Сюжет роману Купера Звiробiй, або Перша стежка вiйни

Здолавши ледь прохiдну лiсову хащу, двоє молодих людей вийшли до
берега слiпуче сяючого гiрського озера. Перший з подорожан —
рослий силач i хвалько Гарри Марч, — помiтивши замилування свого
товариша, сказав, що в порiвняннi з Великими озерами Канади це, мол,
так, озерце. Але для вирослi в лiсах Натти Бампо, прозваного Звiробоя,
величезне водне дзеркало виявляло небачене видовище. Любуватися, однак,
часу не було. Особливо Гарри Марчу (по влучному прiзвиську колонiстiв
— Непосидi), Його, як сподiвався велетень, чекає не
дочекається красуня Джудит — дочка давним-давно, що оселився
на озерi Томаса Хаттера.
Вiдшукавши приховану пiрогу, приятелi незабаром досягли замка —
побудованого на вбитi на мiлководдя палях житла пустельника Тома.
Будинок пустував. По припущенню Гарри, старий з дочками вiдправився на
полювання. Молодi люди пливуть на ïхнi пошуки. Спочатку вони
зауважують осматривающего капкани Хаттера й тiльки потiм прекрасно
замаскований ковчег — бiльшу плоскодонну баржу. Про начавшейся мiж
англiйцями й французами вiйнi Том уже одержав звiстку, але те, що
воïни дружнього французам iндiйського племенi мингов бродять на
околицях озера, вiн ще не знає. За допомогою знову прибулих вiн
квапиться вивести ковчег на вiдкриту воду
Безпосередня небезпека минула, але на березi озера захованi два пироги
— Хаттер, Гарри й Звiробiй не без пiдстави припускають, що
iндiанцi незабаром вiдшукають ïх. Тому — пiд прикриттям ночi
— вирiшено опанувати пирогами. Гарри доглядає за Джудит, але
дiвчинi вiн не подобається
У темрявi чоловiка вiдправляються в небезпечне плавання.
Пiдприємство вдається — пироги захопленi. Гарри з
Хаттером вирiшуються напасти на покинуте чоловiками iндiйське стiйбище.
Знаючи, що на таку мерзеннiсть Звiробiй не погодиться, його вiдсилають.
Авантюристи, однак же, прорахувалися — жiнки пiдняли лемент, i
колишнi неподалiк воïни встигли рятуйте! Невдачливi мисливцi за
скальпами самi попадають вплен.
Прокинувшись на свiтанку, Звiробiй бачить, що залишена ïм пирога
наближається до берега. Мисливець пускається в погоню. Коли
до човна — i до землi — залишилося зовсiм небагато, з кущiв
лунає пострiл. Iндiанець. Звiробiй вистрибує на берег i
ховається за дерево. Вiн пропонує iндiанцевi мир — той
погоджується. Але, заволодiвши пiрогою й збираючись вiдплисти,
парубок зауважує, що воïн у нього прицiлився. Звiробiй
миттєво направляє рушниця в, що ховається за кущами
супротивника — два пострiли злилися в один. Юнак не постраждав
— iрокезький воïн смертельно поранений. Умираючи, iндiанець
називає мисливця Соколиним Оком
Звiробiй вертається в замок. Вiд дочок Тома вiн не приховує,
у яку серйозну переробку потрапив ïхнiй батько. Але й
обнадiює:
сьогоднi ввечерi, на заходi, у нього призначена зустрiч iз делаварским
воïном Чингачгуком — вони що-небудь так придумають. Тим
бiльше що Великий Змiй — так з делаварского переводиться Чингачгук
— з'явився сюди за викраденою в нього нареченою
Усi переходять на ковчег, i, лавiруючи цiлий день, щоб утруднити ворожих
воïнiв, точно на заходi Звiробiй пiдводить баржу до призначеного
мiсця — з невисокоï скелi на судно зстрибує iндiанець.
На березi з'являються переслiдувачi, але пiзно — ковчег уже поза
досяжнiстю Порадившись, Звiробiй iз Чингачгуком радять сестрам викупити
бранцiв. Дiвчини без коливання пропонують кращi своï вбрання
— але чи вистачить цього? Небагато подумавши, Джудит вирiшує
розкрити заповiтна скриня батька. Серед дорогих платтiв i рiзноï
дивини знаходять мистецьки виточенi шаховi фiгурки. Нi Джудит, нi
Звiробоя не знають, що це таке, але лучники, осiдланi конi, а особливо
слони вражають уяву. iндiанцi, Що З'явилися для переговорiв, попросту
зачарованi. Для пристойностi ледве поторгувавшись, вони з радiстю
обмiнюють бранцiв на двох дивовижних звiрiв — шахових слонiв
И звiльненi й визволителi вирiшують: замок — мiсце ненадiйне.
Ковчег — безпечнiше. Усi перебираються на баржу й вiдпливають.
Уночi Чингачгук зi Звiробоєм пробираються у ворожий табiр —
за Уа-та-Уа, нареченою Великого Змiя. Дiвчину стережуть. На щастя, один
з вождiв мингов наказує бабi-охоронницi принести води. Та,
захопивши юну делаварку, вiдправляється до джерела. Звiробiй
нападає на бабу, затискає ïй рот — Чингачгук з
Уа-та-Уа бiжать до пiроги. Гуронке вдається видати пронизливий
крик — Звiробiй отшвиривает бабу й пускається навтьоки. У
самоï води один з iндiанцiв наздоганяє Звiробоя.
