Спорудження для механiчного очищення стiчних вод
Ґрати, призначенi для затримки великих забруднень у стiчнiй водi,установлюють на шляху руху рiдини. Ґрати складаються з похило або
вертикально встановлених паралельних металевих стрижнiв, укрiплених на
металевiй рамi. Нахил ґрат найчастiше становить 6080њ до обрiю. У
прозорах ґрати рухаються зубцi граблей, що змiцнюються на
рухливому шарнiрно-пластинчастому ланцюзi. Ланцюг приводиться в рух
двигуном через привiд з, шестерною передачею. Покидьки, знятi зi
стрижнiв ґрати пiднятi граблями на рухливу стрiчку, направляються
в дробарку для ïхнього роздрiбнення. По дiючих нормативах,
механiчне очищення ґрат i дроблення покидькiв потрiбно робити при
кiлькостi вiдходiв бiльше 0,1 м 3 /сут.
На станцiях для очищення мiських стiчних вод установлюють ґрати зi
стрижнями, розташованими на вiдстанi 16 мм друг вiд друга. Стрижнi
ґрат звичайно виконують iз металевих смуг круглоï,
квадратноï, прямокутноï або iншоï форми. Найбiльше
поширення одержали стрижнi прямокутного перетину зi смуговоï сталi
60х10 мм, тому що покидьки на них не заклинюються й легко знiмаються
граблями.
Ґрати-Дробарки, якi одночасно затримують твердi частки, що
перебувають у водi, i перемелюють ïх. Принцип дiï установки
полягає в наступному. Ґрати-Дробарку встановлюють у камерi
iз круговим рухом стiчних вод або на трубопроводi. Барабан, що
приводиться в рух електродвигуном через коробку передач, затримує
покидькiв у прозорах шириною 8-10 мм. Потiм цi покидьки подаються
обертовим барабаном до рiжучих гребенiв, якi й перемелюють твердi
частки. Останнi в здрiбненому видi надходять знову в стiчну воду
Песколовки
Песколовки призначенi для затримки мiнеральних домiшок, що втримуються в
стiчнiй водi. Необхiднiсть попереднього видiлення мiнеральних домiшок
обумовлюється тим, що при роздiльному видiленнi зi стiчноï
рiдини мiнеральних i органiчних забруднень полегшуються умови
експлуатацiï споруджень, призначених для подальшоï обробки
води й осаду — вiдстiйникiв, метантенков i др.
Принцип дiï песколовки заснований на тiм, що пiд впливом сил ваги
частки, питома вага яких бiльше, нiж питома вага води, у мiру руху
ïх разом з водою в резервуарi випадають на дно. Песколовки повиннi
бути розрахованi на таку швидкiсть руху води, при якiй випадають тiльки
найбiльш важкi мiнеральнi забруднення, дрiбнi ж органiчнi частки не
повиннi осiсти. Песколовки звичайно розраховуються на затримку пiску
крупностью 0,25 мм i бiльше. Установлено, що при горизонтальному русi
води в песколовке швидкiсть повинна бути не бiльше 0,3 i не менш 0,15
м/с. При швидкостi руху бiльше 0,3 м/с пiсок не буде встигати
осаджуватися в песколовке, при швидкостi менш 0,15 м/с у песколовке
будуть осаджуватися органiчнi домiшки, що вкрай небажано.
Горизонтальнi песколовки в якi вода рухається в горизонтальному
напрямку, iз прямолiнiйним або круговим рухом води
Горизонтальна песколовка складається з робочоï частини, де
рухається потiк, i осадовоï, призначення якоï —
збирати й зберiгати пiсок, що випав, до його видалення
Як показав досвiд, у добре працюючих горизонтальних песколовках можна
затримати 65-75 % всiх мiнеральних забруднень, що втримуються в стiчнiй
водi
При надходженнi в песколовку мiських стiчних вод, у складi яких
перебувають переважно побутовi води, кiлькiсть затриманого в песколовке
пiску на одну людину становить 0,02 л/сут. при вологостi осаду 60% i
об'ємнiй масi його 1,5 т/м 3 .
Песколовки очищають рiзними способами. При незначних витратах стiчних
вод, що надходять на станцiю, песколовки можна очищати насосом, що
откачивает пiсок з водою iз приямка, розташованого в головнiй частинi
песколовки. На очисних станцiях пiсок з песколовки звичайно видаляють за
допомогою гiдроелеваторiв i спецiальних механiзмiв — шнекiв,
шкребкiв i др.
