Казка Сельми Лагерлеф Подорож Нiльса з дикими гусьми по Швецiï

У казцi Сельми Лагерлеф “Подорож Нiльса з дикими гусьми по
Швецiï” архетип подорожi вiдiграє схожу роль з
тiєю, яку має подорож Герди у казцi Андерсена. Поперше,
пiдчас подорожi головний герой мандрує свiтами. Так, з дому Нiльс
потрапляє у табун диких гусей; на Розбiйницьку гору, де живуть
ворони; у Глiммiнгенський замок; у зачароване мiсто Вiнету;
мандрує до Лапландiï.
Подруге, в ходi подорожi вiн набуває життєвого досвiду i
змiнюється. Так, на початку твору Нiльс вередлива i жорстока
дитина: “С виду мальчик как мальчик, а сладу с ним не было
никакого. На уроках он считал ворон'и ловил двойки, в лесу разорял
птичьи гнезда, гусей во дворе дразнил, кур гонял, в коров бросал камни,
а кота дергал за хвост…” Зазнавши труднощiв i отримавши
уроки добра й справедливостi вiд тварин, яких вiн зустрiчає, Нiльс
стає добрiшим, i його вiдносини з оточуючими змiнюються, у нього
з'являються друзi: “Вот сколько у меня друзей!” подумал
Нильс”. Також хлопчик змiнює своє ставлення до
навчання: “Теперь в дневнике у него поселились одни пятерки, а
двойкам туда было не пробраться”. Так само в казцi Андерсена Герда
подорожує свiтами (залишивши рiдний дiм, потрапляє до саду
чарiвницi, потiм до палацу принца i принцеси, потiм у полон до
маленькоï розбiйницi i т.' д.). В ходi випробувань, яких вона
зазнає, героïня дорослiшає, стає сильною
особистiстю. Потретє, герой стає надзвичайно близьким до
свiту природи, звiрi допомагають йому. Так, у казцi Андерсена Гердi
допомагають ворони, Пiвнiчний Олень; у казцi Лагерлеф Нiльса
виручає зi скрути гусак Мартiн; дика гуска Акка Кебнекайсе
дає йому уроки життєвоï мудростi; бiлка Сiрле дiлиться
з ним грибами та горiхами i т. д.
Почетверте, змiнюючись у ходi подорожей, герой отримує здатнiсть
впливати на свiти. Герда змiнює на краще свiт Маленькоï
розбiйницi. Нiльс рятує вiд нашестя щурiв Глiммiнгенський замок,
де живуть лелеки; допомагає птахам i звiрям покарати ïхнього
давнього ворога лиса Смiрре. Пiд впливом Нiльса стає чеснiшим i
благороднiшим ворон ФумлеДрумле з Розбiйницькоï гори. Порiвняймо:
на початку твору ворон дiє заодно з лисом Смiрре, вiн жадiбний i
жорстокий: “Отжадности у ФумлеДрумле загорелись
глаза…”; “На этот раз увернуться от ворона Нильсу не
удалось. ФумлеДрумле налетел на него и твердым, острым клювом стукнул
прямо в лоб”. Наприкiнцi твору ФумлеДрумле приходить Нiльсу на
допомогу: “Мы с тобой старррыедрррузья, сказал ФумлеДрумле,
адрррузья дррруг дррруга выррручают. Я уж постарррался, ррразузнал, как
тебе в человека пррревррратиться!..”; “А вот я тебе
понастоящему помогу. Я уже ррразыскал того, кто рррад с тобой
поменяться”.