Роль козацьких лiтописiв у вiдтвореннi iсторичного минулого
Неоцiненне значення для становлення новоï украïнськоï
лiтератури мають твори XVII-XVIII ст. Це козацькi лiтописи.
Дивуєшся авторам цих шедеврiв, гордишся своïми предками.
Лiтописцi Самовидець, Грабянка i Величко, очевидно самi були свiдками
усiх тих подiй, що переважно в хронологiчному порядку подають епiзоди
iсторiï нашого народу. Спочатку вказують на тi факти, якi
спричинили визвольну боротьбу проти польськоï шляхти, а потiм
детально описують вiйну, життя народу в цей перiод, внутрiшнє
становище Украïни та ïï стосунки з iншими державами.
Лiтописцi висвiтлюють i коментують цiлий ряд проблем тогочасного життя,
що є цiнним джерелом для дослiдження iсторiï Украïни
другоï половини XVII ст. Лiтописи Самовидця, Действiя презельной
брани, Летопись событий в юго-западной России в XVII-м веке створенi на
багатому iсторичному матерiалi, тому є життєвою правдою про
героïчне минуле украïнського народу, його багатовiкове
страждання.
Лiтописцi яскраво подають нам, сучасникам, подвиги видатних воïнiв,
зокрема Хмельницького; оспiвують хоробрiсть, кмiтливiсть козацтва,
передають психологiчний стан ворогiв.
Гордiстю проймаємося, коли читаємо про героïчнi подвиги
нашого земляка з Мерефи Iвана Сiрка. Самiйло Величко описує його з
любовю, бо вiн став легендарною постаттю нашоï iсторiï.
Цiннiсть цих лiтописiв полягає i в тому, що вони стали предметом
уважного вивчення письменниками та iсториками наступних поколiнь,
допомагали ïм розiбратись у складних iсторичних подiях XVII ст. У
козацьких лiтописах вiдображена боротьба народу за своï нацiональнi
права, за незалежнiсть Украïни, за самобутнiй шлях ïï
розвитку. Богдан Хмельницький центральна постать лiтопису Самiйла
Величка У лiтописах XVII-XVIII ст. вiдображена визвольна боротьба
украïнського народу проти польськоï шляхти. Очолював
ïï Богдан Хмельницький . Тому Самiйло Величко i ставить його у
своєму лiтописi центральною постаттю. Автор вказує на
характер цiєï боротьби, дає ïй оцiнку, тому його
твiр посiдає чiльне мiсце в давнiй украïнськiй лiтературi.
Лiтопис Самiйла Величка велика iсторична повiсть, яка вмiщує в
собi ряд оповiдань, в основу яких покладено iсторичний матерiал про
героïчну боротьбу у 1648-1654 pp. Початок твору подається на
основi народних переказiв, легенд про Богдана Хмельницького: як вiн
служив конюшим у Потоцького, як вiн викрав листи у Барабаша. Величко
докладно зупиняється на пiдготовцi до бою козакiв з ворогом,
описує саму битву пiд Жовтими Водами: Наконец всех поляков
Хмельницкого оружiе разорило, и едним з них там же на Жолтой Воде жити и
гнити повелело, а другим правую стезю до Криму показало, от якого
погрому не десятка человека поляков не спаслося.
Письменник прославляє вiйськове умiння козакiв i ïхнього
генiя, полководця Б. Хмельницького. У своєму лiтописi вiн
вказує на силу нашого народу i цим стверджує його перемогу
над ворогами. Ми бачимо подвиг простого люду та його талановитого
керiвника.
Вiйсько Богдана Хмельницького здобуло двi перемоги, але не втомилося, не
зупинилося на досягнутому: В дальшiй похiд з Хмельницким рушило,
увидевши з сторони албо з гори якой оное, можно било сказать, же то суть
ниви, красноцветущим голендерським албо влоским маком засеяннiи и
прокветнувшiи. Смерть полководця боляче вразила серця народу. Самiйло
Величко, усвiдомлюючи цю невиправну втрату, пише: Умер добрiй вождь наш,
оставивши по себе бесмертную славу.
Як бачимо, твiр письменника цiнне надбання, яке стало предметом вивчення
украïнськими письменниками та iсториками, джерелом роздумiв над
долею багатостраждального народу Украïни, приводом для мiркувань
над розвязанням вiчноï проблеми взаємин вождя i мас.
