Виклад роману: Сила й слава

З найперших романiв — Людин усерединi (1929), Це поле бою (1934),
Мене створила Англiя (1935), Брайтонский льодяник (1938) —
письменник ставить своïх персонажiв в екстремальнi обставини, що
сприяють розкриттю ïхньоï моральноï сутностi, що змушують
робити вибiр мiж вiрнiстю й зрадництвом. Грiна хвилювало, як тi або iншi
моральнi категорiï й принципи реально переломлюються й втiлюються в
конкретних взаєминах мiж людьми
Його займала сутнiсть i природа добра (для Грiна це насамперед
людянiсть, жаль) i зла (догми, черствостi, лицемiрства).
Одним iз ключових для письменника було питання про право особистостi
активно втручатися в долю iнших людей навiть iз найкращих i шляхетних
спонукань. Мир гриновских книг динамiчний, складний, заплутаний. Вiн
суперечливий, парадоксальний, непередбачений, нерiдко трагичен i
одночасно безглуздий i смiшний. Словом, саме такий, який насправдi. В
1926 р. письменник прийняв католицтво, i це, природно, вiдбилося на його
творчостi . Питання вiри й безвiр'я, грiха й благодатi, духу й догми
постiйно виявляються в центрi уваги персонажiв його книг. Неприйняття
Грiном будь-якоï догми поширювалося й на догмати католицькоï
церкви
Будь-яка форма насильства, а тим бiльше насильства усвiдомленого,
викликала в нього неприйняття. Вiн уважав, що людини не можна насильно
зробити вiруючим, справедливим або щасливим. Грiн дотримувався лiвих
поглядiв, виявляв стiйку цiкавiсть до iдей комунiзму; неодноразово
вiдвiдував Радянський Союз. В останнi роки його залучали iдеологи iз
краïн Латинськоï Америки, якi намагалися з'єднати
комунiстичну доктрину скатолицизмом.
Своï книги вiн пiдроздiляв на серйознi i розважальнi, написанi
переважно в жанрi полiтичного детектива, однак розподiл це чисто умовно.
По глибинi соцiально-фiлософськоï проблематики, витонченому
психологiзму й майстерностi листа його розважальнi романи, такi,
наприклад, як Довiрена особа (1939), Вiдомство страху (1943) або Наша
людина в Гаванi (1958), не уступають канонiчним серйозним романам Грiна,
до числа яких ставляться Брайтонский льодяник, Суть справи (1948), Тихий
американець (1955), Цiною втрати (1961), Комедiанти (1966), Людський
фактор (1978), Доктор Фишер з Женеви, або Вечеря з бомбою (1980),
Монсеньйор Кихот (1982), Капiтан i ворог (1988). Перу Грiна належать
також кiлька п'єс, книги нарисового, публiцистичного й
автобiографiчного плану, збiрники оповiдань, кiносценарiï Сила й
слава один iз самих знаменитих романiв, що дає широке й
неоднозначне трактування традицiйних гриновских тим — грiха й
благодатi, стiйкостi й зрадництва, меж виправданостi активного втручання
в хiд iсторичного процесу, правомiрностi вищого суду й вiдплати. Дiя
вiдбувається в Мексицi, де Грiн побував в 1937-1938 гг. Сюжет
роману будується на протистояннi двох персонажiв, прихильникiв
конкретного й абстрактного гуманiзму
Перший — католицький священик, останнiй уцiлiлий пiсля
антиклерикальних гонiнь у штатi Табаско;
другий — молодий лейтенант, принциповий супротивник церкви, що
полює за ïï служителями як за шкiдливими комахами.
Питущий падре, як називають його самi парафiяни, — людина грiшний,
вона не шукає подвигу й не жадає мученицького вiнця, прагне
вислизнути вiд переслiдувачiв. Але долi завгодно розпорядитися iнакше, i
вiн двiчi (на початку й у фiналi книги) вiдмовляється вiд
порятунку, тому що не здатний кинути iншого в лиху, навiть якщо ця
людина вiдспiваний злочинець. Без гучних слiв священик виконує
свiй борг в iм'я конкретних людей, усвiдомлюючи свою вiдповiдальнiсть за
iнший як найважливiший моральний iмператив. Антагонiст священика, лейтенант,-
особистiсть по-своєму складна, чесна й трагiчна. Трагiчна тому, що
логiка його поводження приводить до вбивства священика. Вiн буквально
одержимо iдеєю активного втручання в життя, неприйнятноï для
раннього Грiна. Лейтенантом рухає не любов, не жаль до
конкретноï людини, а прихильнiсть iдеï. заради якоï вiн
готовий пожертвувати буквально всiм. Обоє героя, як звичайно в
Грiна, самотнi. Але священик потрiбнiше конкретним людям — селяни,
незважаючи на всi погрози, не видають його владi. Незрiвнянно бiльше
самотнiй лейтенант: його iдеï й запопадливiсть далекi вiд
повсякденного життя тих, про чиє майбутнє щастя вiн
печеться. Багатозначний фiнал роману. Хоча сила на сторонi лейтенанта,
слава залишається за священиком
Почеснi консул роман, що по-новому розвиває проблематику Сили й
слави. Грiн називав його своєю самою улюбленою книгою. Тут
немає пiдкресленоï антитези, конфлiкту двох конфронтуючих
життєвих позицiй. Покинувши офiцiйну церкву, однак зберiгаючи свою
дивну, але дуже людяну вiру, що був священик Леон Ривас iде до
партизанiв, що бореться за звiльнення своïх однодумцiв з катiвень
парагвайського диктатора Стреснера. Дiя вiдбувається в мiстi на
границi Аргентини й Парагваю. В образi Риваса Грiн як би
з'єднує персонажiв-антиподiв
свого давнього роману: вiн i священик, i в той же час революцiонер,
тобто людина, здатна насильство. Конфлiкт змiщений i тепер бушує в
душi однiєï людини. Йому, що вiрує й командировi
невеликоï групи партизан, має бути вбити людини не тiльки
зовсiм невинного, але й оказавшегося заручником по чистому
непорозумiнню. Логiка партизанськоï вiйни тпебует, щоб Ривас
застрелив Фортнума, англiйського почесного консула в цьому
аргентинському мiстечку, але Ривас на це не здатно. Образ англiйського
журналiста-скептика фаулера з роману Тихий американець в Почесному
консулi як би роздвоюється: подiбними рисами надiлений добродушний
п'яниця Фортнум i, здавалося б, байдужий до всього доктор Пларр. Але
Фортнум здатний на щиру й безкорисливу любов до своєï дружини
Кларi, що була повiï, i це сильне почуття немов обпалює
Пларра, що виходить пiд кулi полiцейських, щоб востаннє спробувати
вирiшити трагiчну колiзiю