштедт,
нiмецький поет XIX ст., у 1845 роцi в Берлiнi видав збiрку перекладiв
украïнських народних пiсень, якi вiн так любив i про якi так
захоплено писав: У кожнiй краïнi дерево народноï поезiï
не видало таких великих плодiв, нiде дух народу не виявився в пiснях так
живо i правдиво, як у пiснях украïнцiв. Який захопливий подих тут,
якi глибокi, людянi почування в пiснях, що ïх спiває козак на
чужинi! Яка нiжнiсть у парi з силою пронизує його любовнi
пiснi… Справдi, народ, що мiг спiвати такi пiснi й милуватися
ними, не мiг стояти на низь-
247
кому рiвнi освiти» .
²⁴⁷ Сочинський В. Чужинцi про Украïну, Прага, 1942.
Високу оцiнку украïнським народним пiсням дали вiдомi росiйськi
дiячi культури, зокрема Максим Горький високо пiднiс украïнську
пiсню та ïï творця украïнський народ: Не можу не сказати
про талановитий i могутнiй украïнський народ. Цей народ надзвичайно
лагiдний, дуже здiбний. Я люблю чарiвнi мелодiï
украïнськоï народноï пiснi, хвилюючу красу
украïнськоï музики, прекрасну украïнську мову, чудову
украïнську говiрку
Народна поезiя Украïни апофеоз краси.
Украïнський народ пронiс через столiття рабства i неволi
дорогоцiнне багатство свого генiя. Гляньте, який ласкавий i спiвучий
свiт розкривається в його безсмертних пiснях».
Захоплений високопоетичний вiдгук знаходимо i в Анатолiя Лу,
начарського, вiдомого росiйського полiтичного дiяча: Украïнська
музика та поезiя є найрозкiтттнiша, найзапашнiша з усiх гiлок на
дре- вi свiтовоï народноï творчостi. Мiнорну основним
своïм змiстом, смутну навiть у своєму веселому поривi,
украïнську пiсню ставлять
. 248
всi знавцi на перше мiсце в музицi всiх народiв» .
У кожного народу є скарби матерiальнi й духовнi, якi мають не
меншу, а може й бiльшу цiннiсть. прадавнi скарби, що намертво лежать у
землi, а є живi скарби, що йдуть по землi, iдуть вiд поколiння до
поколiння, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбiв
належить i народна лiрична пiсня. Пiсня супроводжує нас вiд
народження i до самоï смертi, вiд колиски до могили, бо нема
такоï значноï подiï в життi народу, нема такого людського
почуття, яке б не озвалося в украïнськiй пiснi чи нiжнiстю струни,
чи рокотом грому» (М. Стельмах).
Кохався в украïнських пiснях i Олександр Довженко. Вiн мав красивий
голос i дуже любив спiвати. Для нього пiсня була i матiр'ю, i дружиною,
i коханою. Украïнська пiсня! Хто не був зачарований нею, хто не
згадує ïï, як своє чисте, прозоре дитинство, свою
горду юнiсть, своє бажання бути красивим i нiжним, сильним i
хоробрим? Який митець не був натхненний ïï багатющими
мелодiями, безмежною широтою i красою ïï образiв, ïï
чарiвною силою, що викликає в душi людськiй найскладнiшi,
найтоншi, найглибшi асоцiацiï, що пiдносить ïï до вершин
людськоï гiдностi, до творчостi?»²⁴⁹.
^ш Луначарський А.В. Про лiтературу. — К., 1960. —
С.6I5.
«‘Довженко О. Твори в 3-х томах. — К., 1960.- Т. 3.-
С.22.
Таких захоплених вiдгукiв можна навести чимало, i в кожному з них
звучить не лише замилування украïнською народною пiснею, а й подана
гiдна оцiнка генiальних здiбностей ïï творця народу.
За змiстом i характером лiричнi пiснi бувають двох типiв: родинно-
побутовi (пiснi про кохання, про жiночу долю, про взаємини в
сiм'ï тощо) та суспiльно-побутовi (чумацькi, козацькi, рекрутськi,
бурлацькi та iн.).