Мистецтво бути собою
Важко сказати, чи iснує взагалi таке мистецтво бути собою. Це,
скорiше, право бути собою таким, яким ти є. I щоб iншi сприймали
тебе саме таким, бо коли кожен намагається тебе переробити, це
викликає спротив, небажання пiддаватися чужим впливам i, взагалi,
породжує неадекватну реакцiю стосовно тих подiй, що вiдбуваються.
Перш нiж творити себе, бути собою, слiд з'ясувати, який ти є? Що
ти можеш? Мабуть, треба бути режисером свого життя. Та слiд пам'ятати,
що корисливi iнтереси нiколи не мали особливого успiху, бо все одно
наставав такий час, коли на цих iнтересах треба було ставити крапку.
Врештi, слiд поставити перед собою мету, хай навiть найпростiшу,
наприклад, робити щоранку зарядку, i намагатися будь-що ïï
досягнути. I довести, що в тебе є воля. А далi ситуацiй вольових
виявiв буде безлiч. Певнi регулятори, якi ти встановиш для себе, мають
працювати. Наприклад, не пускай пустих слiв попереду думок. Адже
висловлюванням можна бездумйо поранити чиєсь вразливе серце.
Розумним словом можна пiдбадьорити, надихнути на творчiсть, на добрий
вчинок, навiть на геройство. Найгiрша людина та, яка найбiльше
замикається в собi, спрямовує всi сердечнi помисли на самого
себе, стверджував Ж.-Ж. Руссо, i це справедливе зауваження, бо коли ти
позбавляєш себе можливостi показати перед усiм свiтом, що ти
є найкращий, тодi ти починаєш повiльно вироджуватися. I,
разом з тим, ти не надаєш пiдтримки iншим.
На мою думку, перш нiж намагатися бути собою, врештi, . треба стати
кимось. Бо що ж це буде? Я докладаю зусиль, щоб стверджувати, що я щось
значу в цiм свiтi, а поруч якийсь недолюдок, що знущається над
своєю матiр'ю, буде намагатися стверджувати, що вiн теж є в
цiм свiтi значимим i важливим? Вище за будь-якi знання належить ставити
вивчення самого себе. Iз усiх знань найкориснiшi тi, котрi дають нам
правильнi вiдомостi про нас самих i навчають нас управляти самим собою,
так говорить Святий Амвросiй. Та врештi, постає питання: хто цим
буде особливо перейматися?
Коли ж ми говоримо про мистецтво бути собою, то, насамперед,
переймаємося тим, аби зберегти свою iндивiдуальнiсть. А далi
наступний крок ми намагаємося видiлитися з натовпу. Саме цей
момент є важливим, щоб стати собою, а не представником безликого
натовпу. I маємо пам'ятати, що бути собою в суспiльствi це
надзвичайно складно, бо це велика робота душi та серця.
Люди, яких люблять i шанують, не обов'язково вродливi i не завжди
винятково розумнi. Проте вони мають такi якостi, якi полегшують ïм
установлювати контакти з iншими людьми й допомагають знаходити собi
друзiв. Цi якостi можуть бути закладенi в характерi вiд самого
народження, але ïх можна й набути, доклавши до цього певних зусиль.
-У чому ж таємниця правильного спiлкування з людьми? Якi риси для
цього необхiднi? Кажуть, що люди нiби дзеркало. Усмiхайся i свiт
вертатиме тобi усмiшку. Якщо досi ви не користувалися цим засобом, щоб
завоювати симпатiï людей, спробуйте провести такий дослiд.
Усмiхайтеся до кожного, з ким ви маєте встановити контакти, i ви
переконаєтеся, що усмiшка налаштовує розмову зовсiм на iнший
лад. I люди навкруги здаватимуться вам приязнiшими, доброзичливiшими.
Отже, усмiшка може повнiстю змiнити атмосферу довкола нас.
Плiч-о-плiч iз усмiшкою йде дружнє ставлення до людей. У чому воно
полягає? Хто любить людей, того й люди люблять. Людина,
характерною рисою якоï є дружнє ставлення до iнших, не
чекатиме усмiшки чи привiтання. Вона першою привiтається й
усмiхнеться. На ïï обличчi з'являться радiсть вiд зустрiчi.
Вона починає розмову iз запитань про здоров'я, сiм'ю, службовi й
особистi справи, iнтереси тощо. I лише пiсля такого своєрiдного
вступу переходить до сутi справи, якщо ïй потрiбно було вирiшити
якесь питання. Проте дружнє ставлення полегшує спiлкування
мiж людьми лише тодi, коли воно щире. Якщо ж хтось лише робить вигляд,
що подружньому ставиться до iншого, а сам при цьому має на метi
щось корисливе, то таке дружнє ставлення заслуговує
якнайсуворiшого засудження. Добре, що довколишнє оточення дуже
швидко розгадує таку людину.
Людям дуже важко ставитися грубо до того, хто ставиться до них приязно.
Через те привiтнiсть i ввiчливiсть найкращi засоби боротьби з
нечемнiстю.
Тож запитаймо себе, а що лежить в основi поведiнки людини, з якою
приємно Спiлкуватися, вести приватнi розмови й вести дiловi
справи, тобто бiзнес. А в основi лежить мораль, яка традицiйно
зберiгається й передається у спадок. А далi фахiвцi рiзних
галузей знань використовують мораль як певну данiсть, як необхiднiсть,
як потребу дня. Адже кожен знає: закон спирається на силу
влади, на примус. А от на що ж спирається мораль? Мораль
суспiльства взагалi й мораль кожного iндивiда? Здавна iснує
усталена думка, що мораль трималася й тримається завдяки трьом
речам. Перше це традицiï i звичаï, що склалися в кожного
народу, коли змалку тато з мамою наказують дитинi: так заведено, так
слiд чинити i т. п. Друге це авторитет громадськоï думки (що люди
скажуть), бо однi вчинки людей суспiльство засуджує, iншi
схвалює. Таким чином воно регулює поведiнку кожного з нас.
Третя рiч найважливiша й найскладнiша. Рiч у тiм, що моральна поведiнка
є рiччю цiлком добровiльною. Силомiць змусити бути чесним i
порядним неможливо. Про високу мораль доводиться говорити лише за умови,
що основою поведiнки людини є совiсть. Мораль
ґрунтується на свiдомостi кожного з нас. Таким чином, мораль
має три точки опори, i це засвiдчує iсторiя . Мораль це те
поняття, яке здавна iснувало.
А сучасний свiт нинi висунув iнший термiн толерантнiсть (у перекладi з
грецькоï це означає терпимiсть). I саме нинiшнi змiни
набувають надзвичайно важливого значення, бо в мiнливому свiтi
геополiтичних перетворень це набуває глобального значення. Тож ми
всi з вами стаємо учасниками цих перетворень, i вiд нас залежить
якiсть цих перетворень i змiн, а без толерантностi це зробити неможливо.
