Моï улюбленi квiти

Менi подобаються польовi ромашки й гiр дые гладiолуси. Ромашки —
це незмiннi квiти наших лугiв. Iснує багато рiзновидiв ромашок.
Особливо менi подобаються маленькi сонечка, дружною сiмейкою колышущиеся
вiд вiтру на високих тонких стеблинках. Зiрвеш одне стебло, а в руках
— цiлий букет. Листiв на таких стеблах зовсiм небагато, i ïх
не зауважуєш. А кожна квiтка — бiленьке платтячко з жовтою
серцевиною. Ромашки — дуже нiжнi й трепетнi квiти. Без води
ïхньоï голiвки никнуть i, здається, от-от загинуть. Для
мене ромашки — втiлення тендiтноï жiночностi Зовсiм iнша
справа гладiолуси. Це чоловiча квiтка. Високою, мiцною стрiлою
злiтає вiн нагору. Послiдовно, один за iншим знизу починають
розкриватися бутони на його стеблi. Насиченi тони в суцвiття поступово
переходять до бiльше свiтлого фарбування там, де квiтка
розвертається, демонструючи складну конфiгурацiю своєï
форми. Вузькi твердi листи, пiднiмаючись уздовж стебла, змiцнюють його.
Така квiтка не зiгнеться навiть вiд сильного вiтру. Для мене вiн —
символ чоловiчоï цiлеспрямованостi й стiйкостi