Твiр на тему: Блукання людськоï душi вiд пiзнання грiхiв до набуття вiри вдобро

Що таке грiх? Поганий людський вчинок, коли людина дiє, навмисно
користуючись самою волею (бажаючи, вибираючи). Вчинок, який не до
вподоби Боговi. Першими, хто згрiшив, були, за бiблiйними переказами,
Адам i Єва, Каïн та Авель. Августин Блаженний називав грiхом
будь-яке слово, вчинок чи бажання, що суперечить вiчному закону.
Богослови називають грiхом в основному порушення проти Бога; фiлософи-
моралiсти вважають, що грiх як такий йде всупереч розумовi.
Цiкавим є визначення поняття грiх священнослужителя Максима
Козлова:
Грех- это такая дырка; вох например, есть дивная-дивная картина или
плат, как, например, может у кого-то мама носит павлово-посадский
платок, он дивно красив. И вдруг на зтом платке, как на картине
нашєй жизни, появляется дырка, и не просто появляется, мы сами ее
как бы продираєм потихоньку ковыряем, ковыряем, пока она не
появится.
Данте змалював безсмертя людськоï душi ( духу), щоб виявити всi
вади та чесноти особистостi. А головне — письменника цiкавило
питання, чи зможе людська душа очиститися, пiднестися над своïми
грiхами й пороками до самого Бога, розпочавши нове життя —
духовне, вiд якого залежить моральне спасiння людини i людства взагалi?
Про задум твору Данте писав латинською у листi Кангранде делла Скала:
Врятувати людей вiд ганебного стану i привести ïх до щастя.
Письменник прагнув до /духовного спасiння людини й усього свiту. Вiн
проголошував високi iдеалиДобра, Любовi, Милосердя, Розуму, якi, на його
думку, можуть змiнити життя суспiльства. Письменник стверджував, що
людина ще на землi мусить усвiдомити своє становище, намагатися
полiпшити його, звертаючись до прихованих творчих сил своєï
душi. Данте у поемi представляє не просто подорож героя у
загробний свiт (як це було, наприклад, в античних митцiв), а мандри його
душi й зустрiчi з iншими душами.
Душа — єдина на землi держава,
Де є свобода чиста, як озон
Кордон душi проходить над свiтами, еще не так велика и незаметна, зашить
можно. Но если дальше, то вскоре вместо платка будет сплошная дыра; вот
и грех: зто сначала маленькая, а потом все расширяющаяся дыра, и как бы
в нее не свалиться!
Та й у цiлiм свiтi,
Крiм отих, що уродивi
Та малi ще дiти. Ой нема людей безгрiшних,
Ой нема й не буде.
Бо ми тiльки Божi дiти,
Бо ми тiтки люди.
Бог тому-то i Всевишнiй,
Щоб усе простити…
Чи не з того нам так звично,
Так…. iюбо грiшити ?
Галина Вовченко
Безгрiшних людей не буває. Люди нiколи не бувають нi безмежно
хорошi, нi безмежно поганi, — вважав Франсуа де Ларошфуко.
Бiблiйнi iсторiï по-рiзному розповiдають про очищення людськоï
душi вiд грiхiв. IсусХристос, спокутуючи людськi грiхи, на Голгофi свято
вiрив в очищення людськоï душi вiд бруду, зла. Людина мусить
обирати тiльки те, що допомагає самовдосконаленню. У притчi про
блудного сина йдеться про любов i прощення, про добровiльний вибiр зла,
про гiркоту грiха i радiсть каяття i прощення.
У притчi пiд блудним сином слiд розумiти грiшника, який кається.
На блудного сина схожа та людина, яка веде розбещений, свавiльний
(грiшний) спосiб життя; своïми грiхами вона губить свою душу i всi
дари (життя, здоров'я, силу, здiбностi). Коли ж грiшник, опам'ятавшись,
приносить щире покаяння зi смиренням i надiєю, то отримує
божественне прощення всiх його грiхiв, хоч якими б великими вони були.