Кореневi гнилизни

Кореневi гнилизни пшеницi, жита, ячменя, вiвса ставляться до числа зовнi
малопомiтних, але досить шкiдливих захворювань хлiбних злакiв.
Збудниками кореневих гнилизн є широко розповсюдженi види грибiв,
що живуть на оболонках i усерединi насiнь, у ґрунтi й на залишках
вiдмерлих рослин . Вони вражають багато видiв рослин з
найрiзноманiтнiших сiмейств, легко переносять рiзнi клiматичнi й
ґрунтовi умови
Кореневi гнилизни хлiбних злакiв-iнфекцiйнi захворювання, викликуванi
напiвпаразитними грибами (одним або комплексом) пологiв: Drechslera ,
Fusarium , Ophi — obolus , Cercosporella i iнших, що приводять до
загнивання, руйнуванню кореневоï й прикореневоï частин рослин
або до поразки судинноï системи, у результатi чого спостерiгаються
гноблення рослин, пожовтiння й засихання листiв, белостебельчатость,
белоколосица, затримка колосiння, щуплiсть зерна й пустоколосость, а
також загибель продуктивних стебел. Iнфекцiя кореневих гнилизн
накопичується в ґрунтi, особливо при беззмiнному вирощуваннi
хлiбних злакiв, на рослинних залишках, у рядi випадкiв можлива передача
iнфекцiï з насiннями. Найбiльше часто зустрiчаються наступнi
кореневi гнили
Кореневi гнилизни по типi прояву поєднують рiзноманiтнi хвороби:
гнили проросткiв, опiк проросткiв, коренева гнилизна, гнилизна пiдстави
стебла, гнилизна вузла кущiння, надлам стебла й iн. Термiн коренева
гнилизна охоплює хвороби, збудникiв яких проникають iз
ґрунту в кореневу систему або пiдставу стебел
В останнi роки кореневi гнилизни придбали широке поширення й завдають
значноï шкоди народному господарству. Втрати вiд них тим вище, чим
нижче культура землеробства. Неправильнi сiвозмiни, наявнiсть
монокультури того або iншого виду хлiбного злаку, низька агротехнiка
приводять до погiршення структури ґрунту, до виснаження родючостi,
створюють несприятливi умови для розвитку рослин, сприяють нагромадженню
в ґрунтi патогенних грибiв. В окремих випадках кореневi гнилизни
бувають причиною масовоï загибелi посiвiв
Ознаки рiзних гнилизн подiбнi один з одним. Частина рослин буває
заражена двома, трьома збудниками. Симптоми хвороб можуть змiнюватися
також у результатi присутностi на ураженому органi сапрофiтних
мiкроорганiзмiв. Тому в польових умовах розпiзнати ïх буває
нелегко.
Джерелами первинноï iнфекцiï є насiння, ґрунт i
рослиннi залишки. Патогеннi гриби здатнi зберiгатися в ґрунтi
протягом декiлькох рокiв Тривалiсть виживання при вiдсутностi основних
хазяïв залежить вiд того, у якiй формi гриб зберiгається.
Так, конiдiï видiв роду Helminthosporium зберiгають
життєздатнiсть до 3 рокiв, конiдiï й аскоспори Ophiobolus
graminis — 2…4 року, ооспори представникiв з пологiв Pythium
i Aphanomyces — до 5 рокiв i бiльше, хламидоспори видiв Fusarium
— понад 5 рокiв. Деякi види грибiв, будучи мешканцями
ґрунту, можуть зберiгати життєздатнiсть надзвичайно довго, у
зв'язку iз чим сiвозмiни в боротьбi з ними часто не дають належного
ефекту
Збудники кореневих гнилизн мають широку спецiалiзацiю, здатнi вражати не
тiльки хлiбнi й дикоростучi злаки, але й рослини з iнших сiмейств. Ця
властивiсть допомагає патогенам виживати протягом багатьох лет у
вiдсутностi основних хазяïв
Кореневi гнилизни широко поширенi в рiзних зонах краïни
Найбiльш пiддана захворюванню ярова й озима пшениця i ячмiнь
Гельминтоспориозная коренева гнилизна . Збудники — гриб Drechslera
sorokiniana ( Sacc .) Shoem . (син. Bipolaris sorokiniana Subram .), а
на ячменi й D . graminea Але (клас Deuteromycetes , порядок
Hyphomycetales ). D . so rokiniana розвивається в конидиальной
стадiï, сумчаста (збудник — Cochliobolus sativus Drechs .)
