Переказ сюжету комедiï Дон Жуан, або Любов до геометрiï

Дiя розвертається в Севiльï в епоху гарних костюмiв. Батько
Дон Жуана, Тенорио, ремствує батьковi Диего на те, що його син,
двадцятилiтнiй парубок, зовсiм не цiкавиться жiнками. Душу його цiлком
належить геометрiï. I навiть у публiчному будинку вiн грає в
шахи. Розмова цей вiдбувається пiд час маскараду, що передує
весiллю Дон Жуана й донни Ганни, дочки дона Гонсало, командора
Севiльï. Дон Гонсало пообiцяв свою дочку Дон Жуану як героєвi
Кордови: той вимiряв довжину ворожоï мiцностi, чого не змiг зробити
нiхто iнший
Входить пари в масках. Дiвчина цiлує руки парубку, запевняючи, що
довiдалася ïх; вона бачила, як Дон Жуан грав у шахи в публiчному
будинку, i вона, Миранда, полюбила його. Парубок запевняє, що вiн
не Дон Жуан. Побачивши за колоною сьогодення Дон Жуана, Миранда
тiкає. Дон Жуан зiзнається парубку, що виявляється
його другом Родериго, що, поки вiльно, хоче виïхати, тому що не
може заприсягти доннi Ганнi у вiчнiй любовi, вiн мiг би полюбити будь-
яку зустрiчну дiвчину. Сказавши це, Дiй Жуан ховається в темному
парку
Входять батько Диего й донна Ганна без масок. Пiсля недовгоï
розмови зi священиком, у якому дiвчина зiзнається, що боïться
виходити замiж, вона перестрибує через балюстраду, через яку
незадовго перед тим перестрибнув Дон Жуан, i зникає в темному
парку, щоб не зустрiтися з Дон Жуаном.
Миранда тим часом ридає перед Селестиной, господаркою публiчного
будинку, визнаючись ïй у божевiльнiй любовi до Дон Жуану. Селестина
гнiвається й говорить, що повiï щиросерднiстю не торгують i
закохуватися не повиннi, але Миранда не може себе побороти
Наступного дня донна Iнеï, подружка нареченоï, зачiсує
донну Ганну, що сидить у вiнчальному платтi. Всi волосся в
тiєï вологi, у них попадається трава й земля. Донна
Ганна розповiдає доннi Iнеï, що вночi в парку зустрiла юнака,
i вперше пiзнала з ним любов. Тiльки його одного вона вважає
своïм нареченим i з нетерпiнням чекає ночi, щоб, як
домовилися молодi люди, знову зустрiтися впарке.
Дон Гонсало й батько Диего кваплять дiвчин. Весiлля починається.
Входять донна Ельвiра, мати нареченоï, батько Дон Жуана, дон
Родериго, три кузени нареченоï й iншi. Коли з донни Ганни знiмають
фату, Дон Жуан втрачає дарунок мовлення. На питання батька Диего,
чи готовий Дон Жуан заприсягти в тiм, що, поки вiн живий, його серце
залишиться вiрним любовi до донни Ганнi, Дон Жуан вiдповiдає, що
не готово. Учора вночi вони з донною Ганною випадково зустрiлися в парку
й полюбили один одного, i сьогоднi вночi Дон Жуан хотiв неï
викрасти. Але вiн нiяк не очiкував, що дiвчина виявиться його нареченою,
тiєï, котра повинна була чекати одного його. Тепер вiн не
знає, кого насправдi любить, i вже навiть собi не вiрить. Вiн не
хоче давати помилкову клятву й бажає пiти. Дон Гонсало
збирається викликати його на дуель. Донна Ельвiра
намагається його заспокоïти. Дон Жуан iде, а донна Ганна
нагадує йому про майбутнє побачення. Ïï батько
кидається в погоню за нареченим, наказує трьом кузенам
оточити парк i спустити всiх собак. Всi, крiм донни Ельвiри, iдуть. Вона
вважає, що Дон Жуан простий чудо. Вбiгає сам винуватець
скандалу, вiн загрожує вбити всю зграю й зовсiм не
збирається женитися. Донна Ельвiра захоплює його у свою
спальню. Що повернувся Тенорио бачить, як донна Ельвiра й Дон Жуан,
обiйнявшись, тiкають. Тенорио в жаху. З ним трапляється серцевий
удар, i вiн умирає
Селестина тим часом наряджає Миранду у весiльне плаття. Миранда
хоче стати перед Дон Жуаном у виглядi донни Ганни. Нехай вiн тiльки раз
у життi прийме ïï за свою наречену, опуститься перед нею на
колiна й заприсягне, що любить тiльки цю особу — особа донни
Ганни, ïï особа. Селестина ж упевнена, що Миранду осягне
невдача
У досвiтнi сутiнки Дон Жуан сидить на сходах сходiв i ïсть курiпку.
