10. Предмет i завдання словотвору

С л о в о т в i р , або д е р и в а ц i я (лат. derivatio творення,
вiдведення), це роздiл мовознавства, який ви- вчає слова за
способами i засобами ïх творення та сло- вотвiрною структурою.
Словотвiр є одним iз головних джерел поповнення лексич- ного
складу мови, тому цей термiн використовується i для по- значення
процесу деривацiï творення похiдних слiв. Предметом вивчення
словотвору є словотвiрна пiдсистема мови. До завдань цього роздiлу
належать питання про способи i засоби творення похiдних слiв, з'ясування
мотивацiйних вiдно- шень мiж вихiдними i похiдними одиницями,
класифiкацiю по- хiдних слiв за ознаками деривацiйноï структури i
словотвiрни- ми значеннями в межах вiдповiдних лексико-граматичних
класiв слiв (частин мови), визначення продуктивностi окре- мих способiв
i засобiв деривацiï. Словотвiрнi процеси украïнськоï мови
орiєнтованi на фор- мування лексичних одиниць рiзноï
частиномовноï природи, насамперед тих, що виконують номiнативну
функцiю, нази- вають предмети, осiб, iнших iстот, ознаки, дiï,
процеси, стани, абст- рактнi поняття. Словотвiр тiсно пов'язаний з
кiлькома рiвнями мови лексичним, морфемним i граматичним, на кожному з
яких розглядається слово, проте в рiзних його аспектах (щодо
значення, морфемноï будови, словозмiни i належностi до певноï
частини мови, функцiй словоформ). Словотвiрний аспект стосується
сфери мовноï дiяльностi людини, спрямованоï на забезпечення
процесiв номiнацiï, ство- рення мотивованих однослiвних знакiв
мови. Завдяки слово- 20творенню словниковий склад мови залишається
вiдкритою ди- намiчною системою. Розрiзняють синхронний i дiахронний
словотвiр. Синхрон- ний (описовий) словотвiр вивчає словотвiрну
структуру слiв на будь-якому конкретному етапi розвитку мови. Дiахронний
словотвiр вивчає iсторiю появи похiдних слiв на основi зiстав-
лення рiзних перiодiв функцiонування. Основними поняттями синхронного
словотвору є: словотвiрна мотивацiя i словотвiрне значення
похiдного слова з урахуван- ням його сучасних (живих) зв'язкiв з iншим
словом або сло- восполученням. Словотвiрнi вiдношення розумiються як вiдно-
шення похiдного (вторинного) слова до того, вiд якого воно утворилося.
Словотвiрнi вiдношення виявляються у спорiднених словах. Однiєю з
найважливiших ознак синхронного аналiзу похiдних слiв є спосiб
ïх словотвору. У словотворi вивчається весь арсенал
словотворчих засобiв мови, словотвiрних типiв i роз- рядiв у межах
використовуваних способiв словотворення. Описовий словотвiр
украïнськоï мови дослiджує словотвiрнi процеси, якi
виявляють закономiрностi ïï розвитку на сучасно- му етапi.
Системне вивчення словотвору передбачає розгляд способiв творення
слiв, будови ïх з урахуванням належностi до певноï частини
мови, характеру твiрноï основи та звукових змiн, властивих сучаснiй
мовi.