майже втрачений. Мiцелiй гриба темноокрашенний, конидиеносци в пучках,
колiнчатi, бурi. Конiдiï веретеновидние або неравнобокие, злегка
вигнутi, темно-маслиновi, з 2-13 перегородками, розмiром 60-134х16-30
мкм.
Хвороба проявляється: на сходах-у побурiннi колеоптиля, пожовтiннi
й деформацiï листiв, загальному гнобленнi рослин; на дорослих рослинах-
у загниваннi, побурiннi й почорнiннi первинних i вторинних корiнь ,
вузла кущiння й нижньоï частини стебла, внаслiдок чого рослини
вiдстають у росту, спостерiгаються белостебельчатость i белоколосость,
щуплiсть зерна в колоссi, пустоколосость i загибель продуктивних стебел.
Iнодi зерна в колоссi бурiють, зморщуються й мають побурiння в зонi
зародка — чорний зародок
Фузариозная коренева гнилизна . Збудники — гриби роду Fusarium : F
. culmorum ( W . G . Sm .) Sacc., F. avenaceum (Er ) Sacc., F.
graminearum Schw., F. gibbosum App. et Wr., F. sambiicitium Fuck., F.
solam (Mart) App. et Wr. i iн. ( клас Deuteromycetes, порядок
Hyphomycetales). Розвиваючись на ослаблених рослинах, вони вражають
корiння, вузли кущiння й пiдстави стебел. Ураженi частини рослин
бурiють, руйнуються, iнодi з утворенням сухоï гнилизни. У вологих
умовах на уражених органах утвориться мiцелiй i спороношение гриба у
виглядi бiлувато-рожевого нальоту .
Конiдiï грибiв роду Fusarium серповидние або веретеновидно-
серповидние, з перегородками. У деяких видiв цього роду зустрiчаються
мiкроконiдiï — одноклiтиннi або з однiєю перегородкою,
овальноï, елiпсоïдноï або яйцеподiбноï форми
Фузариозний трахеомiкоз. Збудники також гриби роду Fusarium , найчастiше
F . oxysporum Schlecht , F . sporotrichiella Bilai i iншi. Захворювання
звичайно проявляється в засиханнi листiв, гнобленнi рослин i
передчасному вiдмираннi продуктивних стебел, що вiдбувається в
результатi порушення водного балансу внаслiдок iнтоксикацiï рослин,
в основному ïхнi судинно-провiднi системи, i розвитку мiцелiю
всосудах.
Офиоболезная коренева гнилизна. Збудники — гриби роду Ophiobolus ,
найчастiше О. gramlnis Sacc ., що ставляться до класу A scomycetes ,
пiдкласу Loculoascomyceiidae , порядку Pleosporales . Вражають озиму
пшеницю i ячмiнь. Корiнь i пiдстава рослини бурiють, чорнiють i
загнивають, рослини вiдстають у росту, спостерiгається затримка
колосiння, щуплiсть зерна в колоссi, нерiдко загибель продуктивних
стебел. Перед колосiнням i пiзнiше пiд пiхвою першого аркуша стебло
темнiє й покривається чорним легко, що зскрiбається
нальотом, — це мiцелiй i сумчасте спороношение гриба. Сумки
формуються в гладких кулястих локулах, або псевдотециях. Суперечки
цилiндричнi, з поперечними перегородками, 70-90 х 3-4 мкм.
