Природа i ми

Люби природу не як символ Душi своєï. Люби
природу не для себе Люби для неï

писав у одному iз
своïх вiршiв незабутнiй Максим Рильський , якого друзi з любов'ю
називали Максим Добре Серце. У багатьох своïх поезiях вiн оспiвав
природу рiдноï Украïни, закликав берегти ïï й
захищати вiд злоï та жорстокоï руки, примножувати ïï
багатства, любити ïï. Ми всi дiти природи, ïï
часточка. Вона, велична i могутня, дарує нам життєвi
радощi, бо годує й зодягає, вчить i радить,
застерiгає й попереджує, винагороджує за
хазяйновитiсть i суворо карає за байдужiсть i бездушнiсть.
Природа вiчне джерело натхнення. Скiльки прекрасних полотен живопису,
музичних шедеврiв, поетичних рядкiв створено вiд спiлкування з нею,
скiльки пiсень складено! Природа джерело нашого матерiального
добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо
ïï багатства. Нашi предки добре знали таємницi землi.
Називаючи ïï матiр'ю-годувальницею, розумiли, що до неï й
ставитись треба так, як до матерi: шанобливо, тактовно, з любов'ю i
повагою, турботливо, по-доброму. Тодi й земля вiддячить i сприятливим
клiматом, i багатими врожаями, i чистим повiтрям, i ласкавим сонечком, i
благодатним дощиком… Людина мусить бути дбайливим господарем у
храмi матiнки Природи, а не жадiбним байдужим споживачем. Звертаючись
до лiсу як до свого друга, Максим Рильський писав:

А за
кожну деревину, Що пiде нам на будови… …Ми новi гаï
посадим. Щоб земля була весела,Як веселе птаство в лiсi. Як веселi
дерева.

Пам'ятаймо, що за нами йдуть майбутнi поколiння. Якою ми
залишимо ïм нашу рiдну землю, сьогоднi залежить вiд нас.