Аниара поема

Аниара поема, що має iронiчний пiдзаголовок: Естрадне ревю про
людину, час i простiр. Здiйснюючий рейсовий полiт з Дорис на Планету
Тундр (так називаються в 43-м столiттi Земля й Марс) голдондер Аниара,
тiльки-но уникши зiткнення з великим астероïдом, терпить аварiю й
втрачає керування
На щастя для його восьми тисяч пасажирiв i екiпажа, жизнеобес-печивающие
системи корабля продовжують працювати, що, однак, не робить доля людей
багато краще: не повернутися назад, не зв'язатися з Дорис голдондер не
може, вiн приречений летiти по iнерцiï в космiчнiй порожнечi до
недосяжного сузiр'я Лiри
Тим самим люди на бортi Аниари наданi тiльки самим собi. Дуже незабаром
серед них розцвiтає культ почуттєвих задоволень i виникають
рiзного роду екзотичнi релiгiйнi секти. Хоча найбiльше пасажирiв Аниари
займає Мiма — одушевлена машина, по своïй волi
уловлювальну вiзуальну й звукову картинки, що вiдбувається у всiх
куточках Всесвiту, де iснує життя Через шiсть рокiв шляху Мiма
передає на корабель страшне бачення з батькiвщини пасажирiв
— з Дорисбурга: пiд вогнем фотонотурба вiн перетворюється в
пару. Не в силах витримати видовища людських страждань Мiма
вiдмовляється працювати й саморуйнується. З ïï
втратою люди втрачають останню ниточку, що зв'язувала ïх з
людством. З ïхнiх внутрiшнiх монологiв, якi записує лiричне я
поеми — iнженер, що обслуговує Мiмовi, складається
досить похмура картина стану людства в 43-м столiттi. Природнi ресурси
Землi й Марса виснаженi, а Земля заражена радiоактивнiстю —
наслiдок безупинно атомних воєн, що ведуться майже, мiж
краïнами й планетами
Рейс Аниари з Дорис на Планету Тундр — один з тисяч: ними
перевозять переселенцiв iз Землi на населенi й поки ще чистi регiони
Марса — його Тундри 1, 2, 3 i т.д. Умови iснування диктують
пануючу тоталiтарну систему влади, що автоматично переноситься на
корабельнi порядки
Голдондером Аниара командує Шефорк, що був начальник таборiв
смертi на Венерi. Правда, пiсля аварiï владнi амбiцiï Шефорка
обессмисливаются — люди, присудженi до довiчного висновку в
космосi, не мають iлюзiй i нiкого не бояться. На 24-м року польоту
енергетичнi ресурси Аниари пiдходять до кiнцю, а бiльша частина
ïï жителiв уже або пiшла з життя добровiльно, або вмерла
природною смертю
Оставшиеся в живi збираються в пiднiжжя нiмий Мiми, ïхньоï
колишньоï утiшницi, i, не чекаючи катастрофи, добровiльно
розривають зв'язок мiж часом i простором. Трагедiя ïхнього польоту
закiнчена. Але Всесвiт за бортом Аниари живий. Останнiй рядок поеми:
Крiзь мир Нiрвана рухається хвилею. Природа й Всесвiт прекраснi
самi по собi — незалежно вiд людини