Головна лiнiя роману Виховання почуттiв Флобера

У романi Виховання почуттiв Флобер знову вертається до сучасностi.
I показує духовну спустошенiсть свого поколiння. Фредерик Мор
— персонаж частково автобiографiчний. Також, як i колись Флобер,
вiн учиться в Парижу на юриста й, зневажаючи революцiйними подiями,
проводить життя осторонь, тiльки споглядаючи на те, як наïвний
народ вiддає життя на барикадах заради наказiв негiдникiв i
демагогiв
Головною лiнiєю роману виступає лiнiя любовна. Але жоден
герой роману не знайде щастя в любовi. Художнє поле роману нiбито
йде вiд сяйва пiднесеноï любовi до сутiнку абсолютноï
iндиферентностi. Фредерик з пiднесеного юнака перетвориться в байдужого
до жiночих страждань i одночасно самотньому фiлософовi-песимiстовi. А
жiнка, заради якоï вiн був готовий вiддати життя, залишиться зi
своïм легковажним чоловiком i невдячними дiтьми
Спокуса святого Антонiя Флобер закiнчила писати в 1856 р., але довго не
наважувався видати цей добуток. Поки в 1872 р. И. Тургенєв не
примусив його зробити це. Книгу сприйняли на рiвнi скандалу. М. Горький
назвав ïï ударом у дзенькiт скептицизму. Але автора не
цiкавила боротьба iз церквою. Вiн, також, як i в романi саламбо
намагається в першу чергу розкрити перед читачем сьогодення, а не
клiшована особа древнього миру. Силомiць художньоï свiдомостi вiн
буквально переселяється в минуле й показує його у всiх
протирiччях, у переплетеннi пiднесеного й брудного, криваво жорстокого й
наïвного
Пiзнiше натуралiсти будуть уважати Бальзака й Флобера засновниками
абсолютно об'єктивного методу в мистецтвi. I хоча життя доведе
неможливiсть цiлковитоï об'єктивностi, важко знайти
письменника, який би наблизився до неï настiльки, наскiльки це
вдалося великим реалiстам Францiï
В 1876 р. Флобер написав повiсть Проста душа. Сам вiн писав про неï
так: Проста душа — це не бiльш, нiж iсторiя непомiтноï,
бiдноï, селянськоï дiвчини, богомольноï й мiстично
настроєноï, вiдданоï без усякоï екзальтованостi й
нiжноï, як свiжий хлiб. Вона послiдовно любить чоловiка, дiтей
своєï господарки, племiнника, старця, за яким доглядає,
потiм папуги. Коли папуга гине, вона замовляє його опудало й,
умираючи, плутає його зi святим духом. У цьому немає
нiякоï iронiï, хоча так можна подумати, навпаки — все це
дуже смутно й дуже серйозно. Просту душу Флобер створив як пам'ятник
Жорж Санд, з якоï дружив, i яка постiйно робила речення йому
створити щось для народу й онароде. Соцiально настроєна Жорж Санд
не мiг упокоритися з тим, що художник такого рiвня iснує тiльки у
свiтi форми, стилю, i запобiгає яким-небудь звертанням до проблем
нерiвностi, несправедливостi, якi панують у суспiльствi. I Флобер
створив повiсть про винятково добру людину з недорозвиненим розумом;
показав сумну iсторiю життя жiнки, що нiколи не жила власним життям. Всi
подання Фелисите зводяться до об'єкта, якому вона служить у даний
час
Фелисите створена Богом для абсолютноï любовi, i вона вiддає
ïï людям, нiчого не очiкуючи у вiдповiдь. А вiдповiдi й не
має. Люди використовують рабочую конячку, не замислюючись про
вдячнiсть. I тiльки iм'я героïнi (Фелисите означає
счастливая) видає авторське вiдношення до неï. Вона i є
одна з тих убогих духом, яким Христос пообiцяв Царство Небесне
Взагалi представники соцiальних низiв представленi у творчостi Флобера з
особливою любов'ю. Хоча авторську позицiю й не вiдразу можна зрозумiти.
Селянку з викрученими вiд непосильноï роботи руками заслоняють
фанфари сiльськогосподарськоï
Виставки й дiалог мiж двома поетичними душами у романi мадам Бовари.
Щирiсть простого народу, що завжди першим гине пiд час рiзких поворотiв
в iсторiï позначенi в воспитании почуттiв з особливою ненавистю до
тих, хто цих самовiдданих дiтей використовує й вiддає
Флобер не визнавав дидактизму в лiтературi, що, на його думку, повинна
бути тiльки мистецтвом, тому Проста душа не стiльки набудовує
суспiльство на безсумнiвно iдею, скiльки надає iмпресiонiстичну
картину життя жiнки з народу. Але за импрессионичностью флоберовских
картин проглядається не очiкуваний для утопiчних соцiалiстiв (
Гюго, Жорж Санд, е. Цю ) погляд на природу народу, що страждає вiд
проблеми нерiвностi набагато менше, нiж тi, хто про нього
турбується