Тарьей Весос ( 1897-1975) самобутнiй письменник

. Творчiсть цього прозаïка, що створило епiчнi полотна норвезького
життя XX сторiччя, можна зрiвняти iз творчiстю М. Шолохова й У.
Фолкнера, для яких глибоке проникнення в життя рiдного краю, збагнення
сенсу життя на п'ядi землi вiдкрило глибиннi таємницi життя
людини й життя взагалi. Навчання в Народному унiверситетi у Воссе,
знайомство з Л. ескеларном, перекладачем добуткiв Р. Тагора, у
багатьох добутках якого природа обожнювалася, глибоке вивчення
романтичноï норвезькоï лiтератури передували появi в 20-е
роки перших добуткiв Весо-Са, перейнятих почасти сентиментально-
романтичними настроями. Найбiльш значнi добутки цього перiоду —
Вiсник Хусклунд (1924) i Конi воронi (1928).
Саме з роману Вiсник Хусклунд у творчiсть Весоса вступає герой, що
не раз потiм буде центральною фiгурою його добуткiв. Хусклунд самотнiй,
бiдний, але його по-детски чиста, добра душа вiдкрита для
таємноï краси й гармонiï миру. Прихильнiсть його до
птахiв (для них вiн ростить зерно, для них, укриваючи посiви вiд
заморозкiв, вiн знiмає iз себе одяг, через що в остаточному
пiдсумку й гине) — свiдчення спраги безкорисливоï й
шляхетноï душi служити красi, втiленоï в безтурботних
созиданьях. Хусклунд для Весоса — провiсник нових, гармонiйних
вiдносин людини з миром природи. Хусклунд дитя душею.
Своєрiднiсть, чистота дитячого свiторозумiння стали улюбленою
призмою, через яку автор дивиться на мир. Не випадково багато
героïв його — дiти. Так, герой роману Конi воронi (1926-
.1928) Кьелль — дитина, що вiдкриває для себе складний мир
взаємин дорослих
Процес входження героя в мир дорослих знайде вiдбиття в тетралогiï
про Класе Дюренгодте (1930-1938). Як i для всякоï дитини, мир цей
персонiфiкований для Класа в батьку. Думаючи розгадати його
таємницю (Подорож батька, 1930), вона сподiвається розгадати
сенс життя взагалi. Душу батька, Аслана Дюренгодта, те саме що гребля,
який вiн служить. Таємничим образом доля батька пов'язана iз
греблею. Цiною життя йому вдається стримати напiр води пiд час
паводка. I цей таємний зв'язок мучать уяву Класа. Зi смертю
батька, думається йому, його подорож по життю не скiнчилося: життя
триває в його справах i дiтях. Тому батько персонiфiкував
жизнетворящее початок у свiтi дорослих. Iнший варiант — сили
руйнiвноï в романi Сигрид Стан-Брок представлений в образi бабусi,
у якоï живе Клас пiсля смертi батька. Горi (дочка ïï, що
очiкувала дитини, потонула), що вона намагається вгамовувати
спиртним, помрачило ïï розум. Лиховiсна атмосфера, у якiй живе
Клас, пiдточує його сили. У Класе бабуся Сигрид бачить лише
спадкоємця, єдиного, хто може продовжити ïхнiй рiд.
Вона штовхає його на зв'язок з робiтницею Елi, але дитина вiд
цього нав'язаного зв'язку гине. Ледь не покiнчивши iз собою, Клас
пробуджується до життя з усвiдомленням боргу перед життям, що поки
несла його як рiка трiску й у якiй вiн себе поки нiяк не виявив.
Безцiннiсть людського життя вiн пiзнає на греблi (роман Незнайомi
люди). Випадок, що вiдняв життя в iншого й залишив його, Класа, в
подорожi по життю, змушує його iнакше подивитися на життя
В останнiй частинi тетралогiï Рiднi мотиви в серце звучать (1938)
закiнчується процес дорослiшання героя, що знаходить своє
мiсце в життi. Клас i Елi з'єднує тепер справжнє
почуття, i дитя ïх, повне сил, продовжить ïх життя Тему
вiдкриття й збагнення миру Весос продовжує розвивати в 30-е роки.
У романi Сандалове дерево (3933) десятилiтнiй хлопчик i одинадцятирiчна
дiвчинка подорожують iз люблячими родителями по рiдних мiсцях,
ïхнє вiдкриття великого миру свiтле й. радiсно, його не
затьмарює навiть назрiваюча трагедiя, на тлi якоï
розвертаються подiï. Третя дитина в сiм'ï, швидкоï появи
на свiтло якого вони чекають, вiднесе життя матюкай
Своєрiднiсть розумiння Весосом дiалектики життя й смертi, зв'язку
великого миру й малоï п'ядi, на якiй породжений людина, розкрито в
романi Велика гра (1934), що носить, як i всi добутки письменника,
глибоко символiчна назва. Життя — велика гра, у якiй беруть участь
смерть, народження, любов, дружба. Людина в нiй на рiвнi iз землею й
тваринами. I осягти цю iстину, уважає Весос, людинi дано лише в
рiдному краï. У першiй частинi роману хлопчик Пер зi страхом
слухає вирок батька: Ти будеш жити в Буфасте все життя. Для нього
мир повний загадок. Загадка — батько, що радiсно працює на
землi, який вiн те саме що — важкий, чорний, мовчазний
Продовженням роману стала книга Жiнки кличуть додому (1935), у якiй Пер
рисується в колi дiтей i онукiв, як навчений життям патрiарх
В 30-е роки Весос замислюється над природою фашизму, його
нелюдську суть вiн пiзнав пiд час поïздки по Нiмеччинi. У роки
окупацiï вiн написав роман Паросток (1940), надрукований спочатку у
Швецiï, а в Норвегiï опублiкований лише в 1946роцi. У
притчевой формi мiркував художник про психологiчну природу
цiєï чуми XX столiття, що сходять паростках добра, якi
зможуть ïй протистояти, затверджуючи неминучiсть перемоги добра над
злом. За притчевой формою читач угадував конкретно-iсторичну правду й
надихався вiрою в добрi сходи. Тема боротьби з фашизмом була продовжена
й у романi Будинок але тьмi, у якому письменник вiдтворив морально-
психологiчну атмосферу, що панувала в норвезькому суспiльствi в перiод
окупацiï
У пiслявоєнний час Весос продовжував багато й плiдно працювати,
створюючи романи, повiстi, новели, есе й вiрша, перейнятi гуманiстичними
iдеями безцiнностi всього живого на землi, гармонiйного єдностi
людини й природи. Добутку Тарьейя Весоса ставляться до кращих утворiв
лiтератури скандинавських краïн