Мотиви лiрики Лесi Украïнки

Тема любовi до Украïни та вiрного служiння ïй. (У вiршах iз
циклу Сiм струн змальовано безмежне почуття любовi до Украïни. У
них чується непохитна вiра у кращу долю Вiтчизни. Iз певним сумом
описано роздуми матерi, яка впевнена, що треба гартувати волелюбний дух
у своïх дiтях, аби вони не хилилися, не корилися тяжкiй долi, а
виростали справжнiми людьми. Утвердження художнього слова як зброï
у боротьбi. (Леся Украïнка гартувала своє поетичне слово,
була переконана в доцiльностi своєï письменницькоï
працi. Вона сподiвалася, що ïï слово може стати кращим мечем
на катiв. Про це пише поетеса у вiршi Слово, чому ти не твердая
криця…. У поезiï Мiй шлях вона переконує: справжнiй
митець той, хто в гуртi однодумцiв iде до народу, вiддає життя за
iстину. У поезiï Сiм струн слово постає як чари проти грiзних
хмар, а в поезiï Сльози-перли як лiки вiд рабськоï сплячки. У
пошуках Мiй шлях та Коли втомлюся я життям щоденним… Леся
Украïнка мрiє про братерство, рiвнiсть, волю. Поетеса
вважала, що завдання справжнього мистецтва правдиво вiдображати життя,
прагнення народу та його сподiвання на краще майбутнє .
Мотиви молодостi й кохання . У циклi Мелодiï представлено iнтимну
лiрику. Сни щасливi народжуються у поезiï Знов весна, i знов
надiï…. Свiтлий мотив поступово росте й набирає сили у
вiршах Стояла я i слухала весну, Дивлюсь я на яснiï зорi. В основi
вiрша Напис в руïнi факт з iсторiï єгипетського народу,
хоча з пiдтексту твору зрозумiло, що в ньому йдеться про Украïну.
Саме слово руïна асоцiюється з iсторичним перiодом у життi
Украïни Великою Руïною, а напис фараона з пам'ятними знаками
Катерини II, Петра I. Поетеса пiдводить читача до думки, що культура
народу належить рiднiй нацiï та свiтовi, але аж нiяк не загарбникам
i тиранам.
Iнтернацiональнi мотиви у творчостi поетеси. У Кримських спогадах Леся
Украïнка порiвнювала Крим iз розбитим безталанним човном. Вона
журилася, що татари живуть у краïнi, де править неволя. Поетеса
мрiяла, щоб розбурхане море народного гнiву очистило вiд поневолювачiв
нещасну краïну.) Вершини свiтовоï поезiï. (У творах Леся
Украïнка порушувала надзвичайно важливi фiлософськi, iсторичнi,
полiтичнi, етичнi проблеми. У ïï творах були вiдповiдi на
злободеннi питання тогочасноï дiйсностi. Украïнське мистецтво
i творчiстю Лесi Украïнки сягнуло вершин свiтовоï поезiï.
Патрiот, самовiдданий борець, вона багато зробила для Батькiвщини.
Звернення до проблеми нацiональноï iсторiï у драматичнiй поемi
Лесi Украïнки Бояриня Лiтературна доля поеми вiдображення ставлення
до нацiональноï iдеï. Драматична поема Бояриня була видана
окремими виданнями 1914 року, i потiм ще у 1918 та 1923 роках. Пiсля
цього аж до 1989 року ïï не те що не друкували, а й не
згадували. Свого часу 1929 року була опублiкована вступна стаття М. Драй-
Хмари до поеми Бояриня, а вiдтодi навiть в академiчному виданнi
радянських часiв поеми Бояриня не було. Вона була заборонена, бо
залишалася актуальною i викликала певнi асоцiацiï.
Поверненая до проблеми нацiональноï iсторiï украïнцiв
доби Руïни. Мотиви нацiональноï долi народу були провiдними у
творчостi Лесi Украïнки, бо вона
була свiдомою патрiоткою i вiдчувала необхiднiсть захисту
украïнства, вiдсто
ювання iнтересiв свого народу. У поемi Бояриня вiдчутнi два мотиви. Ця
проблема у поемi пов'язана з проблемою нацiональноï зради, яку
показано через оцiнку результатiв Переяславськоï ради вже в
дiï у розмовi мiж Степаном та братом Оксани Iваном, i та
виправдання Степана щодо того, чому вiн у Москвi (На радi Переяславськiй
мiй батько, подавши слово за Москву, додержав те слово вiрне) Iван
вiдповiдає: Та певне! Краще зрадити Вкраïну. Мотив
нацiоналiноï пасивностi цiлком вiдображений у позицiï Степана,
який говорить, що батько навчав його не здiймати зброю проти брата, а
насправдi вже зрiкся нацiональноï iдеï, перейшовши на службу
до росiйського царя.
Мотив ностальгiï виростає з неприйняття московських
звичаïв i взаємин мiж людьми як на побутовому, так i на
суспiльному рiвнях (одяг, принизливий поцелуйний обряд та iншi). У
Оксани зрiє думка про те, що Московщина неволя бусурманська,
темниця. Адже тут ïй невiльно не те що жити своïм домом i
своïм законом, а вона мас боятися повсякчас немилостi царя. Що вже
говорити про захист iнтересiв Украïни! З туги за рiдним краєм
Оксана починає хворiти, вона тепер i на Украïну не може
поïхати, бо сором i за себе, i за чоловiка, що сидiв у запiчку
московськiм в той час, як на Украïнi лилася кров.
Змальовуючи iсторiю героïв на тлi подiй епохи Руïни, Леся
Украïнка, з одного боку, вважає за потрiбне подати романтично
вивищений образ Оксани патрiотки Украïни, гiдноï дочки не лише
козацького старшини Олекси Перебiйного, а й свого краю. Саме через цей
образ поетеса осмислює образи Батькiвщини, патрiотизму,
нацiональноï честi. Разом з тим Леся Украïнка подає
цiлком реалiстичнi картини, що змальовують достовiрнi деталi суспiльно-
полiтичного, громадського i побутового життя Росiï XVII столiття:
шовiнiзм, великодержавний цинiзм у ставленнi; до iнших народiв,
вiдступництво вiд договiрних статей Переяславськоï ради 1654 року
Все нам в очi тiєю присягою тичуть… Чому ж вони самi забули
Бога?, рабське догоджання Степан визнає, що змушений холопом
Стьопкою себе взивати та руки цiлувати, як невiльник…. Деталi ж
побуту, змальованi у Бояринi, нагадують описане М. Лєрмонтовим у
Пiснi про купця Калашникова.
Леся Украïнка досить категорично змальовує Украïну як
свiт веселий, а Московщину як неволю, темницю. Але це протиставлення
зумовлене не войовничим нацiоналiзмом, у чому ïï
звинувачували, а ображеним нацiональним почуттям. Вона нiде не
культивує нацiональноï ненавистi i досить самокритично
ставиться й до свого народу (ми паралiтики з блискучими очима). Але,
осмислюючи проблеми нацiональноï iсторiï часiв Руïни,
вона осмислювала одночасно й сучасну ïй нацiонально-полiтичну
ситуацiю, i ïï поема крик болю до своïх нацiональних
забудькiв, а також нагадування усьому свiтовi про те, що нацiя з
героïчною iсторiєю i високими морально-етичними традицiями
заслуговує принаймнi не на приниження своєï гiдностi
старшим братом, а на шану.