Короткий виклад змiст роману Франца Кафки Процес
Суть случившегося подiï безпристрасно викладена в першiй же фразiдобутку. Прокинувшись у день свого тридцятирiччя, Йозеф К.
виявляє, що вiн перебуває пiд арештом. Замiсть служницi зi
звичним снiданком на його дзвiнок входить незнайомий пан у чорному. У
сусiднiй кiмнатi виявляються ще кiлька стороннiх людей. Вони чемно
сповiщають захопленого врасплох К., що початок його справi покладена й у
належний час вiн все довiдається.
Цi непрошено вторгшиеся до нього в житло люди й смiшать, i обурюють, i
вражають К., що не почуває за собою нiякоï провини. Вiн не
сумнiвається нi на хвилину, що подiя не бiльш нiж дике
непорозумiння або грубий жарт. Однак всiєï його спроби що-
небудь з'ясувати натрапляють на непроникну чемнiсть. Хто цi люди? З
якого вони вiдомства? Де ордер на його арешт? Чому в правовiй державi,
де всюди панує мир, всi закони непорушнi, допускається
подiбна сваволя? На його роздратованi питання даються поблажливi
вiдповiдi, що не проясняють iстот справи. Ранок кiнчається тим, що
вiдвiдувачi пропонують К. вiдправитися, як завжди, на його службу в
банк, оскiльки, як вони говорять, поки лише ведеться попереднiй наслiдок
по його справi й вiн може виконувати своï обов'язки й взагалi вести
звичайне життя. Виявляється, що серед незнайомцiв, що здiйснювали
арешт К., присутнi троє його колег по банку — настiльки
безбарвних, що сам К. спочатку навiть ïх не визнав. Вони
супроводжують його на таксi в банк, зберiгаючи незворушне ввiчливе
мовчання
Дотепер К. мав всi пiдстави вважати себе людиною щасливим, оскiльки
займав мiцне, солiдне положення. У великому банку вiн працював на посадi
прокуриста, у нього був просторий кабiнет i багато помiчникiв у
розпорядженнi. Життя текло цiлком спокiйно й розмiрено. Вiн користувався
повагою й колег, i своєï господарки по пансiонi фрау Грубах.
Коли пiсля роботи К. повернувся додому, вiн саме iз фрау Грубах
першоï обережно заговорив про ранковий вiзит i був сильно
здивований, що та виявилася в курсi справи. Вона порадила К. не приймати
подiю близько до серця, постаратися не нашкодити собi, а пiд кiнець
розмови подiлилася з ним своïм припущенням, що в його арештi
є щось наукове.
Зрозумiло, К. i без того не збирався або серйозно ставитися до
iнциденту. Однак мимо волi вiн випробовував якесь сум'яття й порушення.
Iнакше хiба мiг би вiн зробити в той же вечiр зовсiм дивний учинок?
Наполiгши на важливiй розмовi, вона зайшов у кiмнату до здивованоï
молоденькоï сусiдки по пансiонi, i справа скiнчилася тим, що вiн
став жагуче цiлувати ïï, чого нiколи не допустив би колись.
Проходить кiлька днiв. К. напружено працює в банку й
намагається забути дурний випадок. Але незабаром по телефонi йому
повiдомляють, що в недiлю призначений попереднiй наслiдок по його
справi. Форма цього повiдомлення знову досить чемна й попереджувальна,
хоча як i ранiше нiчого не зрозумiло. З одного боку, пояснюють йому: усi
зацiкавленi скорiше закiнчити процес, з iншого боку — справа вкрай
складне, i тому наслiдок повинне вестися з усiєю стараннiстю. К. у
замисленостi залишається стояти в телефону, i в цiй позi його
застає заступник директора — його давнiй схований
недоброзичливець У недiлю К. встає ранiше, старанно
одягається i ïде на окраïну по зазначенiй адресi. Вiн
довго плутає в непоказних робочих кварталах i нiяк не може знайти
потрiбне мiсце. Зовсiм зненацька вiн виявляє мета свого вiзиту в
однiй з бiдних квартир. Жiнка, що стирає бiлизну, пропускає
його в залу, повнiсiньким народом. Всi особи стертi, непримiтнi й
сумовитi. Люди коштують навiть на галереï. Людина на пiдмостках
строго говорить К., що той спiзнився на годину й п'ять хвилин, на що
герой, що розгубився, бурмоче, що все-таки прийшов. Пiсля цього К.
