Трагiчнi суперечностi життєвого i творчого шляху Максима Горького
Особистiсть Максима Горького яскравий приклад трагедiï людини i
письменника. За всiх часiв стосунки мiж митцем i суспiльством могли
розвиватися тiльки у двох напрямках. Це могла бути боротьба i
протистояння владi або вiдхiд митця вiд свiту i його орiєнтацiя на
внутрiшнi переживання. Iсторiя людства залишає мало прикладiв,
коли справжнiй великий художник творить не на догоду сильним свiту
цього, не орiєнтується на низькi потреби масового читача, а
iм'я його визнається i прославляється ще за життя.
Час зле пожартував i з Горьким. За життя до нього прийшла свiтова слава,
у Радянському Союзi був створений мiф про пролетарського письменника,
його iм'ям називалися вулицi, навчальнi заклади, кораблi. Пiсля смертi
факти бiографiï були впорядкованi й пiдчищенi, твори канонiзованi,
а за п'ятдесят рокiв настав час переосмислення творчостi хрестоматiйних
письменникiв i вiдмови вiд ïхньоï творчостi, знесення
пам'ятникiв, перейменування вулиць… Суспiльство намагається
забути того, на кого ще так недавно молилося. I це несправедливо, бо
Максим Горький справдi був великим письменником, твори якого самобутнi,
цiкавi й актуальнi за будь-якого часу.
Максим Горький це псевдонiм. Його справжнє iм'я Олексiй Максимович
Пєшков. Народився майбутнiй письменник у Нижньому Новгородi.
Пошуки свого мiсця в життi пiдштовхнули його до мандрiв Руссю. Вiн
близько знайомиться iз життям пролетарiв, намагається з'ясувати
причини, якi штовхають людей на дно життя, спiвчуває
революцiонерам i бачить у них бунтарiв проти соцiального зла. У деяких
своïх творах Максим Горький не тiльки зробив нового соцiального типа-
босяка героєм, а й проголосив цим характером свiй протест проти
дiйсностi. Письменник показав величезний розрив мiж високим призначенням
людини i жахливим iснуванням вiнця природи в реальнiй дiйсностi. Людина
це звучить гордо! Цей вислiв може бути епiграфом до всiєï
творчостi Максима Горького. Героï його раннiх романтичних творiв
неординарнi особистостi. Письменник переосмислює розумiння добра i
зла, правди i сили. Сила у його тиорах поєднується з красою
i подається Горьким у пiдвищено-романтичному ореолi. У людськiй
слабкостi письменник вбачає джерело зла i несвободи особистостi.
Протиставлення сили-краси i слабкостi-потворностi об'єднують
романтичнi i реалiстичнi твори Горького.
Революцiю 1917 року Максим Горький зустрiв iз радiстю. Але дуже швидко
пiн зрозумiв утопiчну суть бiльшовицьких гасел i вжахнувся наслiдкам,
якi пророчо передбачав. Письменник втрачає iнтерес до долi
окремоï людини, закликає думати про прекрасне майбутнє
. Бунтарство, протест Горького-реалiста перетворюється на
безпомiчнi, невиразнi заклики утопiста, який вiрить чи удає, що
вiрить у прекрасне майбутнє СРСР.
Пiсля репресiй, розстрiлiв iнтелiгенцiï 1922 року Горький
виïхав за кордон, але сталiнському режиму був потрiбний авторитет
письменника. Влада вирiшила будь-що повернути Горького додому. До
всесвiтньовизнаного митця були органiзованi поïздки молодих
письменникiв, надсилалася безлiч листiв вiд робiтникiв i селян з
проханням повернутися в Росiю. Славослiв'я, широке святкування його
ювiлеïв все змушувало Горького вiрити в те, що його люблять на
батькiвщинi. Вiн повернувся i потрапив у золоту клiтку, з якоï вже
не змiг вирватися до самоï смертi.
Брехня, облуднi обiцянки, примiтивнi лестощi зробили свою чорну справу,
дух гордого Буревiсника було зломлено.