Вiдстiйники
Вiдстiйники застосовують для попереднього очищення стiчних вод, якщо помiсцевих умовах потрiбно ïхнє бiологiчне очищення, або як
самостiйнi спорудження, якщо по санiтарних умовах цiлком достатньо
видiлити зi стiчних вод тiльки механiчноï домiшки Залежно вiд
призначення вiдстiйники пiдроздiляються на первиннi, якi встановлюють до
споруджень бiологiчноï обробки стiчних вод, i вториннi, якi
встановлюють пiсля цих споруджень
По конструктивних ознаках вiдстiйники пiдроздiляються на горизонтальнi,
вертикальнi й радiальнi. До вiдстiйникiв умовно можуть бути вiднесенi й
осветлители, у яких одночасно з вiдстоюванням вiдбувається
фiльтрацiя стiчних вод через шар зважених речовин
Радiальнi вiдстiйники. Рiзновидом горизонтального вiдстiйника є
радiальний вiдстiйник, що представляє собою круглий неглибокий
резервуар, вода в якому рухається вiд центра до периферiï.
Радiальнi вiдстiйники влаштовують iз випуском води знизу або зверху; i в
тiм, i в iншому випадку вода надходить у вiдстiйник по центральнiй
трубi, а прояснена вода зливається в круговий жолоб, звiдки вона
придiляється по трубах або лоткам. осад, Що Випав на дно,
згрiбається до центра шкребками, укрiпленими на рухливiй фермi, i
надходить у приямок, з якого пiд тиском стовпа води висотою 1,5 м
вiддаляється по трубах або вiдсмоктується плунжерними
насосами
Тривалiсть вiдстоювання залежно вiд способу наступного бiологiчного
очищення коливається вiд 0,5 до 1,5 ч. Вологiсть осаду, що
вивантажується, дорiвнює 95 % при самопливному видаленнi й
93 % при видаленнi насосами. Звичайно радiальнi вiдстiйники компонуються
в блоки iз чотирьох вiдстiйникiв
Иловие площадки
Сброженний осад, що вивантажується з метантенков, двох'ярусних
вiдстiйникiв або iнших споруджень, має високу вологiсть;
наприклад, iз двох'ярусних вiдстiйникiв осад виходить iз вологiстю
близько 90 %, з метантенков — 96-97 %. Для подальшого використання
осад повинен бути пiддадуть сушiнню. Iснують рiзнi прийоми сушiння
осаду; найпоширенiший — сушiння на илових площадках, де осад
повинен бути пiдсушений у середньому до вологостi 75%, внаслiдок чого
його обсяг зменшується в 3-8 раз
Використовують иловие площадки на природнiй пiдставi, природнiй пiдставi
iз дренажем, на штучнiй асфальтобетоннiй пiдставi iз дренажем з
вiдстоюванням i поверхневим видаленням иловой води, площадки-ущiльнювачi
Иловие площадки складаються зi спланованих дiлянок землi (карт),
оточених з усiх бокiв земляними валками. Осад наливається на карти
илових площадок перiодично шарами 0, 2-0,25 м. У мiру пiдсихання осад
втрачає частину вологи в основному за рахунок випару, а частина
вологи фiльтрується через ґрунт. Осад, пiдсушений до
вологостi 75%, легко поринає на транспортнi засоби й вiдвозиться
до мiсця використання
Иловие площадки встановленi на природнiй пiдставi. Рiвень
ґрунтових вод залягає на глибинi не менш 1,5 м вiд поверхнi
карт i в тих випадках, коли по санiтарних умовах допускається
проникання иловой води в ґрунт. При меншiй глибинi залягання
ґрунтових вод варто знижувати ïх рiвень
Розмiри карт приймають залежно вiд мiсцевих умов, забезпечуючи зручностi
для експлуатацiï. Ширину окремих карт призначають 10-40, довжину
— 100-150, робочу глибину шаруючи осаду — 0, 7-1 м, а висоту
огороджувальних валiв на 0,3 м вище робiтника рiвня. Розмiри
однiєï карти призначають iз таким розрахунком, щоб при
випуску осаду за один раз вся карта була заповнена шаром осаду не бiльше
0,25 м у лiтню пору й 0,5 м взимнее.
Висушений осад занурюють у машини й вiдвозять для використання як
добриво в прилеглi фермерськi господарства
ЩоВидiлилася иловая вода збирається й перекачуємося на
очиснi спорудження. Кiлькiсть иловой води становить 30-50 % обсягу
осаду, що збезводнюється
Аеротенки
Аеротенк являє собою резервуар, у якому повiльно рухається
сумiш активного мулу й стiчноï рiдини, що очет. Для кращого й
безперервного контакту вони постiйно перемiшуються шляхом подачi
стисненого повiтря або за допомогою спецiальних пристосувань. Для
нормальноï життєдiяльностi мiкроорганiзмiв-мiнералiзаторiв в
аеротенк повинен безупинно надходити кисень повiтря. Активний iл
являє собою бiоценоз мiкроорганiзмiв-мiнералiзаторiв, здатних
сорбировать на своïй поверхнi й окисляти в присутностi кисню
повiтря органiчнi речовини стiчноï рiдини. Гарний активний iл
має компактнi пластiвцi середньоï крупности.
