Герой нашого часу — роман психологiчний i фiлософський

Вершина творчостi Лермонтова — соцiально-психологiчний роман Герой
нашого часу. Головна дiйова особа роману — офiцер Григорiй
Печорiн, прекрасно освiчений, багатий молодий чоловiк, якого вислали з
Петербурга в дiючу армiю на Кавказ. Епiзоди його життя на Кавказi
становлять змiст роману, який побудований з п'яти повiстей: Тамань,
Максим Максимович, Бела, Княжна Мерi, Фаталiст. Печорiн — зайва
людина. Звернення його незрозумiлi оточуючим людям, так як вони мають
звичайну, поширену в дворянському суспiльствi точку зору на життя.
Печорiн мiг стати блискучим офiцером. Вiн смiливий, не боïться
небезпеки й смертi, у нього залiзна воля. Але вiн не шукає
вiйськовоï слави i не робить вiйськовоï кар'єри.
Своï сили та енергiю вiн витрачає на порожнi вчинки. Його
життя не має мети, вiн ставить життя в залежнiсть вiд випадку,
примхливого бажання i перетворює ïï на гру. Розчарування
у свiтському суспiльствi Печорин переносить на все навколишнє. На
страждання i радiсть iнших людей вiн дивиться тiльки у вiдношеннi до
себе. Вiдкидаючи сучасну дiйснiсть, вiн захищає тiльки свою
особисту свободу, свободу своєï волi. Так позначається
його iндивiдуалiстична психологiя.
Вчинки Печорiна, примушуючи страждати iнших, не роблять i його щасливим.
Вiн нещасний i самотнiй. Його холодний розум невпинно судить всiх i
самого себе. У той же час в його душi живе потреба в любовi й спiвчуття.
У ньому кипить енергiя, йому хочеться активноï дiï, вiн
розумiє, що у нього могло бути призначення високе. Але додати
своïх сил до суспiльно-корисноï справи в його час було
неможливо. Вчинки Печорiна дрiбнi, кипуча дiяльнiсть його порожня i
марна. Час поставив його перед вибором: або рiшуча бездiяльнiсть, або
дiяльнiсть без мети. Незважаючи на те, що Печорiн так i не знайшов
головною, гiдною його мети в життi — i в цьому одне з джерел
трагiзму його долi, — було б неправильно стверджувати, що у нього
взагалi немає серйозних занять. Одне з них — розумiння
природи i можливостей людини. Звiдси — нескiнченна ланцюг
психологiчних та морально-фiлософських експериментiв над собою та
iншими. Вiн обдумує своï вчинки, вiн сам — непересiчна
особистiсть, вiн постiйно порiвнює свою поведiнку з призначенням
високим. * Думаючи про свободу як головноï для нього цiнностi,
Печорiн запитує себе: Чому менi так дорога вона? Що менi в нiй?
Куди я себе готую? Чого чекаю вiд майбутнього? На жодне з цих запитань у
нього немає вiдповiдi, але ïх постановка в умовах всебiчно
закрiпаченоï Росiï кажуть сучасникам, та й не тiльки ïм,
багато про що.
У повiстi Фаталiст поведiнку Печорiна набуває фiлософське
осмислення. Пружиною подiй стає суперечка про те, чи визначена
заздалегiдь доля людини або ж вона вiльна у своïх дiях. Офiцер
Вулич розумiє приречення долi як вираз вищоï волi, вiд
якоï залежить кожен крок людини, фiлософським поясненням поведiнки
Печорiна стає принцип сумнiву. Печорiн сумнiвається у
всьому: в iснуваннi певноï завiдомо долi, а отже, i вБоге; в
необхiдностi добра як умови людського життя, по всiх моральних
цiнностях. Це приводить його до висновку, в якому єдиною
безперечною реальнiстю стає його власне я. Свободу
своєï волi вiн робить принципом поведiнки. Iндивiдуалiзм
Печорiна з категорiï психологiчноï переходить у категорiю
свiтоглядну, фiлософську.
Свобода для себе обертається та iншим боком — вона
спустошує людину, робить ïï життя безцiльноï. Така
в результатi доля Печорiна, який ïде подорожувати до Персiï i
по дорозi вмирає. Ставлення Лермонтова до Печорiна неоднозначно.
Лермонтов приймає мужню критичну думку Печорiна, який руйнує
традицiйнi погляди, його прагнення до дiï та утвердження права на
свободу. У цьому в умовах епохи реакцiï виявилися риси справжнього
героïзму. Але фiлософiю iндивiдуалiзму (свободи для себе) Лермонтов
засуджує як марну та соцiально небезпечну. Творчiсть Лермонтова
стало етапом у розвитку росiйськоï громадськоï думки. Художнi
вiдкриття Лермонтова (новi форми лiрики, реалiстичний психологiчний
аналiз, дiалектичне розкриття характерiв, аналiз фiлософськоï
концепцiï життя) проклали дорогу поезiï Некрасова, Блоку,
Маяковського, прозi Тургенєва, Толстого, Достоєвського.