У циклi розвитку збуди гелiв утворяться т.акже хламидоспори й склероции.
Церкоспореллезная прикоренева гнилизна (ламкiсть стебел). Збудник
— Cercosporella herpotrichoides Fron. ( клас Deuteromycetes,
порядок Hyphomycetales). Хвороба проявляється у виглядi
плямистостi на нижнiй частинi стебла. Плями елiптичнi, облямованi
шоколадноï облямiвкою i ясно-коричневi в центрi. У мiсцях поразки
тканина руйнується, стебла викривляються, вилягають або
надломлюються. На уражених стеблах слабкий димчастий налiт —
спороношение гриба, що складає з коротких конидиеносцев i
голчастих, ледве вигнутих безбарвних конiдiй iз чотирма-вiсьма
перегородками, розмiром 28-63 Х 2-3 мкм.
Снiжна цвiль, випрiвання озимих . Збудники — гриби роду Fusarium ,
найчастiше F . nivale Ces . (клас Deuteromycetes , порядок
Hyphomycetales ). Пiсля сходу снiгу на рослинах озимоï пшеницi й
жита можна помiтити нiжний сiрувато^-бiлуватий паутинистий налiт гриба
(грибниця й конидиальное спороношение у виглядi подушечок). Суперечки
веретеновидние, вигнутi, з однiєï-трьома перегородками, 14-25
х 3-4 мкм. Ураженi листи вiдмирають, бурiють, здобувають розовато-
оранжеватую фарбування. Сильно ураженi рослини гинуть. На засохлих
листах, що загинули рослинах можна виявити сумчасте спороношение
Calonectria graminicola Wr . у виглядi червонуватих округлих плодових
тiл (перитециев) до 0,3 мм у дiаметрi. Аскоспори в них безбарвнi, iз
трьома й бiльше перегородками
Склеротиниоз. Збудник — Whetzelinia borealis М. Chochr. (син.
Sclerotinia graminearum Elenev ), що ставиться до класу Ascomycetes ,
порядку Helotiales . Провесною на листах уражених рослин озимих можна
побачити сiрий пластiвчастий налiт-мiцелiй гриба. Листи як би
склеюються, жовтiють i засихають. Пiзнiше грибниця ущiльнюється в
склероции (дрiбнi, 1,5-5 Х 1-3 мм) неправильнi форми, якi можна виявити
в кореневоï шийки й у пазухах листiв. Спочатку вони бiлуватi, потiм
чорнiють, нерiдко втрачають зв'язок з рослиною, зберiгаються на
ґрунтi або в ïï поверхневому шарi до осенi, а восени
проростають у плодовi тiла-апотеции, на яких формуються сумки iз сумко-
суперечками (см. мал. 8, 2). Розмiр сумкоспор 16-23Х7- 10 мкм. Дозрiлi
сумкоспори викидаються й заражають сходи озимих зернових культур
Тифулез. Збудник — Typhula incarnata Lasch . et Fr . Ставиться до
класу Basidiomycetes , пiдкласу Homobasidiomycetes , порядку
Aphyllophorales . На листах перезимованих озимих (пшеницi, жита, ячменя)
обертають на себе увага неприродно темно-зеленi плями. Листи склеюються,
вузол кущiння раз-рушается, i надземна частина рослин легко
вiдривається вiд кореня. У нижнiй частинi листiв, мiж пiхвами, а
також на листових пластинках можна виявити кулястi або приплющеним темно-
бурi iз червонуватим вiдтiнком або майже чорнi склероции дiаметром вiд
0,5 до 4,5 мм , найчастiше 1,5-2 мм. Восени склероции проростають,
образуя булавовидние блiдо-рожевi пло-доносци висотою 5-15 мм. У
ïхнiй голiвцi формуються базидии з базидиоспорами. Розмiр спор 5х8
мкм.