Цикл Франка Excelsior

До циклу Excelsior увiйшли твори , в яких помiтну роль вiдiграють
структури епiчного й драматичного плану (Наймит, Беркут, Христос i
хрест, Човен, Каменярi, Iдилiя). Для них характерна двоплановiсть
поетичноï думки, яка поєднує предметний i абстрактний
рiвнi зображення. Конкретнi реалiï, зоровi образи (беркут, човен,
каменярi, наймит) переростають в узагальненi символи й алегорiï.
Таке смислове розширення образiв (народу як наймита на своєму
полi; беркута птаха, що навiює передчуття смертi, символiзує
деспотiю, фатум; Христа, що асоцiюється з iдеалами людського
поступу й розуму; каменярiв, якi торують шлях i водночас алегорично
окреслюють простiр духовного дiяння людини) засвiдчує складання
особливого поетичного iдеологiзму. Крiм символiчного пiдтексту власне
художнiх асоцiацiй, цi твори цiкавi також своïми психологiчними
сугестiями. Пластичною, зоровою проекцiєю духовного iдеалу поета,
його самоозначенням стала образна об'єктивацiя емоцiйно-
психологiчноï єдностi й цiлеспрямованостi колективу i я, що
набуває майже архетипного смислу в Каменярах. Каменярi алегоричний
образ не героя, а звичайного робiтника, одного з маси. Саме так
видозмiнюється героiчна тираноборча парадигма романтизму в добу
позитивiзму.
Зацiкавлення натуралiзмом та увага до конкретних життєвих явищ iз
погляду психологiчного й соцiального позначилися й на прозi Франка. Його
приваблюють характери й ситуацiï, що вiдображають становлення нових
морально-психологiчних уявлень i на iншому, нiж Борислав, матерiалi,
примiром iз життя духовноï iнтелiгенцiï, виявляють розпад феодально-
клерикальноï iєрархiï та ïï системи цiнностей.
Художнє студiювання дiйсностi привело Франка до нового жанрового
рiзновиду нарису, що стоïть мiж публiцистикою i художньою прозою
(цикл Рутенцi, 1878). Формується i новий спосiб характеристики
через належнiсть лiтературного персонажа до певного суспiльного типу.
Позитивiстська методологiя виявлялася тут у зведеннi окремого
iндивiдуального характеру не до ентологiчного чи iсторичного, а до суспiльно-
психологiчного типу. Головною загальнопсихологiчною ознакою галицьких
рутенцiв Франко вважав буржуазнi (мiщанськi) iнстинкти. Тим самим
письменник вiдходив вiд сiльськоï патрiархальноï тематики й
переключався на проблематику мiщанського, мiського й iндивiдуалiстичного
змiсту.