виступає вперед i рiшуче починає говорити. Вiн твердо
має намiр покiнчити iз цiєю марою. Вiн викриває
методи, якими ведеться так званий наслiдок, i смiється над
жалюгiдними зошитами, якi видають за документацiю. Його слова повнi
переконливостi й логiки. Юрба зустрiчає ïхнiй те реготом, то
ремством, то оплесками. Кiмната заповнена густим чадом. Закiнчивши свiй
гнiвний монолог, К. бере капелюх i вiддаляється. Його нiхто не
затримує. Тiльки у дверях неприязно мовчали до того слiдчий
звертають увагу К. на те, що той позбавив себе переваги, вiдмовившись
вiд допиту. К. у вiдповiдь регоче й у серцях обзиває його мерзотою
Проходить ще тиждень, i в недiлю, не дочекавшись нового виклику, К. самвiдправляється по знайомiй адресi. Та ж жiнка вiдкриває йому
дверi, повiдомляючи, що сьогоднi засiдання немає. Вони вступають у
розмову, i К. з'ясовує, що жiнка в курсi його процесу й зовнi
повна спiвчуття до нього. Вона виявляється дружиною якогось
судового служителя, якому без бiльших моральних роздирань змiнює з
ким потрапило. К. раптом почуває, що i його неминуче тягне до
неï. Однак жiнка вислизає вiд нього з якимось студентом, що
раптово з'явився в примiщеннi. Потiм на змiну зниклiй парочцi є
обманутий чоловiк-служитель, що нiтрохи не журиться iз приводу
легковажностi чоловiк i жiнка. I цей тип також виявляється цiлком
присвяченим у хiд процесу. I вiн готовий давати К. кориснi ради,
посилаючись на свiй багатий досвiд. К. вiн iменує обвинувачуваним
i люб'язно пропонує йому, якщо той не квапиться, вiдвiдати
канцелярiю. I от вони пiднiмаються по сходам i йдуть якимись довгими
темними проходами, бачать за ґратами чиновникiв, що сидять за
столами, i рiдких вiдвiдувачiв, що очiкують чогось. Нiхто не
випрямлювався на весь зрiст, спини сутулилися, колiна згиналися, люди
стояли як злиденнi. Все це теж були обвинувачуванi, як сам ДО.
Зiбравшись покинути цей сумовитий заклад, К. на сходах раптом
випробовує невiдомий йому колись приступ миттєвоï
непритомноï слабостi, що iз зусиллям переборює. Невже його
тiло збунтувалося, миготить у нього думка, i в ньому вiдбувається
iнший життєвий процес, не той колишнiй, котрий протiкав з такою
легкiстю?..
Насправдi все обстоит ще бiльш складно. Не тiльки здоров'я, але й
психiка, i весь спосiб життя К. у результатi дивних подiй неминуче, хоча
й непомiтно, змiнюються. Начебто цi змiни не очевиднi, але з
невблаганнiстю долi К. поринає в дивне, грузле, що не залежить вiд
його волi й бажання Щось, iменоване в цьому випадку Процесом. У цього
процесу якийсь свiй хiд, своя прихована логiка, схована вiд розумiння
героя. Не вiдкриваючи сутi, явище з'являється К. своïми
маленькими частковостями, вислизаючи вiд його завзятих спроб що-небудь
зрозумiти. Наприклад, виявляється, що, хоча К. намагається
нiкому не розповiдати про свiй процес, практично всi навколишнi чомусь у
курсi що вiдбувається — колеги по роботi, сусiди по пансiонi
й навiть випадковi зустрiчнi. Це вражає К. i позбавляє його
колишньоï впевненостi. Виявляється також, що до процесу
якимось образом причетнi зовсiм рiзнi люди, i в результатi сам К.
починає пiдозрювати кожного з навколишнiх
Трапляються й зовсiм уже неймовiрнi речi. Так, один раз, затримавшись на
службi допiзна, К. у коридорi чує подихи, що доносяться з комори.
Коли вiн ривком розорює дверi, те, не вiрячи своïм очам,
виявляє трьох зiгнутих чоловiкiв. Один з них виявляється
екзекутором, а двоє пiдлягають покаранню рiзками. При цьому, як
вони, пхикаючи, пояснюють, причина пороття — К., що поскаржився на
них слiдчому в тiм самiм викривальному мовленнi. На очах здивованого К.
екзекутор починає обсипати нещасних ударами
Ще одна важлива деталь що вiдбувається. Всi, з ким у цiй
iсторiï зiштовхується К., звертаються з ним пiдкреслено чемно
й иезуитски запобiгливо, усе охоче вступають у роз'яснення, а в
результатi виходить, що окремо все можна пояснити й зрозумiти, притiм що
цiле усе бiльше ховається пiд покривом виморочного абсурду.
