Антуан де Сент-Екзюперi (Маленький принц)

Маленький принц був написаний в 1943 роцi, i трагедiя
Європи в другiй свiтовiй вiйнi, спогаду письменника про
розгромлену, окуповану Францiю накладають свiй вiдбиток на добуток.
Своєю свiтлою, смутною й мудрою казкою Екзюперi захищав з
людянiсть, живу iскру в душах людей. У вiдомому змiстi повiсть
з'явилася пiдсумком творчого шляху письменника, фiлософським,
художнiм його осмисленням. Потреба в глибоких узагальненнях спонукала
Сент-Екзюперi звернутися до жанру притчi
Казка, як i притча, найдавнiший жанр усноï народноï творчостi.
Вона вчить людину жити, вселяє в нього оптимiзм, затверджує
вiру в торжество добра й справедливостi. За фантастичнiстю казковоï
фабули й вимислу завжди ховаються реальнi людськi отношениясам автор
володiв таким по-детски вострим зором
Те, що Маленький принц — казка, ми визначають по наявним у
повiстi казковим ознакам: фантастична подорож героя, казковi персонажi
(Лис, Змiя, Роза). Прообразом лiтературноï казки
Маленький принц можна вважати фольклорну чарiвну казку iз
бродячою фабулою: прекрасний принц через нещасну любов залишає
рiдну домiвку й мандрує по нескiнченних дорогах у пошуках щастя й
пригод. Сент-Екзюперi бере за основу цей сюжет, але переосмислює
його по-своєму, навiть iронiчно. Його прекрасний принц зовсiм
дитина, що страждає вiд примхливоï й химерноï квiтки.
Природно, про щасливий фiнал з весiллям не йде й мовлення. У скитаниях
маленький принц зустрiчається не з казковими чудовиськами, а з
людьми, зачарованими, немов злими чарами, егоïстичними й
дрiб'язковими страстями
Але це тiльки зовнiшня сторона сюжету. У першу чергу, це фiлософська
казка. I, отже, за здавалося б простим i невигадливим сюжетом i
iронiєю ховається глибокий змiст
Незважаючи на те, що Маленький принц дитина, йому вiдкривається
щире бачення миру, недоступне навiть дорослiй людинi. Та й люди з
омертвiлими душами, яких зустрiчає на своєму шляху головний
герой, набагато страшнее казкових чудовиськ. Взаємини принца й
Рози набагато складнiше, нiж вiдносини принцiв i принцес iз фольклорних
казок. Адже саме заради Рози Маленький принц жертвує матерiальною
оболонкою — вiн вибирає тiлесну смерть У казцi сильнi
романтичнi традицiï. По-перше, це вибiр саме фольклорного жанру
— казки. Романтики звертаються до жанрiв усноï народноï
творчостi не випадково. Фольклор — це дитинство людства, а тема
дитинства в романтизмi є однiєï iз ключових тем
Оскiльки цей фiлософський добуток, то автор ставить глобальнi теми в обобщенно-
отвлеченном видi. Вiн розглядає тему Зла у двох аспектах: з одного
боку — це мiкрозло, тобто зло усерединi окремо взятоï
людини. Це омертвiлiсть i внутрiшня спустошенiсть жителiв планет, якi
персонiфiкують собою всi людськi пороки
Другий аспект теми зла можна умовно озаглавити макрозлом. Так
само нерозв'язний конфлiкт мiж головним героєм i мешканцями планет
(дивними дорослими). Дорослi нiколи не зрозумiють принца-дитину.
Вони далекi друг друговi
Iз цiєï теми випливає основний принцип романтизму
— принцип двоемирия. Миру обивателя, якому не доступно духовний
початок i миру художника (Маленький принц, автор, Лис, Роза), якому
властивi моральнi якостi, нiколи не стикнутися
Сент-Екзюперi призиває нас як можна бережнее ставиться до всього
прекрасного й постаратися не розгубити на важкому життєвому шляху
красу усерединi себе — красу душi й серця
Маленький принц — це символ людини — мандрiвника у всесвiтi,
що ится схований змiст речей i власного життя