Втiлення духу нацiональноï культури в повiстi Я. Кавабати Тисяча журавлiв

Яке щастя, що iснує i вiдкривається людям краса!
Я. Каваба
На невеликих островах у Тихому океанi розташована краïна, де сходить сонце Японiя. Протягом тривалоï iсторiï ïï жителi створили свою самобутню культуру, яка вирiзняється перш за все схилянням перед прекрасним. Культ краси в повсякденному життi японцiв виявляється в складних умовностях японськоï ввiчливостi, у витонченостi iєроглiфiчноï писемностi, в традицiï чайноï церемонiï, в мистецтвi iкебани, i незвичайних для європейцiв святах милування природою: навеснi квiтучою сакурою, восени мiсяцем, узимку снiгом.
Японський письменник Я. Кавабата, чия творчiсть є втiленням нацiональноï культури, усе своє… життя поривався до прекрасного i вiдтворював його на сторiнках своïх книг. Сюжетною основою повiстi Тисяча журавлiв, удостоєноï 1952 року престижноï лiтературноï премiï Академiï мистецтв Японiï, автор обрав чайну церемонiю. Пiд час цього обряду зустрiчаються юнак Кiкудзi й сповнена чарiвноï молодостi дiвчина Юкiко. Дiвчина несла в руцi рожеве крепдешинове фуросiкi з вибитими на ньому бiлими журавлями. Звiдси й назва твору: журавлi символ чистоти й краси, до яких прагне людська душа.
Чайний обряд у повiстi не просто тло, на якому розгортаються подiï, вiн до помагає розкрити iдею твору. Ставлення до нього певною мiрою допомагає зрозумiти характери персонажiв i людськi взаємини. Японська естетика довела цей стародавнiй звичай до рiвня високого мистецтва. Неодмiнними умовами чайноï церемонiï є гармонiя, безречнiсть, чистота i спокiй. Суть обряду полягає в тому, щоб дати людинi можливiсть вiдiрватися вiд суєтного життя, поринути у роï думи , очистити своï почуття, бути щирим, бути самим собою. Той, хто справдi прилучається до таïни чайного ритуалу, нiби проходить обряд очищення. Твiр Кавабати, просякнутий настроєм споглядання, дає можливiсть по-новому побачити речi, вiдчути красу в буденному. Речi у Кавабати живуть своïм особливим життям. Автор детально, з душевним трепетом, начебто про людей, розповiдає про чайний посуд. Стародавнi чашки… ïм, певне, рокiв триста-чотириста, а скiльки в них свiтла! Здавалося, життя б'ється пiд ïхньою гладенькою поверхнею. Кiкудзi дивився на чашки, а йому ввижалися його батько i мати Фумiко такi ж чистi й непорочнi.
Кавабата показує, що свiдомiсть японцiв, яка звикла шанобливо ставитись до речей, обожнює i предмети мистецтва, i предмети побутового вжитку, вбачаючи в них утiлення краси. Кiкудзi зупинив погляд на глечику. З-пiд бiлоï поливи ледь-ледь проступав багрянець. Кiкудзi простяг руку й торкнувся чарiвноï поверхнi глечика: вона була холодна, та вiд слабкого багрянцю, здавалося, струмувало тепло. Гарне свiтло… I менi воно подобається… Приємне, як сон…”
Японцi вмiють оточувати себе красивими речами, квiтами, творами мистецтва, якi стають невiд'ємною частиною ïхнього повсякденного життя. Стiни для чайноï церемонiï у помешканнi Кiкудзу прикрашенi чудовими картинами. У його кiмнатах завжди стоять живi квiти. Милування темно-синьою квiточкою на тендiтному стебельцi у вазочцi навiює Кiкудзi роздуми про швидкоплиннiсть життя i вiчнiсть краси. Тендiтна iпомея, що й за день внiвець зiв'яне, й трьохсотлiтня динька… Вражений цим порiвнянням, Кiкудзi якийсь час не мiг вiдвести погляду вiд квiтки.
Японськiй нацiональнiй культурi притаманне прагнення людини до гармонiï i природою. Герой повiстi Тисяча журавлiв постiйно вiдчуває ïï поруч. Крокуючи дорiжками храмового саду, Кiкудзi помiчає, що дика азалiя на схилi гори иГiралася в пуп'янки. Повертаючись додому електричкою пiсля ночi, проведеноï з панi Оота в готелi, вiн бачить картину вранiшньоï заграви, i його зiр фiксує всi деталi цього пейзажу: Червоне сонце нiби пливло на обрiï, ковзаючи по вершечках дерев. Лiс виступав на небi чорним силуетом. Згодом ця картина до найдрiбнiших подробиць вималюється в його уявi при звiстцi про смерть панi Оото. Кiкудзi здатен насолоджуватися природою, вiдчувати живий потiк ïï енергiï. Зiрка блищала серед хмар i тому здавалася ще бiльшою, нiж була насправдi, ореол навколо неï був аж наче вологий.
Твори Я. Кавабати розповiдають про приховану красу свiту, в якiй живуть люди i яка живе в людях, але ïï вони не завжди помiчають. Свою Нобелiвську премiю (Нобелiвська премiя була присуджена митцю 1968 р.) письменник назвав Красою Японiï народжений. Цiєю назвою Кавабата хотiв пiдкреслити, що досягненнями у своïй творчостi вiн зобов'язаний тому духовi нацiональноï культури, який зветься красою Японiï.