Удалинi чутний гавкiт собак. Входить дон Родериго. Вiн всю нiч блукав по
парку в надiï розшукати друга, поки той стрибав зi спальнi в
спальню. У ставка вiн бачив його наречену, вона те годинниками сидiла
нерухомо, те потiм раптом зривалася з мiсця й бродила по березi. Вона
впевнена, що Дон Жуан на маленькому острiвцi, i ïï неможливо
переконати. Родериго вважає, що Дон Жуану необхiдно з нею
поговорити. Дон Жуан же зараз не може говорити про почуття, яких не
випробовує. Єдине, що вiн зараз почуває, — це
голод. Зачувши шум крокiв, друзi ховаються Входять троє кузенiв,
вони все в кровi, оборванни й обессиленни. Дон Гонсало довiдається
вiд них, що в них не було iншого виходу й вони вбили собак, тому що пси
на них накинулися. Дон Гонсало в лютi. Вiн має намiр помститися
Дон Жуану ще й за смерть собак
Дон Жуан збирається зараз же покинути замок, тому що вiн
страшиться трясовини почуттiв. Вiн зiзнається, що благоговiє
лише перед геометрiєю, тому що перед гармонiєю лiнiй
розсипаються в порох всi почуття, що так часто бентежать людськi серця.
У геометрiï не буває капризiв, з яких складається
людська любов. Що справедливо сьогоднi, справедливо й завтра, i все
залишиться так же справедливим, коли його вже не буде. Вiн ïде й
упевнений, що його наречену утiшить iнший, i на прощання
повiдомляє друговi, що провiв нiч у його нареченоï, донни
Инес. Родериго не вiрить. Жуан говорить, що пожартував. Родериго
зiзнається, що якби це виявилося правдою, то вбив би себе
По сходам спускається жiнка, одягнена в бiле, особа ïï
схована чорною вуаллю. Дон Жуан здивований, навiщо вона прийшла, адже
вiн же кинув неï. Вiн повiдомляє ïй, думаючи, що перед
ним донна Ганна, що провiв нiч у ïï матерi, потiм вiдвiдав
другу спальню, потiм третю. Усе жiнки в обiймах чоловiка однаковi, але в
третьоï жiнки було те, чого нiколи не буде у всiх iнших: вона була
нареченою його єдиного друга. Донна Инес i Дон Жуан до самих
пiвнiв вкушали насолода власноï низькостi. Родериго в сум'яттi
тiкає. Дон Жуан бачить, що донна Ганна усе ще вiрить у його любов,
i прощає його. Дон Жуан переконаний тепер, що вони втратили один
одного, щоб знову зустрiтися, i тепер все життя будуть разом, чоловiком
i дружиною
Входить дон Гонсало й повiдомляє, що дон Родериго тiльки що
заколов себе, i перед смертю прокляв Дон Жуана. Дон Гонсало хоче битися
з Дон Жуаном, але тiєю, враженою звiсткою, роздратовано
вiдмахується вiд шпаги дона Гонсало, як вiд настирливоï мухи.
Дон Гонсало, убитий блискавичним ударом, умирає. Входить батько
Диего, тримаючи в руках тiло донни, що утопилася Ганни
Iнша наречена знiмає фату, i Дон Жуан бачить, що це Миранда. Вiн
просить поховати бiдне дитя, але не хреститься й не плаче. Тепер вiн
бiльше нiчого не боïться й має намiр посостязаться снебесами.
У наступному актi Дон Жуану вже тридцять три роки, до цього часу вiн
убив багатьох чоловiкiв, якi пiдстерiгали його й самi лiзли на шпагу.
Удовицi ж полювали на Дон Жуана, щоб вiн ïх утiшив. Слава про нього
гримить по всiй Iспанiï. Все це Дон Жуану огиднуло, вiн
вирiшує змiнити своє життя, запрошує єпископа й
умовляє його дати йому келiю в чоловiчому монастирi з видом на
гори, де б вiн спокiйно мiг займатися геометрiєю. В обмiн на це
вiн пропонує розпустити поголоску по всiй краïнi, що його,
запеклого грiшника, поглинув Ад. Для цього вiн приготував всi
декорацiï: пiдкупив Селестину, що переодяглася статуєю
командора для того, щоб взяти Дон Жуана за руку й спуститися з ним у
заздалегiдь обладнаний люк, звiдки пiде дим, а також запросив свiдкiв
— декiлькох спокушених ïм дам. Єпископ
виявляється доном Бадьтасаром Лопесом, одним з обманутих
чоловiкiв, i переконує дам, що прийшли, що все происходящее в них
на очах — чистий спектакль. Вони не вiрять йому й у страху
хрестяться. Слух про смертi Дон Жуана благополучно розноситься по
краïнi, а дон Лопес, що безрезультатно спробував довести, що це
неправда, накладає на себе руки
Дон Жуан змушений погодитися iз пропозицiєю Миранди, тепер
герцогинi Рондской, власницi сорокачетирехкомнатного замка, женитися на
нiй i жити за огорожею ïï замка, щоб нiхто його не бачив.
Зрештою Миранда повiдомляє Дон Жуану, що в неï буде вiд нього
дитина
Е. В. Семина