Короткий переказ роману Прощай, зброя

Прощай, зброя! роман, у якому Хемингуей звертається до подiй, що
стали причиною життєвоï трагедiï героïв Фиести. У
передмовi, написанiй в 1948 р. до нового видання Прощай, зброя!,
Хемингуей сказав: …письменник не може залишатися байдужим до
такому що не припиняється, нахабному, смертовбивчому, брудному
злочину, яке являє собою вiйна .

Саме до такого визначення Першоï свiтовоï вiйни пiдводить
роман всiєю логiкою створених у ньому образiв i життєвих
конфлiктiв. Збiглий на фронт добровольцем i молодим американцем, що
бореться в рядах iталiйськоï армiï, лейтенант Генрi поступово
переконується в антинародному характерi всесвiтньоï бойнi
Життя в окопах вiдкриває йому ока на облуднiсть гасел, пiд якими
ведеться збройний передiл миру. Остаточне протверезiння приходить тодi,
коли Генрi стає свiдком подiï, що воплотили для нього не
тiльки криваву жорстокiсть цiєï вiйни, але i ïï
безглуздiсть: розстрiлу iталiйцями своïх же спiввiтчизникiв, що
вiдступають пiсля розгрому армiï в Капорето. Вiн мiстить сепаратний
мир, тобто дезертирує i ïде у Швейцарiю разом з подругою
— англiйською медсестрою Кетрин Баркли, з якоï познайомився,
коли перебував у госпiталi пiсля поранення. Торжество лiричноï
стихiï протистоïть у структурi книги розгулу кривавоï
оргiï; любов — життя виступає антитезою вiйнi —
смертi

Однак самоусунення героя з iсторiï, його втеча з великого миру
катастроф у малий мир особистого щастя — не вихiд. Роман
завершується трагедiєю, що оголює iлюзорнiсть надiй на
спочинок i щастя у свiтi, де ллється кров i править нелюдськiсть:
Кетрин гине при пологах, i Генрi залишається один