Твiр на тему Влада слова

Слово є двигун думки, лише воно одне
обертає поточне почуття в думку.
А. Платонов.
Слово, по визначенню М. Горького, є першоелементом лiтератури, а
сама мова — матерiалом словесного мистецтва. Вiдомий лiнгвiст А.П.
Журавльов писав про те, що художня лiтература — вища форма
органiзацiï мови, коли все важно: i глибина значення слова, i ритм,
i повна змiсту музика звукiв.
Слова як елементи художнього, поетичного мовлення мають не тiльки
значеннєву, але й эстетическую iнформацiю. Вони не тiльки
повiдомляють щось, але й впливають на почуття своєю неповторнiстю,
образнiстю, звуковою органiзацiєю, незвичайним словотвором,
особливим порядком слiв у реченнi, багатоплановiстю значень слiв, ритмом
Словесний образ показує, як письменник бачить i художньо
зображує мир. Яскравими прикладами мовноï майстерностi
служать художнi твори видатних росiйських письменникiв. Гоголь так писав
про вiршi Пушкiна: Слiв небагато, але вони так точнi, що позначають усе.
У кожному словi безодня простору; кожне слово неосяжно, як поет. У мовi
художнього твору точне слово — це не тiльки слово, що точно
позначає предмет, явище, дiя, ознака, але й слово, точно обране
для вираження художнього задуму автора:
Менi росiйське мовлення — як музика:
У нiй слово звучить, спiває,
У нiй дихає душою русскою
Творець ïï — народ
И я в це мовлення поринаю,
Як у рiчку,
И там, iз дна,
Скарбу добуваю,
У якi спiває весна
(Н. Браун.)
Багатий, гарний i виразний росiйська мова. Гнучкiсть i виразнiсть
росiйськоï фонетичноï системи захоплює багатьох. Слово
— це звук або комплекс звукiв, що має значення й
уживається в мовленнi як якесь самостiйне цiле Величезна кiлькiсть
морфем у росiйськiй мовi є ознакою його багатства й джерелом
особливоï виразностi. В.С. Бєлiнський писав: Росiйський мова
незвичайно багата для виражень явищ природи…. Вiн звернув увагу на
виразнiсть багато префiксальних дiєслiв, наприклад: плавати,
допливати, припливати, вiдпливати, пiдпливати й т.д. Одне дiєслово
може виражати до двадцяти вiдтiнкiв того самого дiï
Значення слова — це його спiввiднесенiсть, зв'язок з певними
явищами дiйсностi. Багатство росiйськоï мови проявляється
насамперед у його лексицi. Лексика росiйськоï мови дивно
рiзноманiтна. Вона включає синонiми, антонiми, омонiми, слова в
переносному значеннi. Цi язиковi засоби — фундамент побудови
рiзних поетичних тропiв, фiгур мовлення. Слово знадобилося людинi для
того, щоб дати iм'я всьому, що є вмире.
Адже щоб про щось говорити й навiть думати, треба його якось називати,
iменувати. Роль мови в життi суспiльства велика, що пiдкреслювали багато
майстрiв слова: Мова — iнструмент, необхiдно знати його, добре
ïм володiти ( М. Горький ).
Рiдна мова — це живаючи зв'язок часiв. К.Г. Паустовский так
говорив про багатство й виразнiсть росiйськоï мови: З росiйською
мовою можна творити чудеса. Немає нiчого такого в життi й у нашiй
свiдомостi, що не можна було б передати росiйським словом. Звучання
музики, спектральний блиск фарб, гру свiтла, шум i тiнь садiв, неяснiсть
сну, тяжкий гуркiт грози, дитячий шепiт i шерех морського гравiю.
Немає таких звукiв, образiв i думок, для яких не найшлося б у
нашiй мовi точного вираження.
Нiхто не знає таємницi походження людськоï мови.
Iснує безлiч версiй про це: однi доводять, що мова —
безцiнний дарунок Бога; iншi запевняють, що здатнiсть до мовлення
прийшло до людини сама по собi; третi затверджують, що мова з'явилася в
результатi тривалого багатовiкового перетворення тварин у людину. I
тiльки в одному одностайнi вченi: мова робить людини людиною й властивий
мовою саме людському суспiльству, навчитися людськоï мови поза
суспiльством неможливо. Якщо дитина росте не з людьми, а в зграï
тварин, то вiн нiколи не навчиться говорити. Такi випадки вiдомi. В 1920
р. у джунглях були знайденi у вовчому лiгвищi двi дiвчинки, якi прожили
там досить багато часу. Вони не тiльки не вмiли розмовляти, але й
поводилися, як теперiшнi зверята. За роки життя серед людей дiвчинки так
i не змогли вiльно говорити й робити те, що вмiє дитина в 4 роки.
Цей i подiбний факти доводять, що мова властива людинi не вiд
народження, умiння говорити формується тiльки в людському
суспiльствi
Мова рухається вперед, вiдбиваючи змiни, що вiдбуваються в життi
народу. Досягнення науки й технiки й iншi надзвичайно рiзноманiтнi
причини iнодi змушують зникати безвiсти колишнi значеннєвi
значення слiв. Багато поборникiв чистоти мови люблять призивати: Назад
до Пушкiна!.
Пушкiн додав мовi прозору яснiсть, простоту, музикальнiсть, i ми вчимося
в нього й зберiгаємо його завiти як святиню. Але в його лексицi не
було й не могло бути тисяч драгоценнейших зворотiв i слiв, створених у
бiльше пiзнiше час. I пiсля Пушкiна з'явилася незлiченна кiлькiсть нових
слiв, зворотiв. Деякi з них, послуживши свою недовгу службу,
переосмислювалися або зникли з мови. Багато слiв росiйськоï мови
ввiйшли у свiтовi мови. Запозичення з росiйського або через росiйську
мову спостерiгалися вiддавна.
Багатство мови й створеноï на ньому лiтератури викликає
iнтерес до цiєï мови в усi свiтi. У США, Нiмеччини,
Iталiï, Францiï, Iспанiï, Китаï, у краïнах
Африки й Латинськоï Америки не тiльки студенти, але й дорослi люди
на курсах вивчають росiйську мову. Заради спiльного ведення справ у
нових економiчних умовах, заради пiзнавальних i туристичних iнтересiв
розширюється коло людей, зацiкавлених в оволодiннi росiйською
мовою.
За словами Ф.И. Буслаєва, рiдна мова є невичерпна скарбниця
всього духовного буття людства.
У Миколи Заболоцкого є прекрасний вiрш Читаючи вiршi, що
закiнчується так:
Той, хто життям живе теперiшньоï,
Хто до поезiï з дитинства звик,
Вiчно вiрує в животворящий,
Повний розуму мова
У цих чудових рядках — гiмн мудростi росiйського слова,
розумноï натхненностi художнього, поетичного мовлення.
Учениця 8 класу Черникова Катерина
Учитель Юдина А.Я