Зав'язується боротьба. Пiдбiгають ще кiлька воïнiв —
Соколине Око вплену.
Хаттера й Непосиду не хвилює доля Звiробоя. Джудит — iнша
справа. Всю тривожну нiч вона — разом з молодшою сестрою Хетти
— проводить у човнi, сподiваючись довiдатися, що чекає
мисливця, що сподобався ïй,
Хаттер i Непосида направляють ковчег до замка; ïм здається
— вiн не захоплений. Чингачгук застерiгає, нагадуючи про
пiдступництво мингов, — його не слухають. Безтурботна парочка,
побачивши недоторканi запори, без побоювання заходить у будинок. Трiск,
гуркiт, прокльони — боротьба не на життя, а на смерть. Iз дверей,
облiплений розлютованими воïнами, вивалюється Гарри Марч.
Завдяки величезнiй фiзичнiй силi вiн було розметав численних
супротивникiв, але спритно кинутi мотузки обплутують велетня й валять
його на помiст. Марч не здається, скачується у воду й за
допомогою Уа-та-Уа забирається на керовану Чингачгуком баржу.
Гуронские воïни не зважуються на переслiдування в невигiднi для
себе умовах i залишають замок.
Сестри першими виявляються на мiсцi недавньоï сутички. Джудит i
Хетти чують болiсний стогiн, вони вiдкривають ставнi й виявляють
оскальпованого батька. До того ж смертельний удар, що одержав, ножем.
Зворушливе прощання — Томас Хаттер устигає вiдкрити
дiвчинам, що вiн не батько ïм, i вмирає
На наступний вечiр — на диво рятуються на ковчегу — вони
бачать прямуючого до них Звiробоя. Юнак як парламентер вiдпущений пiд
слово честi зi свiдомо неприйнятними умовами. Але, чим би не завершилися
переговори, завтра вже йому слiд вернутися до ворогiв. I як би не
закiнчилася взята ïм на себе мiсiя, хороброго, цiлком ймовiрно, не
чекає нiчого гарного. Джудит намагається вiдговорити
мисливця вiд безрозсудного повернення — Звiробiй переконує
дiвчину в неможливостi для нього порушити свою обiцянку
Пiсля повернення гурони, цiнуючи вiдвагу й чеснiсть Соколиного Ока,
пропонують йому женитися на вдовi вбитого ïм iндiанця. Перспектива
виявитися чоловiком обтяженоï численним потомством i вкрай
сварливоï матрони лякає Звiробоя бiльше, нiж смерть i самi
витонченi катування, — вiн вiдмовляється. Розлютований брат
вiдкинутоï жiнки запускає в мисливця томагавк, той
ухиляється, перехоплює зброю й вiдповiдний кидок
убиває напавшего.
Звiробоя прив'язують до дерева й, прагнучи залякати, мечуть ножi,
томагавки, стрiляють iз рушниць — так, щоб не нанести серйозних
ран. Мисливець не тiльки не вiдвертає голову, але й не
закриває око. Це приводить гуронов у сказ — вони розкладають
багаття. З'являється Хетти — неï вважають
недоумкуватоï й дозволяють ходити всюди. Вона цiпком
розшпурює палаючий хмиз. Iндiанцi вiдводять дiвчину убiк,
збираючись продовжити катування, але втручається Чингачгук. Вiн
вискакує iз заростей, iз блискавичною швидкiстю перетинає
галявину, розрiже мотузки й передає Звiробою рушниця. Замiшання.
Однак ворогiв з надлишком. Друзi неминуче повиннi загинути, але…
Важка, ритмiчна хода солдатських нiг, барабанний дрiб, вiдрiзанi гурони
в панiцi метаються по пiщанiй косi, штикова атака — майже все
чоловiки й жiнки знаходять смерть
У числi поранених — Хетти: очманiла куля потрапила в дiвчину. Рана
важка, i хоч Хетти мужньо переносить страждання, дивуючи вiйськового
доктори, — життя ïï вгасає. Джудит плаче поруч
сестри — Друзi прощаються з умираючоï. Хетти ховають на днi
озера
Пiсля похорону сестри осиротiла Джудит усамiтнюється зi
Звiробоєм. Прямодушний мисливець ïй дуже подобається,
але все достаточно вiдвертi ïï натяки вiн дотепер залишав без
уваги. Тепер, розумiючи, — зараз або нiколи — Джудит,
переборовши соромливiсть, пропонує Звiробою взяти ïï в
дружин. Мисливець мовчить i, намагаючись не скривдити дiвчину,
вiдповiдає ïй, що шлюб без взаємноï любовi навряд
чи буде вдалим. Почуття його, однак, суперечливiше й складнiше, нiж
висловленi вголос. Джудит притягає мисливця, але й
вiдштовхує його: чимсь глибинним. I не в чи незрозумiлi словах
умираючоï Хетти укладена розгадка: Я почуваю, Звiробiй, хоча не
можу сказати чому, що ви i я розстаємося не назавжди. Це дивне
почуття. Я нiколи не випробовувала його колись… Л. И. Лузiн