Перший снiг у моєму мiстi (опис)

Нарештi настала зима. Ми давно чекали ïï. Уже довго вся
природа готувалася до настання зимовоï пори. З ранку дерева й трава
покривалися памороззю. Хмари над землею неслися низько й наливалися
свинцем. Птаха вже полетiли на пiвдень,-а люди дiставали iз шаф теплий
одяг. Усе давно приготувалися до приходу зими, але вона, як завжди,
прийшла зненацька. Ранком, прокинувшись, я, як звичайно, виглянув у
вiкно — i зачудувався. Замiсть звичного сiрого похмурого пейзажу
осiни я побачив бiлий, свiтлий пейзаж. Уночi, поки всi спали, випав
перший снiг. Напевно, вiн iшов всю нiч, тому що його насипаю дуже
багато. Усе. навколо побiлiло й, здавалося, навiть рухається тепер
по-новому — легко й бадьоро. Побiлiли земля, будинку, дерева
— увесь свiт немов покрився бiлим покривалом. I начебто
струмочками по ньому розтеклися стежинки, протоптанi людьми. Усе
прийняло незвичайний, казковий, небагато таємничий вид
Здавалося, що, прокинувшись, я перенiсся зi звичайного миру в
краïну, де все iскриться й переливається. Перший снiг завжди
прекрасний i величний, i хоча спереду ще буде три улюблених моïх
зимових мiсяцi, перший снiг — завжди саме незабутнє й краще
враження, вiд цiєï славноï пори року — зими