Правопис слiв iншомовного походження

Приголоснi лiтери у словах iншомовного походження передаємо таким
чином. Ь — л (твердим або м'яким залежно вiд узвичаєноï
вимови в украïнськiй мовi): баланс, галантерея, новела; магiстраль,
блюмiнг, Золя. Сполучення Iе передаємо через ле: легенда, лекцiя,
Галiлей, Лессiнг Сiк- г: графiк, мiграцiя, Гельсiнкi, Йоганнесбург,
Гете. Примiтка 1. Н — х (в окремих словах англiйського
походження): хобi, хокей, Хемiнгуей та iн. Р i рк — ф: фартух,
фейлетон, фуга, ефемерний, фiлологiя, Лонгфелло. Тiï — ф або
пi (залежно вiд узвичаєноï вимови в украïнськiй мовi)
кафедра, мiф, пафос; ортодокс, теорiя, Теодор. Приголоснi здебiльшого не
подвоюються у загальних назвах iншомовного походження, бароко,
бравiсимо, ват (хоч Ватт), грип, iнтермецо, лiбрето, пiанiсимо, стакато,
фортисимо, шасi. Примiтка 2. Зберiгається подвоєння у словах
- окремих загальних назвах та у географiчних, особових та iнших власних
назвах i в похiдних аннали, бонна, брутто, вапна, мадонна, манна, мотто,
нетто, панно, пеннi, тонна, бить, булла, вiлла, мулла; Андорра, Гаронна,
Голландiя, Калькутта, Марокко, Нiцца, Беттi, Джоннi, Руссо, Торрiчаплi,
Шi'иïлер. Подвоюється приголосний при збiгу однакових
приголосних префiкса i кореня тодi, коли в мовi вживається
паралельне непрефiксальне слово, апперцепцiя (бо є перцепцiя),
iммiграцiя ( бо є мiграцiя), сюрреалiзм ( бо є реалiзм) З
— ж (у словах французького походження), дж (у словах англiйського
походження), х (у словах iспанського походження), жабо, журi; джаз,
джелiпер; хунта. Голоснi лiтери у словах iншомовного походження
передаємо таким чином. / пишемо*
1. ЬIа початку слова: iдея, iндустрiя, Iндiя, Iзабелла.
2. Пiсля приголосного перед голосним, є та й: генiальний,
дiалектика, пiєтет, радiй
3. В особових iменах i в географiчних назвах пiсля приголосних перед
наступним приголосним* Дiдро, Дiзель (але дизель, бо загальна
назва), Лiсабон, Монтевiдео', у кiнцi слова: Капрi, Нагасакi, Сочi.
4. Пiсля приголосних у кiнцi невiдмiнюваних слiв: журi, вiзавi,
колiбрi; перед наступним приголосним у невiдмiнюваних словах:
гратiс, пiанiсимо.
5. Пiсля б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним*
бiзнес, вiбрацiя, академiк, архiв, нiша. Примiтка 3. У словах
iншомовного походження, що давно засвоєнi украïнською
мовою, пiсля б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо вiдповiдно до
вимови и: бурмистер (але бургомiстр), вимпел, єхидна, iмбир,
кипарис, лиман, нирка, спирт, кинджал, кисет. Примiтка 4. З и
пишемо також слова церковного вжитку: диякон, єпископ,
спитгiмiя, митра, митрополит, християнство. И пишемо:
6. У загальних назвах пiсля приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р
перед наступним приголосним: дизель, диплом, зигзаг, позицiя,
жирандоль, ширма, фабрика.
7. У географiчних назвах на -ида, -ика: Антарктида, Флорида, Корсика,
Мексика.
8. У географiчних назвах пiсля приголосних дою, ж, ч, ш, щ, ц перед
приголосними: Алжир, Вашингтон, Лейпциг, Чикаго, Чилi.
9. У географiчних назвах iз звукосполукою -ри- перед приголосним:
Великобританiя, Мавританiя, Мадрид, Цюрих (але Австрiя, Рiо-де-
Жанейро).
10. У географiчних назвах пiсля приголосних д, т та вiдповiдно до
традицiйноï вимови: Аргентина, Братислава, Бразилiя, Ватикан,
Сирiя, Сиципiя, Тибет. У (а не ю) пишемо: у словах, запозичених iз
французькоï мови, пiсля шиплячих ж, ш: журi, брошура, парашут;
також у словах парфуми, парфумерiя.