Криза сучасноï науки

В останнi роки людство переглянуло свою колишню беззастережну вiру в
науку. Це пов'язане з використанням наукових вiдкриттiв для створення
нових видiв зброï й особливе створення атомноï бомби. Крiм
того, фiлософи, культурологи, дiячi лiтератури й мистецтва iз середини
20 столiття почали висловлювати численнi критичнi слова на адресу
сучасноï науки. На ïхню думку, технiка применшує й
дегуманизирует людини, оточуючи його суцiльно штучними предметами й
пристосуваннями; вона вiднiмає його в живоï природи,
увергаючи в бридко унiфiкований мир, де цiль поглинають засобу, де
промислове виробництво перетворило людини в придаток машини, де рiшення
всiх проблем бачиться в подальших технiчних досягненнях, а не в
людському ïхньому рiшеннi. гонка, Що Не Припиняється,
технiчного прогресу, що вимагає всi нових сил i всi нових
економiчних ресурсiв, вибиває людини з колiï, розриваючи
природний зв'язок iз Землею. Валять традицiйнi пiдвалини й цiнностi. Пiд
впливом нескiнченних технiчних нововведень сучасне життя мiняється
з нечуваною швидкiстю
Незабаром гуманiстична критика була пiдкрiплена тривожними конкретними
фактами несприятливих наслiдкiв наукових досягнень. Небезпечне
забруднення води, повiтря, ґрунту планети, шкiдливий вплив на
тваринне й рослинне життя, вимирання незлiченних видiв, корiннi
порушення в екосистеме всiєï планети — всi цi серйознi
проблеми, що встали перед людиною, заявляли про себе усе голоснiше й
настойчивей.
Цi факти чiтко проявляються в сучаснiй науцi й свiтоглядi. Вони говорять
про ïхню кризу, дозволити який зможе тiльки нова глобальна
свiтоглядна революцiя, частиною якоï буде й нова революцiя в науцi.
До кiнця 20 столiття мир втратив свою вiру в науку, вона безповоротно
втратила свiй колишнiй незаплямований вигляд, як залишила й своï
колишнi заяви про абсолютну непогрiшнiсть свого знання. Така ж кризова
ситуацiя зложилася й в iнших сферах людськоï культури. Пошук шляхiв
виходу iз цiєï глобальноï кризи ще тiльки йде, риси
майбутнього постмодернiстського свiтогляду, як i новоï
постнеклассической науки, ще тiльки намечаются.
Сьогоднiшнiй стан науки, як i iнших сфер культури,
характеризується поняттям постмодерн — на противагу
модернiстським поданням — класичноï й сучаснiй науцi
Бiльшiсть вiтчизняних учених-науковедов уважають, що майбутня наука буде
мати наступнi риси
1. Насамперед, наука повинна буде усвiдомити своє мiсце в
загальнiй системi людськоï культури й свiтогляду. Постмодернiзм
принципово вiдкидає видiлення якоïсь однiєï
сфери людськоï дiяльностi або однiєï риси у
свiтоглядi в якостi провiдноï. Усе, що створено людиною, є
частиною його культури, важливо й потрiбно для людини, виконує
своï власнi завдання, але має й своï границi
застосовностi, якi, повинне усвiдомлювати й не переходити. Саме це
повинна зробити постнеклассическая наука — усвiдомити межi
своєï ефективностi й плодотворностi, визнати
рiвноправнiсть таких сфер людськоï дiяльностi й культури, як
релiгiя, фiлософiя, мистецтво, визнати можливiсть i результативнiсть
нерацiональних способiв освоєння дiйсностi 2. На вiдмiну вiд
постмодернiстськоï науки, модернiстська наука ставила
своєю метою створення iншоï картини, нового образа миру,
отриманого на основi максимально концептуальноï єдностi,
порядку, систематичностi, несуперечностi, тотальности, непорушностi.
Постмодернiстська наука бiльше цiкавиться образом самоï себе як
якоïсь соцiокультурноï реальностi, включає у свiй
предмет людини, допускаючи елементи суб'єктивностi в
об'єктивно щирому знаннi. Це — сучасна тенденцiя
гуманiзацiï науки. Отриманий образ не є застиглим,
остаточним, вiн орiєнтований на безперервне вiдновлення,
вiдкритий iнновацiям
2. Модернiстське природознавство й наука — монологiчнi форми
знання: iнтелект споглядає рiч i висловлюється про
неï. У постмодернiзмi спостерiгач усвiдомлює себе частиною
дослiджуваного миру, активно взаємодiючоï зi
спостережуваним об'єктом, пiзнання постнеклассической науки
— диалогично.
3. Основу постмодерна становить iдея глобального еволюцiонiзму —
всеєдиноï, нелiнiйноï, що самозмiнюється,
самоорганиующейся, саморегулюючоï системи, у надрах якоï
виникають i зникають цiлiсностi вiд фiзичних полiв i елементарних
часток до бiосфери й бiльших систем. У це поняття також входить iдея
нелiнiйностi, здатностi робити зворотний вплив, варiативностi
розвитку миру. Цей мир з- коштує не iз цеглинок-елементарних
часток, а iз сукупностi процесiв — вихрiв, хвиль, турбулентних
рухiв. Цей мир як би пузириться нескiнченно рiзноманiтними
взаємодiючими вiдкритими системами зi зворотним зв'язком. Цей
мир — уже не об'єкт, а суб'єкт
4. Важливою рисою постнеклассической науки повинна буде стати
комплекснiсть — стирання граней i перегородок мiж традицiйно
вiдособленими природними, суспiльними й технiчними науками,
iнтенсифiкацiя мiждисциплiнарних дослiджень, неможливiсть дозволу
наукових проблем без залучення данних iнших наук. Також наукова
дiяльнiсть пов'язана з революцiєю в засобах зберiгання й
одержання знань (комп'ютеризацiя науки, використання складних i
дорогих приладових комплексiв, що наближають науку до промислового
виробництва), зi зростанням ролi математики
5. Модернiстське знання було передумовою пiдготовки суб'єкта
пiзнання й передумовою практичноï виробничоï дiяльностi.
Сьогоднi знання — передумова виробництва й вiдтворення людини
як суб'єкта iсторичного процесу, як особистостi, як
iндивiдуальностi
От лише окремi риси науки, що створюється зараз, на наших очах.
Результат, мабуть, ми побачимо тiльки в 21 столiттi