Проблематика роману Селинджера Над прiрвою в житi
Рух битничества широко торкнуло молоде поколiння Америки 1950 р. це
поколiння вступило в життя незабаром по закiнченнi холодноï вiйни.
Битничество яскраво пофарбовано бунтарством проти конформiзму,
вульгарноï меркантильностi суспiльства споживання. Iдеалом
поколiння стає природнiсть i безкорисливiсть, розкрiпачення
творчих сил. Багато iдей побитого поколiння близькi фiлософiï й
етицi дзен-буддизму
Стилiстично лiтература битничества — це безкомпромiсна
исповедальность, протест проти рацiональноï впорядкованостi. Серед
художнiх орiєнтирiв — iдеï незалежноï особистостi
у творчостi Г. Торо, проповiдь вселюдського братерства в лiрику У.
Уитмена, неприйняття умовностей i суспiльних табу в романах Г. Мiллера,
проста, чесна проза О. Хемингуэя. Один з видатних письменникiв
сучасноï Америки — Дж. Д. Сэлинджер, популярнiсть до якого
прийшла з виходом у свiтло роману Над прiрвою в житi (1951). Роман
являє собою сповiдь пiдлiтка Холлена Колфилда, що вiдкидає
конформiстську однодумнiсть, споживчий спосiб життя. Це один з перших
героïв, що обвинуватили Америку в лицемiрствi, самовдоволеннi,
аморальностi
Герой виключений iз черговоï школи за академiчну неуспiшнiсть,
оскiльки не в силах прийняти закони школи, у якiй учиться й миру, у
якому живе. Холден, щирий, що ненавидить лицемiрство й фальш людин,
збiгає в Нью-Йорк, тиняється по мiсту, будує
неймовiрнi плани на майбутнє . Дуже гостро герой вiдчуває
розлад дiйсного й бажаного в школi, у сiмейних вiдносинах, у суспiльствi
— у всiм тiм, що йменується миром дорослих. Головне
обвинувачення, що кидає Холден цьому миру, — це
обвинувачення в удаваннi, свiдомому лицемiрствi, показусi. Сам монолог
героя являє собою сумiш розпачу, ненадуманого трагiзму й
розпачливого блазенства, пiдлiтковоï бравади, напускного цинiзму.
Автор знайомить читача з героєм у момент гостроï
моральноï кризи, коли зiткнення з миром здається
героєвi нестерпним. Мовлення героя плутане, насичена сленговим
мовою пiдлiтка, незлобними лайками, словами-паразитами, що
повiдомляє тексту вiрогiднiсть. Герой Сэлинджера не стає
борцем iз системою, його заперечення звучить убедительнее, чим
твердження, герой усього лише шукає притулок, де можна зникнути
вiд тотального лицемiрства. Холден сам найчастiше дасть пiдстави для
складних вiдносин: вiн уразливий, нелюб'язний, найчастiше просто грубий,
дотримується глузливого, заступницького тону в спiлкуваннi з
однолiтками, спостережливiсть його неприємна, як крiзь
збiльшувальне скло про i помiчає й засалений халат учителя, i
гнилi зуби Эккли, i брудну бритву Стредлсйтера.
Але й оточення його наповнене липою: брешуть у привiлейованiй школi,
заявляючи, що виховують у нiй смiливих i шляхетних, насправдi —
самозакоханих i цинiчних. Бреше вчитель Спенсер, запевняючи Холдена, що
життя — рiвна для всiх гра. Для героя ж спортивнi iгри, якими так
захоплене суспiльство стають символом подiлу суспiльства на сильних i
слабких. Найбiльше на свiтi герой боïться стати таким, як всi
дорослi, пристосуватися до навколишньоï неправди й показухи,
зiрватися в прiрву. Вiдповiдно до психологiï пiдлiткового перiоду
героя дуже хвилюють питання пiдлоги. Йому огиднi тi легкi зв'язки, якими
хвастають його однолiтки, вiн несвiдомо тягнеться до iншого, мрiє
про одну єдину дiвчину, сам соромлячись своєï
цнотливостi
Iсторiя героя роману Над прiрвою в житi — своєрiдна сповiдь
людини, що не може й не хоче змiнити мир, а здатний лише iз граничною
щирiстю розповiсти про його проблеми, герой стукає в усi дверi,
шукає вiдповiдi в шоферiв таксi, випадкових попутникiв, у
товаришiв по школi, у сусiдiв по столику в ресторанi, телефонує.
Живучи у великому мiстi, у людськiй штовханинi, вiн почуває себе
нескiнченно самотнiм, тiльки прихильнiсть до маленькоï сестри Фиби
й мрiя вiдгородити вiд вульгарностi й розпусти, вiд падiння у прiрву
iнших дiтей утримують його в цивiлiзованому свiтi й рятують вiд розпачу
Подiï декiлькох днiв стають для героя своєрiдною
iнiцiацiєю, вона засвоює важливi уроки, зустрiчаючись i з
миром насильства, злочинностi, i з гарними й чарiвними людьми. Судження
Холдена стають не такими безапеляцiйними, не такими однолiнiйними,
настрiй тотального заперечення замiняється розумiнням, що холод
вiдносин можна розтопити теплом любовi, його бунт здобуває логiчне
завершення, герой переконується, що бiгти завжди легше, нiж
залишитися.