Частковостi пiдмiнюють цiле, остаточно збиваючи героя з користi. К.
змушений мати справа лише iз дрiбними виконавцями, якi охоче
розповiдають йому про своï власнi проблеми i якi виявляються як би
невинними в що вiдбувається, а саме вище начальство, що вiн
думає вiдповiдальним за всi, залишається для нього невiдомим
i недоступним. Вiн веде бiй з якоюсь системою, у яку й сам непоправно
вписаний
Так вiн рухається по колах свого процесу, затягаючись у лiйку
дивних i безликих процедур, i чим бiльше вiн прагне захистити себе, тим
вiрнiше шкодить своïй же справi. Один раз до нього на службу
заходить родич — дядько, що приïхав iз провiнцiï. Як i
слiд було сподiватися, дядько теж уже наслишан про процес i страшно
стурбований. Вiн наполегливо тягне К. до свого знайомого адвоката, що
повинен допомогти. Адвокат виявляється хворий, вiн приймає
дядька й К. у постелi. Вiн, зрозумiло, теж бiльш нiж знаючий про лихо,
що осягло К. За адвокатом доглядає жвава молода доглядальниця по
iменi Лiнi. Коли в ходi довгоï й нудноï розмови К. виходить iз
кiмнати, Лiнi захоплює його в кабiнет i прямо там, на килимi,
спокушає його. Дядько возмущенно вичитує племiнника, коли
через якийсь час вони з К. залишають будинок адвоката, — знову К.
нашкодив сам собi, адже неможливо було не догадатися про причину його
довгоï отлучки з кiмнати. Втiм, адвокат аж нiяк не
вiдмовляється вiд захисту К. I той ще багато разiв приходить до
нього й зустрiчається з його Лiнi, що чекає, — вона
охоче дарує К. своï пещення, однак вiд цього не стає
героєвi ближче. Як i iншi жiнки цього роману — включаючи
маленьких нахабних нимфеток, що зринають в одному епiзодi, — вона
лукава, непостiйна й раздражающе, томливо порочна
К. втрачає спокою. На роботi вiн неуважний, похмурий. Тепер його
не залишає утома й пiд кiнець долає застуда. Вiн
боïться вiдвiдувачiв i починає плутатися в дiлових паперах,
жахаючись, що дає привiд для невдоволення. Заступник директора вже
давно коситься на нього. Один раз К. доручають супроводжувати якогось
приïжджого iталiйця. Незважаючи на нездужання, вiн
пiд'ïжджає до центрального собору, де призначена зустрiч.
Iталiйця нiде немає. К. входить у собор, вирiшуючи перечекати отут
дощ. I раптом в урочистому пiвмороку його окликає по iменi строгий
голос, що пролунав пiд самими зводами. Священик, що називає себе
капеланом в'язницi, вимогливо задає К. питання й повiдомляє,
що з його процесом справа обстоит погано. К. слухняно
погоджується. Вiн уже й сам це розумiє. Священик
розповiдає йому притчу про верховний Звiд законiв i, коли К.
намагається заперечити ïï тлумачення, назидательно
вселяє, що треба тiльки усвiдомити необхiднiсть усього.
И от пройшов рiк i наступив вечiр напередоднi наступного дня народження
К. Бiля дев'яти годин до нього на квартиру з'явилися два пани в чорному.
К. немов очiкував ïх — вiн сидiв на стiльцi у дверей i
повiльно натягав рукавички. Вiн не бачив пiдстав робити який-небудь
опiр, хоча до останнього випробовував пристиженность вiд власноï
покiрностi Вони мовчачи вийшли з будинку, пройшли через все мiсто й
зупинилися в занедбаноï маленькоï каменоломнi. З К. зняли
пiджак i сорочку й уклали головою на камiнь. При цьому жести й рухи
стражiв були вкрай попереджувальнi й чемнi. Один з них дiстав гострий
нiж. К. краєм свiдомостi вiдчув, що повинен сам вихопити цей нiж i
встромити його в себе, але сил у нього на це бракувало. Останнi думки
його були про суддю, якого вiн так нiколи й не бачив, — де вiн? Де
високий суд? Може бути, забутi ще якiсь аргументи, якi могли б зберегти
йому життя?..
Але в цю мить на його горло вже лягли руки першого пана, а другий
устромив йому нiж глибоко в серце й двiчi повернув. Погаслими очами К.
бачив, як обоє пана в самоï його особи, прильнув щокою до
щоки, спостерiгали за розв'язкою. Як собака, — сказав вiн, начебто
цiй ганьбi призначена було пережити його.
В. А. Сагалова
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.
