Визначте жанровi особливостi поеми I. Котляревського Енеïда

Поема Енеïда I. П. Котляревського яскраве явище в украïнськiй
лiтературi, котре розпочинає новий етап у ïï становленнi
та розвитку. Енеïду називають також енциклопедiєю
украïнського народного життя XVIII столiття.
За жанром цей твiр травестiйно-бурлескна поема. Травестiя французьке
слово, що
Означає переодягання. I справдi, запозичивши сюжет у
давньоримського автора Вергiлiя, де розповiдається про пригоди
мандрiвноï ватаги троянцiв на чолi з Енеєм, Котляревський
одягнув своïх героïв у нацiональний украïнський костюм,
показав звичаï, побут життя рiзних соцiальних станiв саме
украïнцiв XVIII столiття.
Сутнiсть травестiï та бурлеску у рiзкому контрастi мiж темою та
характером ïï розкриття (наприклад, героïчний змiст
розкривається засобами комiчного). Травестiя, бурлеск передбачають
заперечення, висмiювання першооснови (оригiналу). Котляревський поставив
собi iншу мету: у вiдомому для всiх сюжетi дати опис нового,
маловiдомого для свiту життя украïнського народу.
Скориставшись твором римського класика й досвiдом його переробок в iнших
лiтературах Європи, Iван Петрович Котляревський створив цiлком
новий твiр, сповнений нацiонального колориту, народного гумору,
живоï украïнськоï мови.
Жанр бурлеску (вiд iталiйського жарт) передбачав, щоб про буденне,
звичайне говорилося урочисто, пiднесено, а про героïчне у
зниженому, навiть вульгарному тонi. Так, богиня Юнона розкудкудакалась,
як квочка, троянцi як коти, що муркочуть, Еней як миша, Нептун нiби
карась, Турн то стовп. Усяка святiсть злiтає з богiв, поважних
осiб, коли читаєш, як верховний бог п'є горiлку й оселедцем
заïдає, богиня ходить в очiпку, цариця витинає в парi з
козаком гопак, царевич спить у просi, а воïни наскакують один на
одного, як блохи. Проте гумор Котляревського не лише розважальний. Поет
зумiв оспiвати героïзм украïнського козацтва, його
побратимство, нестримне прагнення народу до волi. Нiби жартуючи,
Котляревський вiдтворив минуле Украïни (козаччину), своє
сучасне та зазирнув у майбутнє .
Прикладом критики, висмiювання сучасних поетовi негараздiв можуть бути
описи пекла i раю:
Панiв за те там мордували
I жарили з усiх бокiв,
Що людям льготи не давали
Суддям, чиновникам теж давали в пеклi добре хльору за те, що вони…
по правдi не служили Та тiльки грошики лупили I одбирали хабарi. Смiливо
натякаючи на сучасний стан украïнського суспiльства, Котляревський
пише:
Живе на островi цариця Цiрцея, люта чарiвниця I дуже злая до
людей… Тому майбутнє свого народу у нього викликає
велику тривогу: Пропали всi ми з головами, Прощаймось з тiлом i душами,
Останнiй наш народ пропав: Пропали! Як Сiрко в базарi, Готовте шию до
ярма! Дає поет i пiдказку виходу iз становища у майбутньому. Треба
щоб Зiбралися в одну всi купу Подумать о бiдi своïй. Висновок.
Отже, наповнивши бурлеск i травестiю новими якостями, I. П.
Котляревський подолав обмеженiсть цього жанру й незмiрно збагатив його.