Взаємозв'язок героïв роману: Онєгiн i Ленский
Олександр Сергiйович Пушкiн — чудовий письменник. У його творчостiдiйсно є дружба й любов. Iз творами Пушкiна я початку знайомитися
в дитинствi, коли була маленькою. Дивилася рiзнi казки, мультфiльми,
слухала читання дорослих. У школi ми стали подробней знайомитися з його
творчiстю. Ми вчили напам'ять багато вiршiв, такi, як: Зимовий вечiр, До
Чаадаєва, Я пам'ятаю дивовижне мгновенье…, На пагорбах
Грузiï i iншi
Значне мiсце в лiрику поета займають вiршi, присвяченi любовi й дружбi.
Пушкiна був надзвичайно талановитою людиною. Серед його талантiв є
особливi: умiння дружити й умiння любити. Для Пушкiна основною опорою в
життi були близькi друзi. Поет цiнував не тiльки любов, але й дружбу,
був людиною дуже товариським, життєрадiсним. Любов i дружба для
поета нероздiльнi. Пушкiна має палку душу. Його серце любить тому,
що не любити воно не може.
Його Дубровский, Капiтанська дочка , менi здається, многим
доставили хоч кiлька приємних мiнут. А роман Євгенiй
Онєгiн навiть через багато рокiв жодна людина не зможе забути. Цей
роман А. С. Пушкiна легко читається, багато рядкiв
запам'ятовуються
Роман Євгенiй Онєгiн — самий великий твiр Пушкiна
Сам автор досить часто висловлює своï думки на сторiнках
роману. Завдяки таланту, iдеям Пушкiна роман Євгенiй Онєгiн,
на мiй погляд, є iсторичною цiннiстю
Безумовно, основною темою в романi є любов, дружба, доля людини.
Онєгiн — герой, що узагальнює собою все, що поет
намагався сказати в раннiх добутках. Я вважаю, герой роману — не
вигадка автора, а цiлком реальна людина, життя й доля якого визначена
його особистими якостями. Вiн утомився вiд життя, почуття його
охолонули:
Немає: рано почуття в ньому охолонули; Йому знудив свiтла
шум… Друзi й дружба набридли… Але розлюбив вiн нарештi И
лайка, i шаблю, i свинець
Онєгiн, незважаючи на всi, стоïть на високому рiвнi культури
й освiченостi того часу. Онєгiна не задовольняє те життя, що
вiн веде, науки страстi нiжноï бiльше не приваблюють його. Героя
мучить порожнеча життя, вiн розчарований у нiй:
- З душою, повноï жалiв,
- И, опершися на гранiт,
- Стояв задумливо Євгенiй,
- Як описав себе пиит.
- Убивши на двобоï друга,
- Доживши без мети, без праць
- До двадцяти шести рокiв,
- Нудячись у бездiяльностi дозвiлля
- Без служби, без дружини, без справ,
- Нiчим зайнятися не вмiв
- Негодованье, сожаленье,
- До блага чиста любов
- И слави солодке мученье
- У ньому рано хвилювали кров
- Вони пошлетеся
- Хвиля й камiнь,
- Вiршi й проза, лiд i пломiнь
- Не настiльки рiзнi меж собою
Пушкiн ставиться до Ленскому iз симпатiєю, спiвчуттям. У романi
вiн мiркує, ким вiн мiг би стати, не обiрвися його життя так рано.
Однак вiн не схвалює його вiдiрваностi вiд реального життя. Зате
Тетяна Ларiна — образ, у якому втiлилася народна стихiя, росiйська
душа. Пушкiна зобразив у Тетянi все краще, що хотiв бачити в жiнцi.
Автор пише:
Вона була некваплива, Не холодна, не балакуча, Без погляду нахабного для
всiх, Без домагань на успiх, Без цих маленьких кривлянь, Без
наслiдувальних витiвок… Все тихо, просто було в нiй… На
вiдмiну вiд бiльшостi дiвчин того часу, у неï iснують своï
iнтереси, вона схильна до самоти, не дурна, хоча й не блищить розумом.
Ïï любов до Онєгiна — сьогодення, искреннеепочуття, не засноване на корисливих устремлiннях. Тетяна назавжди
пов'язана iз селом. Переïхавши в Петербург, вона звикла до
обстановки, перетворивши в неприступну княгиню; але в душi вона
залишилася тiєю же сiльською дiвчинкою. Тетяна любить народнi
пiснi, казки, вiрить у народнi прикмети. Для Пушкiна Тетяна —
милий iдеал. Це єдиний образ у романi, гiдний замилування
Змiст роману виражений у долi трьох головних героïв. Романтичний
Ленский, що утомився вiд життя Онєгiн, Тетяна — всiх ïх
осягла трагiчна доля. Пушкiна описує це як нормальне явище того
часу. На прикладi цих героïв поет показує нам долю молодого
поколiння. Всi цi подiï й показав А. С. Пушкiн у романi
Євгенiй Онєгiн.
Тiльки така жагуча, любляча людина, як Олександр Сергiйович Пушкiн, мiг
написати такi добутки про любов. Звичайно, далеко не кожному дано так
сприймати любов i дружбу
Проходять епохи, роки, мiняються захоплення, життя; але тема дружби й
любовi завжди буде для нас тiєю вiдсутньою часткою, що
заповнює порожнечу нашого життя
Саме Онєгiн i Ленский стали для Пушкiна тими персонажами,
опираючись на якi вiн побудував свою концепцiю мислячоï людини
епохи. Обоє цих героя, незважаючи на те, що вони хвиля й камiнь,
вiршi й проза, лiд i пломiнь, по вираженню самого автора, проте мають
щось загальне, що рiднить i зближає ïх. Саме це загальне й
залучає Пушкiна, допомагаючи йому створити навколо героïв той
божественний мир, що ми називаємо миром вiльного роману
У першому роздiлi читач знайомиться з Онєгiним: довiдається
про його виховання, утворення, iнтересах, розпорядку дня, про враження,
зробленому на суспiльство молодим героєм, що нарештi побачив
свiтло. Що ж головне можна видiлити в цьому оповiданнi про
Онєгiна? Iмовiрно, те, чим герой рiзко вiдрiзнявся вiд iнших у
своєму середовищi. В епоху, коли володарями дум були поети й
фiлософи, Онєгiн явно тяжiв до точних наук, до полiтекономiï
Адама Смита, що, до речi, незабаром спробував застосувати у своєму
сiльському життi: Ярем вiн панщини стародавньоï оброком легенею
замiнив…
Про Ленском сказано значно менше. Можна iз упевненiстю припустити, що
його раннє дитинство було досить схоже на дитинство Онєгiна,
з тiєю лише єдиною рiзницею, що Володимира вiдправили
вчитися в Європу, звiдки вiн i приïжджає в село:
Шанувальник Канта й поет
- Вiн з Нiмеччини мрячноï
- Привiз ученостi плоди:
- Вiльнолюбнi мрiï,
- Дух палкий i досить дивний,
- Завжди захоплене мовлення
- И кучерi чорнi до плечей