Ефект очищення в аеротенках, якiсть i окисна здатнiсть активного мулу
визначаються складом i властивостями стiчних вод, гiдродинамiчними
умовами перемiшування, температурою й активною реакцiєю
середовища, наявнiстю елементiв харчування й iншими факторами
Якiсть мулу обумовлюється багатьма факторами. За iнших рiвних умов
воно залежить вiд спiввiдношення мiж масою активного мулу (по сухiй
речовинi) i масою забруднюючих речовин, що перебувають в очет воде, що.
Це спiввiдношення характеризує навантаження на iл, що
виражається кiлькiстю витягнутих зi стiчних вод забруднень по ВПК,
що доводяться на 1 р. беззольноï речовини активного мулу. Як
правило, 1 г мулу зберiгає свою нормальну активнiсть при
навантаженнi на нього 200-400 мг кисню. При бiльше високих навантаженнях
( 1000-1200 мг/л), тобто при роботi аеротенков на неповне очищення,
активний iл обов'язково регенеруються
Розрiзняють поняття навантаження на iл i окисна здатнiсть мулу.
Навантаження на iл характеризує кiлькiсть поданих забруднень, а
окисна здатнiсть — кiлькiсть знятих (перероблених) забруднень
Показник якостi активного мулу — його здатнiсть до осiдання, що
оцiнюється иловим iндексом, що представляє собою обсяг
активного мулу, мол, пiсля 30-хвилинного вiдстоювання 100 мол иловой
сумiшi, вiднесений до 1 г сухоï речовини мулу
Сумiш стiчноï рiдини з активним мулом повинна аерироваться на
всьому протязi аеротенка. Це необхiдно не тiльки для того, щоб
забезпечити мiкроорганiзми-мiнералiзатори достатньою кiлькiстю кисню
повiтря, але й для пiдтримки мулу у зваженому станi. Кисень
нагнiтається в аеротенк повiтродувками або засмоктується з
атмосфери при сильному перемiшуваннi вмiсту аеротенка. Вiдмiнна риса
аеротенка як спорудження бiологiчного очищення в тiм, що процес очищення
можна регулювати до необхiдноï по мiсцевих умовах ступеня. Нiж
тривалiше процеси аерацiï, чим бiльше повiтря й активного мулу, тим
краще очищається вода
Вториннi вiдстiйники й илоуплотнители
Стiчна вода, оброблена на станцiях з бiологiчним очищенням, мiстить
активний iл (пiсля аеротенков) або бiологiчну плiвку, що вiдробила
(пiсля бiофiльтрiв). Для видiлення зi стiчноï води цих мас
застосовують вториннi вiдстiйники, якi як i первиннi пiдроздiляються на
горизонтальнi, вертикальнi, радiальнi. Для очисних станцiй
невеликоï пропускноï здатностi звичайно застосовують
вертикальнi, а для середнiх i бiльших станцiй — горизонтальнi й
радiальнi вiдстiйники. Тривалiсть вiдстоювання й максимальну швидкiсть
руху стiчноï рiдини у вiдстiйниках приймають залежно вiд
призначення вiдстiйника
Осад iз вторинних вiдстiйникiв всiх типiв видаляють пiд гiдростатичним
напором не менш 0, 9-1,2 м. Обсяг иловой камери приймають рiвним обсягу
осаду, що випадає: для вторинних вiдстiйникiв пiсля бiофiльтрiв
— за перiод не бiльше 2 сут, а для вторинних вiдстiйникiв пiсля
аеротенков — не бiльше 2ч.
Илоуплотнители. Основна маса активного мулу, що осаджується у
вторинному вiдстiйнику, повинна перекачуватися знову в аеротенк —
це так званий циркуляцiйний активний iл. Кiлькiсть цього мулу по обсязi
становить у середньому 30-50 % витрати очит в аеротенке стiчноï
рiдини. Варто мати на увазi, що у вторинному вiдстiйнику
осаджується активного мулу бiльше, нiж це необхiдно для
циркуляцiï. Цей надлишок — надлишковий активний iл —
потрiбно вiдокремлювати вiд загальноï маси циркуляцiйного мулу.
Кiлькiсть надлишкового активного мулу також вiдносно велике й при його
вологостi 99,2 % становить 4 л/сут на одну людину. Перш нiж направити iл
на обробку в метантенки, необхiдно зменшити його вологiсть i обсяг у
спецiальних спорудженнях — илоуплотнителях.
Для ущiльнення надлишкового активного мулу звичайно застосовують
вертикальнi й радiальнi илоуплотнители. Подiл води й мулу
вiдбувається за рахунок гравiтацiйних сил. Тривалiсть ущiльнення,
швидкiсть руху рiдини у вiдстiйнiй зонi й вологiсть ущiльненого мулу
приймають у вiдповiдностi зi Снип 2.04. 03-85.
Для активного мулу пiсля повного бiологiчного очищення не
рекомендується застосовувати вертикальнi илоуплотнители. У
висотному вiдношеннi илоуплотнители повиннi розташовуватися так, щоб
зливальна вода з них подавалася в аеротенки самопливом
