Погано ви живете, панове (А. П. Чехов)

Творчiсть великого росiйського письменника Антона Павловича Чехова вiдноситься до кiнця XIX столiття. Вiн народився в 1860 роцi, тобто його народження практично збiглося з реформою 1861 року, i формування особистостi письменника йшло вже в пореформенному Росiï, стан якоï вiн чудово зобразив у своïх творах. Надзвичайно цiкаво стежити за пригодами його героïв, смiшних i трагiчних, веселих i сумних, багатих i бiдних. Вражає рiзноманiтнiсть-показаних образiв, життєвих ситуацiй. Мова Чехова не схожий на мову iнших письменникiв. Вiн дуже гарний, а головне, доступний i зрозумiлий, вiдразу видно головна думка письменника, але ця простота i вiдкритiсть, в першу чергу, свiдчать про глибину життєвого досвiду автора. Прекрасно показаний образ народу, у творах Чехова героями є люди всiх класiв суспiльства, починаючи вiд крiпакiв i закiнчуючи людьми, наближеними до государя. Тематика творiв Чехова iнодi перегукується з тематикою таких письменникiв, як Ф. М. Достоєвський, I. С. Тургенєв , О. М. Островський. Але чехiв глибоко iндивiдуальний, його стиль, його точка зору не схожi на стиль i точку зору iнших авторiв. Безсумнiвно, Антон Павлович — великий письменник i драматург.
Найбiльш близькi i зрозумiлi для читача чудовi розповiдi письменника, як то: Смерть чиновника, Розумний двiрник, Iонич, Криве дзеркало, Наречена, Про любов. Це далеко не повний список. Смерть чиновника — мiй улюблений оповiдання Чехова. Чиношанування бере верх над життям чиновника. Це, звичайно, перебiльшення, але не дуже сильне, звичаï чиновникiв дiйсно були близькi до цього. В оповiданнi Розумний двiрник автор торкається надзвичайно важливу тему освiти народу, але пiдкреслює, що його самоосвiта практично неможливо. А тема становища жiнки в суспiльствi розкривається в оповiданнi Наречена. Надi вiдкривається попереду забезпечене життя за спокiйним, розумною людиною, але вона задає собi питання: А що далi? А далi — нудне життя без просвiту. Мати каже ïй: I не помiтиш, як сама станеш старою, i буде у тебе така ж норовлива донька, як у мене. Надя жахається i вибирає можливiсть вчитися, проявити себе.
Теми оповiдань А. П. Чехова перегукуються з багатогранною темою роману Ф. М. Достоєвського Злочин i кара. В оповiданнях i в романi розглядаються теми принижених i ображених, людських стосункiв, любовi, становлення особистостi, положення жiнки в суспiльствi, моральних переживань. П'єса Вишневий сад пiднiмає соцiальну проблему: за ким майбутнє Росiï? Дворянство йде зi статусу провiдноï класу, але майбутнє не за такими, як Ло-Пахиня, який прямо себе оцiнює: Мiй тато був мужик, iдiот …, мене не вчив, а тiльки бив сп'яну i всi палицею. По сутi, i я такий же дурень i iдiот . Цi люди неосвiченi, хоч i дiловi, але допускати ïх до високих постiв не можна.
Оповiдання Палата 6 — важке, на мiй погляд, твiр. Важке i проблема, що пiднiмається в ньому, проблема бiдностi Росiï, людей, проблема зламаних доль божевiльних, якi не вiд доброго життя, звичайно, стали такими.
А. П. Чехов — автор таких класичних п'єс, як Вишневий сад, Чайка, Три сестри. Це класика театру. Важко уявити росiйську драматургiю без чеховських п'єс, якi написанi живим, влучним росiйською мовою.
Актуальнiсть чеховських творiв, я думаю, нi в кого не викликає сумнiвiв. За його життєвому досвiду, викладеного в творах, ми вчимося жити. Я давно вже поставив Антона Павловича в ряд своïх улюблених письменникiв, де є А. С. Пушкiн , А. С. Грибоєдов , Ф. М. Достоєвський та багато iнших.