Змiст вiрша Жигулина Бурундук

Раз пiд осiнь у глухiй долинi,
Де шумить Колима-Рiка,
На схиленiй до води лесине
Ми пiймали бурундука
По укосi скрепер проïхав
И трусок ковшем растряс,
И посипалися долiлиць горiхи,
Тi, що на зиму вiн запасся
А звiрок заметався, бедний,
По коряжинам у рiки
Видно, думав:
“Уб'ють, напевно,
Цi грубi мужики”.
- Чим узимку-те будеш годуватися?
Ишь ти,
Рудий який шустряк!..-
Хтось взяв звiрка в рукавицю И надвечiр принiс вбарак.
Тужив вiн спершу трошки
По рiднiй тайзi тужив
Ми прозвали звiрка Тимошкой,
Так у бараку в нас i жив
А нарядник, дивак-здоровань,
Реготав, побачивши звiрка:
- Треба номер йому на спину
Вiн адже теж у нас — зека!..
Кожний ситим давненько не був,
Але до самих теплих деньков
Ми годували Тимошу хлiбом
З казенних своïх пайкiв
А навеснi, повздихав про дiл,
На дiлянцi пiд пташиний щелк
Вiдпустили звiрка на волю
У цьому ми розумiли користь